Хто ти? [Олесь Павлович Бердник] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (211) »
Олесь Бердник Хто ти? Роман-симфонія
Нежданому другу присвячуюАвтор
…Не бійтеся — в кривавих хвиль навалі Не згине правда, думка і добро, Лиш краще, ширше розів’ється далі, Не бійтеся — не людськості ядро Та буря зломить, а суху лушпину, — Ядро ж живеє розростесь без впину…ІВАН ФРАНКО
Запитають — як перейти життя? Скажіть — як по струні безодню: Красиво, бережно, блискавично.Київ Видавництво художньої літератури «Дніпро» 1987АФОРИЗМИ СХОДУ
Увертюра БУМЕРАНҐ ЧАСУ
Прохолодне весняне повітря, напоєне запахами альпійських луків, попливло через відчинені двері в зал обсерваторії. Папірці з цифрами та графіками затріпотіли. Фон Круфт притримав їх долонею, оглянувся. На порозі стояла секретарка, гнучка, з буйною гривою білого волосся, вродлива фрейлейн у вишмульганих джинсах. Вона вибачливо усміхнулася зеленими очима, люб’язно перепитала: — Я вас потурбувала, гер професор? Він притримав записи важким прес-пап’є. — Дрібниці. Я вже скінчив. Що у вас? Вона наблизилася легко, безшумно. Поклала на стіл конверта. — Квитки на завтра. До Києва. — Ах так! Я й забув. Дякую, фрейлейн Марта… — Машина до Цюріха буде о десятій ранку біля обсерваторії. З Цюріха до Женеви — о дванадцятій. В аеропорту ви приєднаєтесь до інших делегатів. Виліт о двадцятій. О двадцять другій ви вже будете в аеропорту Бориспіль. Там вас зустрічатимуть. — Прекрасно. У вас все? — Ви забули про кореспондентів, — зауважила секретарка. — Вони чекають уже близько двох годин. Фон Круфт поморщився з досадою. Зітхнув. — Запросіть. Тільки попередьте: не більше двадцяти хвилин. Мені ще треба дещо підготувати для київського конґресу… — Гаразд. Буде зроблено, гер професор. Дівчина зникла. А за хвилину гомін і гам сповнили телескопний зал альпійської обсерваторії Цюріхського університету. Спалахнули переносні юпітери, блискавки бліців засліпили очі вченого. Він втомлено прикрив їх долонею, важким поглядом окинув журналістів. — Прошу, панове, якнайстисліше… Наперед виступила юна кореспондентка студентського журналу «Ілюзіон». Ввімкнувши магнітофон, запитала: — Пане професоре, наші читачі вельми цікавляться проблемою міжзоряного контакту різних цивілізацій. Київський конґрес скликано для обговорення саме цієї проблеми? — Так. — Ви один із швейцарських делегатів? — Ви вгадали, — усміхнувся фон Круфт. — Завтра ми вилітаємо. — Ви спеціаліст міжзоряного контакту чи це ваше хобі? Як давно ви займаєтеся цією проблемою? — Спеціалістів у цій справі ще нема, — поблажливо роз’яснив фон Круфт. — Триває лише нагромадження думок, гіпотез, проектів. Усі ми ще дилетанти в цій галузі. Проте особисто я захоплююся ідеєю зв’язку з мислячими істотами всесвіту ще з юності, зі студентських років. Кореспондентку заступив літній журналіст з ФРН. Піднісши мікрофон до вченого, поцікавився: — Ви кажете, що узгодженої думки щодо контакту цивілізацій ще нема. Але особисто ви маєте певні міркування щодо необхідності, доцільності чи реальності такого контакту? Чи склалася у вас певна гіпотеза? — Безумовно, — знизав плечима вчений. — Хто знайомий зі спеціальною періодикою, той читав мої проекти міжнародної проґрами «Космоконтакту». — Я читав експрес-інформацію з вашим проектом, — кивнув журналіст. — Але там лише технічний бік справи. Абстрактний розгляд проблеми. А ви що думаєте про реалізацію свого проекту? Чи вірите в наявність інших розумних істот поза Землею? І якщо так, то коли сподіваєтесь на таку зустріч? Маєте факти, які б свідчили про існування життя десь у Всесвіті? — Сам факт нашої розмови, — всміхнувся фон Круфт, — свідчить про існування такого життя. Адже ми з вами — його представники, чи не так? Присутні засміялися. Та кореспондент не вгамовувався: — Віддаю належне вашому гумору, гер професор! Проте я запитую про життя на інших планетах… — Розумію, розумію. Я пожартував, прошу пробачення. Але що можна сказати конкретно у відповідь на ваше запитання? Сама підготовка до контакту вже багатозначна. Людство в суті своїй — консервативний, інерційний космофеномен. Історія показує, як тяжко його виводити на інші площини усвідомлення і космобачення. Доказів у минулому достатньо — люди віками змагалися супроти вже очевидних істин: згадайте хоча б Галілея, Коперніка… І тому сам факт бурхливого прогресу в реалізації ідей космоконтакту, їхньої всепланетної популярності вельми багатозначний! Я особисто певен, що ми з вами, панове, будемо учасниками першого зоряного контакту. Кореспонденти загаласували. Застрекотіли кінокамери, об’єктиви телепристроїв націлилися на вченого, посипалися нові- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (211) »
Последние комментарии
3 часов 4 минут назад
7 часов 12 минут назад
7 часов 29 минут назад
7 часов 50 минут назад
10 часов 31 минут назад
17 часов 55 минут назад