Втрачений скарб. Інший світ [Григорій Микитович Гребньов] (fb2) читать постранично, страница - 87


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

астрономи Землі знаходять малюсіньку нову зірочку, не позначену в жодному атласі неба… Зірочка переміщується і буквально на очах у здивованих спостерігачів змінює свій розмір. Минає доба, друга, третя, зірочка розгоряється все яскравіше й яскравіше, поки не перетворюється у гігантський супутник Землі, який ніхто не запускав з нашої планети…

Мільйони людей неозброєним оком бачать «новий Місяць», що так раптово з’явився з глибин Всесвіту… У потужні телескопи астрономи вже побачили, що це не небесне тіло, а штучна споруда, яка своєю формою скидається на плоско-випуклу сочевицю, оточену соплами ракет…

Нарешті зореліт на дуже сповільненій швидкості м’яко планерує над Землею і йде на посадку… І ось уже мешканці цілинних земель Казахстану або Алтаю бачать, як над їхніми ланами ширяє величне «зоряне місто»…

Уява! Вона може бути і зрадником і другом… Тут вона виявляється другом і, не розпалюючи мене повільним вогнем, переносить на Внуковський аеродром, куди вже доставив пасажирів зорельота земний гігант ТУ-114… Тут я одразу пізнаю Костянтина Арнаутова (мені здається, я пізнав би його, коли б навіть побачив на зустрічних сходах ескалатора московського метро). Він зовсім не змінився і не постарів (хто знає, може «там» люди живуть тисячоліття і сорок п’ять років для них те саме, що для нас сорок п’ять днів?). Він і досі схожий на капітана Немо, але подібний до блискавок погляд його чорних очей свідчить про невгасиме полум’я неспокійного серця і про те, що його очі бачили життя, подібне до нашого прекрасного майбутнього…

Тут я бачу і шановного Григорія Миколайовича Венберга. Він припав до плеча Арнаутова, і по зморшках його обличчя котяться сльози радості…

Усе це я бачу з заплющеними очима. Та раптом я розплющую їх, і старий геолог уже не в обіймах Арнаутова, а в моїй кімнаті, стоїть переді мною. Він каже:

— Хай вони навіть і не повернуться, хай… Але тепер я вірю, що коли-небудь ми самі полетимо до них. Де б вони не були!


1

Інкунабулипершодруковані книги, виготовлені до виникнення друкарської справи.

(обратно)

2

Розташований недалеко від м. Салоніки, в Греції.

(обратно)

3

Справжня назва книжки професора С. Бєлокурова.

(обратно)

4

Наводиться справжній документ.

(обратно)

5

Тут наведені справжні факти й імена.

(обратно)

6

Автентична цитата з наукової праці церковного діяча і письменника XIV століття Кирила Білозерського «Про падаючі зорі».

(обратно)

7

Іван Грозний справді заслав згодом у Горицький жіночий монастир княгиню Євфросинію Старицьку, представницю боярської опозиції Грозному. Викрита в новій змові, княгиня Старицька за наказом Грозного була втоплена в Сіверському озері.

(обратно)

8

Копія трактату Кирила Білозерського була опублікована в одній із збірок, складених вологодськими художниками в 1916 році.

(обратно)

9

Вставайте, діти, вставайте! Час! («Дитинство» Л. М. Толстого).

(обратно)

10

Ну, ну, ледар! Вставайте! (Звідти ж).

(обратно)

11

Слово «екран» вжив у своїй розповіді Венберг. У 1913 році геологи називали ці предмети «білими дзеркалами».

(обратно)