З книги «Зимовий сад» [Олесь Григорович Ільченко] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
не зміг вже дивитися
як годинникові стрілки
розкручують м’ясорубку часу
адже всі відходять
а я залишаюся
серед дорогоцінного паперового лісу
серед коштовних аркушів
геніальних ляпок
і знаків NB
але все воно неправда
адже душа геть задубіла
згадуючи про зиму як довгу неволю
правдивими були
лиш ті цілунки влітку
рожеве вино
і тепла долівка
***
великі всохлі дерева
закорінені в минулому
нагадують аванґардні індіанські
тотемні стовпи
колись саме так люди квакіютль
перекидали місток між
землею і небом
тваринами й ненарожденними
духи і живі мирно сусідували
чому все змінилося
наче сполох освітив
мозок
відтак всі побачили
що світ давно не той і
здалеку на кожного падає тінь
проминулої смерті
***
Гола жарівка
освітлює парні будинки,
які тримають
аварійне небо зачовганої ночі.
Плачуть трамваї,
повертаючи на зігнутих коліях.
Вічний паркан довкола будмайданчику
хилиться на всі боки,
шукаючи опори в часі.
Нічне місто
могло б виглядати фарсовим,
але десь по закапелках
жевріє напівпам’ять
про світові криптограми:
шум дощу і пташине крило,
бліду зорю і троянду.
***
старий берест
багряне листя
струшує на осінній
жовтавий суглинок
натякаючи на перські мотиви
кольорів парку
жевріє зелена згадка дерева
про квітневі новонароджені
м’які листочки
солодкі й гіркуваті соки
линули тоді вгору
напинали клітини
виповнювали їх вологою і сонцем
загуслі промені нашої зірки
перетворилися згодом на
строкатість жовтня
сплячі бруньки в шарах
вічного береста
відтак знову нагадують
про жахливо-дотепну вигадку
названу часом
***
A
…якийсь curriculum vitae
якогось невідомого латинця,
пропахлий пилом і щурами.
Навіщо він мені?
Що можу прочитати я у нім,
не знаючи докладно ні латини,
ані історії довкола манускрипту?
Проте ішлося про суттєві речі:
Вплив краєвидів кожної країни
на вдачу мешканців
і про державні зміни,
майбутнє кожного відомого народу.
Скидається не зовсім на життєпис,
а на якийсь таємний, дивний знак
з прадавніх мудрих книг.
Ось тут черговий розділ,
з-поміж усіх найважливіший:
“Roxolania”.
B
Вичитуєш у старовинній книзі
про світлу таїну семи зірок
й семи свічад.
Розглядуєш невживані слова
і дивовижні мапи сторінкові,
чиїсь малюнки гусячим пером
і зауваження латиною короткі
вгорі, внизу.
Сей жовтий аркуш
з літерою “А” -
ознака зшитку іншого.
Ось тут
якісь незрозумілі
числа, знаки.
Ти віднайдеш слова
про білий камінь
з ім’ям новим, написанім на ньому,
про залізний жезл
й сніжно-білий одяг
і чисте злото.
Боже мій, прости, -
читати далі боязко і страшно.
C
Тоді звертайся до родинних книг,
знайомих, наче “Acta Narbutorum”;
дивись у хроніки
і спокою шукай,
і не зважай на дивовижних звірів,
за сімома печатками книжки,
і вогнедишних коней чотирьох,
які чомусь поміж сімейних драм записані.
Тобі потрібна згадка
про ніч одну
в позаминулому столітті,
коли помер філософ незвичайний
і закінчилось все.
Ти прочитав рукописи його.
Збагнув не так багато, як хотів;
і довго сумував,
не знаючи із чого достеменно.
- 1
- 2
Последние комментарии
51 минут 31 секунд назад
1 час 8 минут назад
1 час 29 минут назад
4 часов 11 минут назад
11 часов 34 минут назад
17 часов 18 минут назад