Ночівля Франсуа Війона [Роберт Луїс Стівенсон] (fb2) читать постранично, страница - 18

Вдячні шановники, на чолі з Марселем Швобом, викрили ще чимало його письменницьких таємниць: метод вживання найпростіших і найреалістичніших засобів у найбільш заплутаному і нереальному сюжеті, мистецтво свідомого врізування зайвих подробиць і багатослівних описів, уміння змовчати, з найцікавішому місці» тощо.

Протримавши читальника за допомогою цих тонких способів художнього впливу в неослабленому напруженні аж до останніх сторінок, Стівенсон швидкою і легкою ходою простує до втішного кінця. Майже кожна з його примрійних подорожей скінчилася щасливо, — навіщо накопичувати на власні читачеві злидні злигодні уявні? Всі пошпетані, побиті кораблі повинні знов дістатися під розвинутими вітрилами до своєї гавані; отчий лан, сусідський гай мусять гучно відгукуватися луною на подячний спів Te Deum, — і герой, нестямний із зворушення, з руху рідних хмар і блиску рідної блакиті, хай іде по етеровій стежці, не поміщеній на жодній карті, до котеджу милої. Бо «кінчаються мандрівки зустріччю закоханих, кожний мудрий це повинен знати».

Море, світло, стрімкі береги, гостроверхі гори, тінь навислих лісів, безугавний пінявий гомін прибою біля рифів, жінки, первісніші за Єву, і солодке ім'я Вайліми; тьма, борвій, тремтіння щогл, скрегіт блоків, рев води і шалений мисливець шторму слід у слід за збожеволілою ланею-шхуною; рубаки Червоної і Білої Троянд у залізі та криці, похмурі морські капітани в трикутних капелюхах, головорізи-пірати, всяка портова потолоч, каверзні нотарі, гоноровиті сквайри, мрійні леді, горді горянки; мандрівні прапори пташиного лету, безмежна, ваблива далечінь широких, рівних, безкрайніх шляхів і вічна пісня, що владно співала в серцях далеких наших предків і закликає нас до мандрів, — чого ще можна вимагати від одного письменника! Молодь прийняла його скрізь, відразу й назавжди, — і українська прийме. А нам, літнім, старим і спорохнілим, позначеним тавром труда, розчарувань і втоми, війне з його творів на хвилину, як він мріяв, повітря молодощів наших.

М. КАЛИНОВИЙ

Примітки

1

Людині се неможливо (латин.).

(обратно)

2

Генріх П'ятий англійський помер у Венсенні невдовзі по тому, як завоював Францію — 1420 р. англійський король Генріх V за умовами мирного договору після Столітньої війни став регентом Франції, а через два роки помер.

(обратно)

3

Баї — у середньовічній Франції — представник короля з певними юридичними й військовими повноваженнями.

(обратно)

4

Канцона, балада, ле, віреле, рондо — поширені віршові форми в давньофранцузькій поезії.

(обратно)

5

Бог дав йому [чоловікові] жінку (латин.).

(обратно)

6

Есей написано 1928 року.

(обратно)

7

В українському перекладі виданий під назвою «Корабельна катастрофа»(К., Веселка, 1984).

(обратно)

8

Назва в нашому виданні — «Володар Баллантре».

(обратно)

9

Тут і далі переклад автора есею.

(обратно)

10

«Викрадений».

(обратно)

11

Повне хрещене ім'я письменника — Robert Lewis Stevenso Balfour. Дівоче прізвище матері, Марґарети-Ізабелли Балфур, він відкинув ще замолоду, залишивши тільки батькове — Stevenson, звав себе Robert'ом Louis'ом (а не Lewis' ом). Для родичів та близьких він був просто Луїсом. (Прим. М.Калиновича).

(обратно)

12

«Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом».

(обратно)

13

«Вечірні розмови на острові».

(обратно)

14

«Сатанинська пляшка».

(обратно)