КулЛиб электронная библиотека
Всего книг - 579319 томов
Объем библиотеки - 869 Гб.
Всего авторов - 231785
Пользователей - 106444

Впечатления

Влад и мир про (Cyberdawn): Музыка Имматериума (СИ) (Космическая фантастика)

Общее впечатление начала книги - словесный панос. Однозначно в мусорную корзину. Не умеет автор содержательно писать, не матом (Краб), не псевдоумным философствованием. Философия - это инструмент доказывания с элементами логики, а не пустой трёп, типа я вот какие слова знаю и какой я умный, дивитесь мной! Не писатель, а чудо-юдо какое то. Детсад, штаны на лямках с комплексами. А кому это надо? У хороших авторах даже мат и пошлости в тему и к

подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Евдокимов: Котяра (СИ) (Самиздат, сетевая литература)

Простенько, но читается легко и интересно.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Stribog73 про Довбенко: Сбор и заготовка грибов (Справочная литература: прочее)

Уважаемые пользователи!
В нашей библиотеке появилась новая функция. Теперь вы можете добавить в "Избранное" понравившиеся вам книги, авторов, серии и жанры. Все они появятся в секции "Избранное" вашей "Книжной полки". Просто нажмите на сердечко возле книги, автора, серии или жанра. Это значительно упростит вам навигацию по нашей библиотеке.
Данная функция особенно полезна для

подробнее ...

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
DXBCKT про Доценко: Срок для Бешеного (Боевик)

Самое забавное — что прочитав 2-ю, 3-ю и четвертую части, я так и не удосужился прочитать начало... В конце концов в той стопке книг (которую я взял по случаю) ее не было... вот я и решил пропустить часть первую «по уважительным обстоятельствам»)). Но начав читать — все же решил (пусть и с опозданием) соблюсти хронологию и ознакомиться с первой книгой данного цикла.

С одной стороны — первая часть книги такова, что я уже хотел

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Калашников: Гнев орка (Публицистика)

Вообще-то не совсем в моих правилах комментировать (еще) непрочитанную книгу, но поскольку поток мыслей «уж очень велик»)), рискну сформулировать кое-что прямо сейчас (ибо к финалу боюсь забуду если не все, то большее) из того что пришло на ум...

С одной стороны, на «вторичном рынке» (книг!)) полным полно всяческой литературы, написанной десятилетия назад... Так опять зайдя в старый «книжный развал» (на самом деле — мини-магазинчик),

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про серию Гром

Книга сухая, читается как справочник. Много повторов и пафоса. И глупости с крышей. Оказывается, что бы одному человеку или 50, без разница сколько, жить в своё удовольствие нужно всех поставить раком и враждовать со всеми. Спрашивается, что есть счастье? Посидеть утречком или вечерком с удочкой на речке, сходить в лес за гребками или плюнуть в чужой огород? Есть тонны взрывчатки для уничтожения прохода к нам и никаких проблем. Хочется

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Элвиг про Санин: У Земли на макушке (Путешествия и география)

Отсутствует большой фрагмент текста даже в исправленной заливке

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

Кіберіада (збірка) [Станіслав Лем] (fb2) читать постранично

- Кіберіада (збірка) (пер. Лариса Білик, ...) 3.35 Мб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Станіслав Лем

Настройки текста:




Київ

Видавництво

художньої літератури

«ДНІПРО»

1990

Переклад з польської

© Stanisław Lem.

Golem XIV. 1981.

Художник О. Є. Кононов

© Художнє оформлення,

О. Кононов, 1990.

Казки роботів ТРОЄ ЕЛЕКТРИЦАРІВ [1]

Жив колись один великий конструктор-винахідник, який невтомно винаходив незвичайні прилади й виготовляв дивовижні апарати. Змайстрував він був собі машинку-пушинку, яка гарно співала, і назвав її пташкою. Печаткою у вигляді сміливого серця був позначений кожен атом, який виходив з-під його рук, і дивувались потім учені, знаходячи в атомних спектрах миготливі сердечка. Змайстрував він багато корисних машин, великих і малих, і якось спала йому на думку химерна ідея поєднати воєдино смерть із життям і в такий спосіб досягти неможливого. Поклав він собі створити розумні істоти з води, але не тим жахливим робом, про який ви зараз подумали. Ні, думка про тіла м’які й мокрі була йому чужою, викликала в нього відразу, як і в кожного з нас. Вирішив він створити з води істоти по-справжньому гарні й мудрі, а саме кристалічні. Вибрав він тоді планету, від усіх сонць віддалену, з її замерзлого океану вирубав крижані брили, а з них, як з гірського кришталю, витесав кріонідів. Звалися вони так, бо могли існувати лише при страшному морозі й у безсонячній порожнечі. Збудували невдовзі кріоніди міста й палаци крижані, а що будь-яке тепло загрожувало їм згубою, освітлювали вони свої житла полярними сяйвами, які ловили й тримали у величезних прозорих посудинах. Хто був багатший, той мав більше полярних сяйв, цитринових і сріблястих, і жили кріоніди щасливо, а що любили не тільки світло, а й коштовні камінці, то славились вони своїми дорогоцінностями. Вони витесували їх із затверділих газів і шліфували. Тішили їх ці коштовності вічної ночі, в якій, немов ув’язнені духи, палали полярні сяйва, схожі на зачаровані туманності в кришталевих брилах. Чимало космічних загарбників мріяло заволодіти тими багатствами, бо ж уся Кріонія була видна ген-ген звіддалік, виблискуючи, неначе діамант, який повільно обертається на чорному оксамиті. Різні шукачі пригод прибували на Кріонію спробувати воєнного щастя. Залетів на неї і електрицар Латунний, який, коли ступав, то наче дзвін дзвонив, та тільки-но він поставив на лід ногу, як від жару крига під ним розтанула, і ринув електрицар у безодню Льодового океану, і води зімкнулись над ним, і там, на дні кріонських морів, спочив він до кінця віку.

Не налякала доля Латунного інших сміливців. Слідом за ним прилетів на планету електрицар Залізний, рідким гелієм так упившись, що в його сталевих нутрощах аж булькало, а паморозь, що вкрила його панцир, зробила його схожим на сніговика. Але, опускаючись до поверхні планети, електрицар розжарився від тертя об атмосферу, рідкий гелій із свистом випарувався з нього, а він сам, розпечений до червоного, впав на крижані гори, які тут-таки розсипалися. Виліз електрицар звідти, немов киплячий гейзер, вивергаючи клуби пари, та, хоч би до чого він торкався, все миттю перетворювалось на білу хмару, з якої випадав сніг. Сів тоді Залізний і став чекати, поки вистигне, і ось, коли сніжинки перестали танути на його панцирних наплічниках, вирішив електрицар устати й кинутись у бій, проте мастило в суглобах так загусло, що він і випростатись не міг. І досі сидить він там, а сніг, падаючи, перетворив його на білу гору, з якої тільки стирчить вістря шолома. Називають ту гору Залізною, і в очницях її виблискує замерзлий погляд.

Почув про долю своїх попередників третій електрицар, Кварцовий, котрий удень мав вигляд не інакше як скляної лінзи, а вночі скидався на віддзеркалення зірок. Не побоювався він, що мастило в суглобах загусне, бо не змащувався; не лякався, що лід під ногами в нього розплавиться, бо міг лишатися холодним, якщо цього бажав. Одного він повинен був уникати — напружених роздумів: розжарювався від цього кварцовий мозок, і це могло занапастити електрицаря. От і вирішив він убезпечити себе й добитися перемоги над кріонідами бездумністю. Прилетів він на планету й так охолов за тривалий свій політ крізь вічну галактичну ніч, що й залізні метеорити, які вдарялись об його груди, розбивалися, видзвонюючи, на дрібні скалки, мов скло. Опустився Кварцовий на білі сніги Кріонії під її чорним небом, схожим на горнятко, повне зірок, і був він, мов чисте дзеркало. Замислився був Кварцовий, що ж йому далі робити, але сніг під ним миттю почорнів і почав обертатись на пару.

— Ого! — сказав собі Кварцовий. — Кепсько! А втім, дарма, аби тільки не думати, і наша візьме!

І вирішив він, хоч би що сталося, цю фразу повторювати: адже вона не вимагала ніякого розумового напруження й тому зовсім його не розігрівала. І рушив Кварцовий сніговою пустелею бездумно й навмання, намагаючись тільки