Кинь палити! [Стівен Кінг] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (9) »
Стівен Кінґ Кинь палити!
Поки той, кого Моррісон мав зустріти у міжнародному аеропорту імені Кеннеді, був ще у повітрі, чекаючи дозволу на посадку, він заглянув до бару й побачив біля прилавка знайоме обличчя. — Джіммі? Джіммі Маккенн? Це був він. Трохи поповнів відтоді, як торік вони бачилися на виставці в Атланті, але мав на диво бадьорий вигляд. У коледжі Джіммі був щуплим, блідим, носив великі окуляри в роговій оправі й безперестанно палив. Зараз він, мабуть, перейшов на контактні лінзи. — Дік Моррісон? — Так. Чудово виглядаєш, Джіммі. Вони потиснули один одному руки. — Ти теж, — сказав Маккенн, але Моррісон знав, що це неправда. Він надто багато працював, надто багато їв і дуже багато палив. — Що ти вип’єш? — Бурбон з тоніком, — сказав Моррісон. Він охопив ногами високий стілець і запалив сигарету. — Когось зустрічаєш, Джіммі? — Ні, лечу до Майямі на нараду. Серйозний клієнт. Рахунки — шість мільйонів. Моє завдання — утримати його, бо ми мали великі витрати на підготовку до наступної весни. — Ти й досі працюєш у фірмі “Крегер і Бартон”? — Зараз виконую обов’язки віце-президента. — Фантастика! Поздоровляю! І давно? — Намагаючись переконати себе, що то не черв’ячок заздрощів заворушився у його шлунку, а лише приступ згаги, Моррісон дістав протикислотні таблетки, кинув одну в рот і з хрускотом розгриз. — З минулого серпня. Трапилося дещо, від чого змінилося все моє життя. — Він уважно подивився на Моррісона й ковтнув віскі. — Тобі може бути цікаво. — Ну, звичайно, — теж ковтнувши віскі, що якраз принесли, сказав Моррісон, а сам подумав: “Боже мій! Джіммі Маккенн став віруючим”. — Справи мої були гірше нікуди, — вів далі Маккенн, — складні стосунки з Шарон, від сердечного приступу помер батько, з’явився сухий кашель. А одного дня зі мною по-батьківськи поговорив Боббі Крегер. Ти пам’ятаєш, як це буває? — Звичайно, — відказав Моррісон. Перед тим, як перейти до агентства “Мортон”, він півтора року працював у фірмі “Крегер і Бартон”, — “Або будьте в робочій формі, або забирайтесь геть”. — Пам’ятаєш, — засміявся. Маккенн. — Ну, а на довершення всього, лікар сказав, що у мене початкова стадія виразки шлунка й мені слід кинути палити. — Маккенн насупився. — 3 тим же успіхом він міг порадити мені перестати дихати. Моррісон, добре його розуміючи, кивнув. З огидою глянувши на свою сигарету, він загасив її, знаючи, що через п’ять хвилин запалить іншу, й запитав: — І ти кинув палити? — Кинув. Спочатку я не думав, що зможу, шахраював, як міг. Потім якось зустрів приятеля, який розповів мені про корпорацію на 46-й вулиці. Фахівці. Я подумав, що нічого не втрачаю, й поїхав. З того часу не палю. — Вони що, напхали тебе ліками? — широко відкрив очі Моррісон. — Ні. — Маккенн дістав гаманець і покопався в ньому. — Ось. Пам’ятаю, що десь була. — Він поклав на прилавок звичайну білу візитну картку.Корпорація “Квіттерз” 1 Кинь витрачатися на куриво! Іст, 46-та вулиця, 237 Лікування за попереднім записом— Візьми, якщо хочеш, — сказав він. — Там тебе вилікують. Гарантую. —Як? — Цього я сказати не можу. — Ха! Чому? — Це одна з умов контракту, який вони пропонують підписати. При зустрічі тобі все пояснять. — Ти підписував контракт? Маккенн кивнув. — І тому… — Так, саме тому, — посміхнувся Маккенн, а Моррісон подумав: “Ну ось, Джім Маккенн теж став самовдоволеною шельмою”. — Що за таємнича корпорація? Чому я не нічого бачив про неї по телебаченню, на дошках оголошень, у журналах чи деінде? — Їм вистачає тих клієнтів, які звертаються до них за чиєюсь порадою. — Ти ж фахівець у галузі реклами, Джіммі. Невже ти цьому віриш? — Вірю, — сказав Маккенн. — Вони виліковують дев’яносто вісім відсотків своїх клієнтів. — Зачекай хвилину, — Моррісон жестом попросив іще віскі й запалив сигарету. — Тебе прив’язали й примусили палити доти, поки ти розпочав блювати? — Ні. — Дали тобі щось і тобі стає нудно, як тільки запалюєш… — Ні, нічого такого. Поїдь і переконайся. — Він показав на сигарету Морріса. — Хіба сам ти у захваті від того, що палиш? — Н-і-і, — але… — Я кинув палити, і в мене все пішло по-новому, — сказав Маккенн. — Не певен, що так буде з кожним, але мої справи пішли на краще. Я краще став себе почувати, у мене хороші стосунки з Шарон, додалося сили, виріс, так би мовити, коефіцієнт працездатності. — Цікаво. І все ж, не міг би ти сказати хоча б… — Пробач, Діку. Ніяк не можу, — рішуче відказав Маккенн. — Ти набув ваги? — Навіть трохи забагато. — Моррісону здалося, що обличчя Джіммі Маккенна на якусь мить набуло мало не жорстокого вигляду. — Потім я її скинув і зараз майже в нормі. А колись же був худющий. — Починається посадка на рейс № 206, вихід № 9, оголосив гучномовець. — Мій літак, — сказав Маккенн,
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (9) »
Последние комментарии
3 часов 2 минут назад
3 часов 22 минут назад
3 часов 47 минут назад
3 часов 51 минут назад
13 часов 22 минут назад
13 часов 25 минут назад