Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття [Олександр Головко] (fb2) читать постранично

Олександр Головко КНЯЗЬ РОМАН МСТИСЛАВИЧ ТА ЙОГО ДОБА Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття
2001

А ты, буй Романе, и Мстиславе!

Храбрая мысль носитъ вашъ умъ на дєло.

Высоко плаваеши на дєло въ буести,

яко соколъ на вєтрехъ ширяяся,

хотя птицю въ буйстве одолєти.

Суть бо у ваю желєзыи паробци

подъ шеломы латиньскыми.

Тъми тресну земля, и многы страны

Хинова,

Литва,

Ятвязи,

Деремела,

и Половци сулици своя повръгоша,

а главы своя подклониша

подъ тыи мечи харалужныи

Слово о полку Ігоревім

Передмова

Світлій пам’яті батька Бориса Івановича присвячується

На сторінках давньоруських літописів згадується біля 360 імен князів – представників правлячої на Русі династії. ^[1] Ясна річ, що це далеко не всі володарі з династії Рюриковичів, яким на той далекий час судилося князювати в одній з найбільших середньовічних держав. Більшість цих, навіть відомих з джерел, князів, навряд чи можуть представляти інтерес як об’єкт для біографічного дослідження. Проте серед міріади політичних зірок є найбільш яскраві, постаті яких заслуговують на те, щоб читач довідався про головні віхи їх життя, про політичні дії, наміри, нереалізовані плани та прагнення, тим більше, що в узагальнюючих працях їм, як правило, присвячені лише скупі рядки, у винятковому випадку сторінки.

Серед таких видатних князів, життя і правління яких були важливими віхами в історії України-Русі, можна перш за все назвати імена Святослава Ігоровича, Володимира Святославича, Володимира Всеволодовича “Мономаха”, Ярослава Володимировича “Осмомисла”, Данила Романовича “Галицького”, діяльність яких доволі грунтовно висвітлена в літературі.^[2] В запропонованій книзі ми хотіли б привернути увагу шанувальників старовини до постаті галицько-волинського князя Романа Мстиславича (роки життя – прибл. 1153/1154 – 19 червня 1205 рр.).

Дослідження життя та політичної діяльності князя Романа дуже важливе, оскільки вони відбувалися на історичному переломі, коли “стара” Київська держава,^[3] яка в XII столітті змінила форму свого політичного існування, поступово сходила у минуле, коли створювався фундамент нових державних організмів, що у перспективі повинно було призвести до виникнення централізованих станово-представницьких монархій. І саме князю Роману Мстиславичу судилося створити саме такий прообраз нової за політичним змістом держави. На превеликий жаль, трагічність розвитку Південно-Східної Європи у другій половині XIII ст. призвела до небажаних негативних процесів у розвитку краю, що пізніше наклало свій драматичний відбиток на розвиток історії України у подальші століття.

Особа князя Романа Мстиславича не обминалася і не обминається в літературі з історії Східної Європи, проте, в основному, ця увага реалізується у формі невеликих нарисів в працях з історії Південно-Західної Русі часів князювання там князя Романа, у відносно вузьких за темою, спеціальних дослідженнях з політичної історії Русі, де в кращому випадку розглядаються лише окремі конкретні епізоди з життя південноруського володаря.

Про життя князя Романа можна знайти цікаві повідомлення у пам’ятках давньоруської писемності. Про важливі факти його діяльності розповідають і різні іноземні епістолярні пам’ятки, що далеко не властиво висвітленню в джерелах біографій багатьох інших, навіть видатних східнослов’янських володарів. Проте, як не дивно, незадовільний сучасний стан знань про фундатора Галицько-Волинської держави викликаний, у значній мірі, саме характером збереження інформації про нього в джерелах. Так, в них, в основному, збереглися повідомлення лише про останні п’ятнадцять років життя князя, хоча у висвітленні і цього періоду ми зустрічаємо з нашої теми чимало лакун. Зокрема, з давньоруських літописів ми не дізнаємося про одну з найважливіших подій історії Русі кінця XII ст. – зайняття Романом Галича, слабо показана в них і історія останнього походу князя на Польщу, під час якого він загинув. Практично в сучасних пам’ятках не висвітлені дитинство князя, його діяльність у 80-х роках XII ст., недостатньо розповідається про політику галицько-волинського володаря щодо Києва на початку XIII ст., його відносини з сильним північноруським князем Всеволодом Юрійовичем.

Жорстока політична боротьба між князями Русі, вельми непрості відносини Романа з сусідами наклали свій відбиток на характері показу діяльності князя в творах його сучасників – різних за політичною орієнтацією авторів. Трошки забігаючи вперед, зазначимо, що як в вітчизняних, так і в