З книги «Розмова перед тишею» [Олесь Григорович Ільченко] (fb2) читать постранично, страница - 7

крови

звучить у скронях

пізнаю тебе

ззовні й зсередини

завжди хвилююсь бо

щодня ти інакша нова і незбагненна

починаю згадувати тебе й жадати

просто після прощання

***

дуже солодко тебе

цілувати в губи й шукати

язиком твій язичок

цілувати твої лоб і волосся

пестити скрізь

вдавати із себе безсмертного

і бути ним кілька хвилин насправді

життя триває лише тоді

коли входжу в тебе

втім

усе назване майбутнім

настає надто швидко

щоб устигнути обміркувати його

й підготувати належну відповідь

***

про нас ходять чутки

значить ми живі

але знали б пліткарі що

відбувається насправді

яка ти пристрасна і

невпинна

ніжна і шалена

як наші тіла вже розуміють

одне одного

розлучатися не хочуть

навіть у той час як ми

переповнюємося по вінця

***

потім я зрозумів

твоя ніжність

мов ніжність туману і хмар

вона обступає зусібіч

і така ж невловима

ти невміла

тому ще привабливіша

я повсякчас дивуюся такій винагороді

ти зі мною і досі

ти йдеш і знову повертаєшся

ти на смак мов пахощі чорнобривців

чути таємничий трунок в

невідворотно привабливому ароматі

якщо спробувати збожеволіти

і втекти

пахощі твого кохання

завернуть назад

і розгорнуть

шаленство

до ранку

***

вимикаємо світло

і танцюємо під прадавню

музику

то навіть не реп і не диско

це музика яку

ти усвідомила набагато пізніше

вона з іншого часу

а я її полюбив у твій рік

ми танцюємо

only you

і зараз це краще за секс

просто і гарно

потім швидкий rock’n’roll

і знову ностальгійно-повільне

неспішний наш танець

триватиме і триватиме

навіть

коли

ти

і

я

***

п’ємо закарпатський

облизуєш губи

рожевий кінчик язика

ніч

ми вийдемо й нас огорне

справжня зимова зима

сліпа заметіль

вихор довкруж ліхтаря

вказує напрям падіння

снігозір’я

просто під ноги

зграя бездомних псів

дивиться і не помічає

нічого крім

якихось двох собак

що не наважуються підійти

на відстань зубів

***

власне то смішно і гірко

кохати в певному віці

а спостерігати за цим

тим більш

ти кажеш пишеться вірш

який уже був

все повторюється так

проте гадаю це знак

пристрасть і щем які не наважуюсь

тобі показати-сказати

ти їх не помічаєш

і це на краще

просто хочу

щовечора

щоранку

щоночі

бути із тобою

добре удвох мовчати

мені здається ти розумієш

тишу і рух

губ і рук

без тебе порожньо

лише

твоя згадка образ міт

рятує від

пиятики

самогубства

дурниць із іншими

скажеш змалів здитинів

так

начхати на банальність

сама говорила

блюз то коли нормальній людині кепсько

***

хіба холодне серце може

охолонути чи зупинитися

хіба воно може бути з тобою

перейматися твоїми тілом і душею

вслухатися в тебе

дивно але воно здатне на це

й на багато чого іншого

зіщулюється коли тобі недобре

думає про твої звабливі руки

або волосся під вітром

іноді воно навіть намагається боліти

хоча усвідомлює межу

чому відбувається все це

відповідь знаєш лише ти

***

найприємніше відчувати твою усмішку

в напівтемряві нашого потім

здається добре бачу

твої трохи примружені очі

ти кішкою муркочеш і трешся

а виповненість спокоєм приголомшує

знати б чи це добре

наче справжній

laughter in the dark

***

теплі й довгі твої поцілунки

серед простору ранньої зими

вони не дають серцю тоскно

зіщулитися в передчутті