Українські народні пісні [Украинский фольклор] (fb2) читать онлайн

Бери мене за рученьку.

Веди мене у танець".

Бери мене за рученьку.

Веди мене у танець".

"А хто любить грибки,

А хто печерички,

А хто любить дівки,

А я - молодички!"

А хто любить дівки,

А я - молодички!"

Ой дівчина-горлиця

Ой дівчина-горлиця

До козака горнеться,

А козак, як орел,

Як побачив, так і вмер.

А козак, як орел,

Як побачив, так і вмер.

Умер батько - байдуже,

Вмерла мати - байдуже,

Умер милий, чорнобривий,

Жаль мені його дуже.

Умер милий, чорнобривий,

Жаль мені його дуже.

Я за батька книш дала

І за матір книш дала,

А за свого миленького -

Цуцика рябенького.

А за свого миленького -

Цуцика рябенького.

Ой з-за гори кам’яної

Ой з-за гори кам’яної

Голуби літають.

Не зазнала розкошоньки -

Вже літа минають.

Не зазнала розкошоньки -

Вже літа минають.

Запрягайте воли сірі,

Коні воронії,

Доганяйте літа мої,

Літа молодії!

Доганяйте літа мої,

Літа молодії!

Ой догнали літа мої

На калиновім мості:

"Гей, вернітесь, літа мої,

До мене хоч в гості!"

"Гей, вернітесь, літа мої,

До мене хоч в гості!"

"Не вернемось, не вернемось -

Не маєм до кого:

То було б нас шанувати,

Як здоров’я свого!"

То було б нас шанувати,

Як здоров’я свого!"

Ой за гаєм, гаєм

Ой за гаєм, гаєм,

Гаєм зелененьким,

Там орала дівчинонька

Воликом чорненьким.

Там орала дівчинонька

Воликом чорненьким.

Орала, орала,

Не вміла гукати,

Та й найняла козаченька

На скрипочку грати.

Та й найняла козаченька

На скрипочку грати.

Козаченько грає,

Бровами моргає...

Вража ж його матір знає,

На що він моргає.

Вража ж його матір знає,

На що він моргає.

Чи на мої воли,

А чи на корови,

Чи на моє біле личко,

Чи на чорні брови?

Чи на моє біле личко,

Чи на чорні брови?

Воли та корови

Усі поздихають,

Біле личко, чорні брови

Повік не злиняють!

Біле личко, чорні брови

Повік не злиняють!

Ой зацвіла рожа край вікна

Ой зацвіла рожа край вікна...

Ой мала я мужа, ой мужа, я мала

Ой мала я мужа пияка.

Нічого не робить, тілько п’є,

А прийде додому, а додому прийде,

А прийде додому - жінку б’є.

"Не бий мене, муже, не карай!

Бо покину тебе, ще й маленьких діток,

А сама поїду в чужий край".

Ой як на лодочку сідала,

Правою ручиной, білою хустиной

Білою хустиной махала.

Ой вернися, жінко, додому.

Не буду бити, а буду любити,

Ой бо горе жити самому.

Ой вернулась жінка уночі.

Горшки побиті, а миски не миті,

А діточки плачуть на печі.

Ой зацвіла червона калина

Ой зацвіла червона калина над криницею...

Горе ж мені, моя матусенько, жити за п’яницею! (2)

Що п’яниця п’є, не кається, і день, і ніч п’є,

А як прийде із шинку додому, мене, молодую, б’є! (2)

В неділеньку, рано-пораненьку, мати моя йде,

Питається діточок маленьких, чи дома п’яниця є. (2)

"Потихесеньку, полегесеньку, матусю, іди:

Спить п’яниця в рубленій коморі, гляди ж, його не збуди!" (2)

"Ой нехай він спить, та й нехай же спить, щоб уже й не встав,

Щоб твоєї бідної головоньки та не клопотав!" (2)

"Ой не клени, моя матусенько, п’яницю мого:

Єсть у мене діточки маленькі,- горе буде без його!" (2)

Ой зійди, зійди, ти зіронько вечірняя

- Ой зійди, зійди,

Ти зіронько вечірняя!

Ой вийди, вийди,

Дівчинонько моя вірная!

Ой вийди, вийди,

Дівчинонько моя вірная!

Рада б зірка зійти -

Чорна хмара наступає;

Рада б дівка вийти -

Так матуся її не пускає.

Рада б дівка вийти -

Так матуся її не пускає.

Ой зіронька зійшла -

Усе поле й освітила,

А дівчина вийшла -

Козаченька та й звеселила.

А дівчина вийшла -

Козаченька та й звеселила.

- Ой ти, козаче,

Ти, хрещатий барвіночку!

Хто ж тобі постеле

У дорозі та постілоньку?

Хто ж тобі постеле

У дорозі та постілоньку?

- Ой стелеться мені

Широкий лист бурковина,

А під голови -

Голубая та жупанина.

А під голови -

Голубая та жупанина.

Ой через межу

Зелений горошок слався;

Козак до дівчини

Через люди та й поклонявся:

Козак до дівчини

Через люди та й поклонявся:

"Ой і поклоніться,

Ой ви, добрії люди,

Нехай моїй милій

Там легесенько буде!

Нехай моїй милій

Там легесенько буде!

Ох і поклоніться,

Ой ви дівчині-небозі,

А що мені добре

У далекій дорозі!"

А що мені добре

У далекій дорозі!"

Ой зійди, зійди, ясен місяцю

"Ой зійди, зійди, ясен місяцю,

Як млиновеє коло,

Ой вийди, вийди, серце-дівчино,

Та промов до мене слово".

Ой вийди, вийди, серце-дівчино,

Та промов до мене слово".

"Ох і рада б я та виходити

І з тобою говорити,

Так судять-гудять вражії люди,

Хотять же нас розлучити.

Так судять-гудять вражії люди,

Хотять же нас розлучити.

Ой не бий, мати, і не лай, мати,

Та не роби каліченьки,

Зав’яжи очі темної ночі

Та веди до річеньки.

Зав’яжи очі темної ночі

Та веди до річеньки.

А як приведеш та до річеньки,

Розв’яжи карі очі,

Нехай гляну я та подивлюся,

З світом божим попрощаюся.

Нехай гляну я та подивлюся,

З світом божим попрощаюся.

Ой світе ясний, світе прекрасний,

Як на тобі тяжко жити,

Ой іще тяжче молодесенькій,

Не нажившись, умирати".

Ой іще тяжче молодесенькій,

Не нажившись, умирати".

Ой знати, знати, хто кого любить

Ой знати, знати, хто кого любить:

Сяде близесенько ще й приголубить. (2)

Ой знати, знати, в кого є дочки:

Втоптані стежечки через садочки. (2)

Ой знати, знати, хто не жонатий:

Білеє личенько, як в паненяти. (2)

Ой знати, знати, хто оженився:

Скорчився, зморщився та й зажурився. (2)

Ой кіт-воркіт

Ой кіт-воркіт

Та з віконця скік,

А з віконця додолу,

У зелену діброву.

Ой діброво шумова,

Приспи наше дитиня,

А дібровонька шумить,

Наше мале дитя спить.

Ой коли б той вечір

Ой коли б той вечір

Та й повечоріло,

То б моє серденько

Та й повеселіло!

Ой коли б той вечір

Та й сонечко зійшло,

То б моє серденько

Та й до мене прийшло!

"Ой прийди, прилини

Ти, яснеє сонце,

То я тебе пущу

Та й через віконце!"

Ой як упускала -

Легенько зітхала,

А як випускала -

Плакала, ридала.

Ой як випускала -

Плакала й ридала,

Вийшла за ворота -

Правдоньки питала.

"Чи ти мене любиш,

Чи з мене смієшся,

До другої ходиш

Та й не признаєшся?"

"Ой я тебе люблю

І любити буду,

Признаюсь по правді -

Сватати не буду!

Не позволять батько,

Не позволять мати,

Ще й рід не позволить

Дівчиноньку взяти.

Ще й рід не позволить

Дівчиноньку взяти...

Стиха говорімо,

Щоб не вчула мати!"

Ой кум до куми залицявся

Ой кум до куми залицявся,

Посіяти конопельки обіцявся.

Він сіяв, присівав,

Присіваючи казав:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой кум до куми залицявся,

Вибирати конопельки обіцявся.

Він брав, вибирав,

Вибираючи казав:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой кум до куми залицявся,

Змолотити конопельки обіцявся.

Він їх молотив,

Молотячи говорив:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой кум до куми залицявся,

Вимочити конопельки обіцявся.

Він мочив, примочав,

Примочаючи казав:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой кум до куми залицявся,

Витіпати конопельки обіцявся.

Він тіпав, витіпав,

Витіпаючи казав:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой кум до куми залицявся,

Випрясти конопельки обіцявся.

Він пряв, випрядав,

Випрядаючи казав:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой кум до куми залицявся,

Їй наткати полотна обіцявся.

Він ткав, витикав,

Витикаючи казав:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой кум до куми залицявся,

Їй пошити сорочечку обіцявся.

Він шив, вишивав,

Вишиваючи казав:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой кум до куми залицявся,

Одягнути сорочечку обіцявся,

Він її одягав,

Одягаючи казав:

"Ти, кума, ти, душа,

Ти кругом, кума, ох і хороша!"

Ой летіла горлиця

Ой летіла горлиця через сад,

Через сад, гей!

Розпустила пір’ячко на ввесь сад,

Гей, на ввесь сад!

Ой хто ж теє пір’ячко ізбере,

Ізбере, гей!

Отой мене, молодую, забере,

Гей, забере!

На курочці пір’ячко рябеє,

Рябеє, гей!

Любімося, серденько, обоє,

Гей, обоє!

На курочці пір’ячко в один ряд,

В один ряд, гей!

Любімося, серденько, в один лад,

Гей, в один лад!

Ой лопнув обруч

Ой лопнув обруч коло барила,

Дівчина козака та й обдурила.

Приспів:

Ой думалося,

Передумалося,

Одур голову бере,

Піп далеко він живе!

Ой чия ж це хата незаметеная,

Ой чия ж це дівчина незаплетеная?

Приспів:

Ой думалося,

Передумалося,

Одур голову бере,

Піп далеко він живе!

Ой чия ж це хата незарубленая,

Ой чия ж це дівчина незарученая?

Приспів:

Ой думалося,

Передумалося,

Одур голову бере,

Піп далеко він живе!

Ой лопнув обруч біля діжечки,

Дівчата мої сироїжечки!

Приспів:

Ой думалося,

Передумалося,

Одур голову бере,

Піп далеко він живе!

Ой лопнув обруч біля мазниці,

Дівчина козака вдарила по пиці.

Приспів:

Ой думалося,

Передумалося,

Одур голову бере,

Піп далеко він живе!

Ой маю я чорні брови

"Ой маю я чорні брови,

маю карі очі!

Чом ти мене, козаченьку,

Любити не хочеш?"

"Як ти хочеш, дівчинонько,

щоб тебе любити,

Зроби місток через ярок,

Щоб добре ходити!"

"Ой коли б я, козаченьку,

свої майстри мала,

Я би тобі через ярок

Місток збудувала!

Я би місток збудувала,

ще й помалювала,

Я би тобі доріженьку

Плиточками вклала!

Прийди, прийди, мій миленький,

звечора до мене, -

Зготувала стара мати

Вечерю для тебе!

Ми сядемо вечеряти

в сінях на порозі

Та будемо дивитися,

В кого які брови!"

Ой на горі вогонь горить

Ой на горі вогонь горить,

А в долині козак лежить. (2)

Порубаний, постреляний,

Китайкою покриваний. (2)

Накрив очі осокою,

А ніженьки китайкою. (2)

А ніженьки китайкою,

А рученьки нагайкою. (2)

Що в головах ворон кряче,

А в ніженьках коник плаче. (2)

"Ой коню мій вороненький,

Товаришу мій вірненький! (2)

Не плач, коню, надо мною,

Не бий землі під собою. (2)

Біжи, коню, дорогою

Степовою широкою. (2)

Та прибіжиш під батьків двір,

Та вдаришся під частокіл. (2)

Як прибіжиш під ворота,

Стукни-грюкни коло плота. (2)

Вийде сестра - розгнуздає,

Вийде мати - розпитає: (2)

"Ой коню мій вороненький,

А де ж мій син молоденький?" (2)

"Не плач, мати, не журися,

Та вже твій син оженився: (2)

Та взяв собі паняночку -

В чистім полі земляночку…" (2)

Ой на горі два дубки

Ой на горі два дубки, (2)

Ой на горі два дубки, два дубки

Зібралися до купки.

Вітер дуба хитає, (2)

Вітер дуба хитає, хитає

Козак дівку питає:

"Ой, дівчино, чия ти? (2)

Ой, дівчино, чия ти, чия ти,

Чи вийдеш ти гуляти?"

"Ой не питай, чия я, (2)

Ой не питай, чия я, чия я,

Як вийдеш ти - вийду я!

А я дочка мамчина, (2)

А я дочка мамчина, мамчина,

Цілуватись навчена".

"А я в батька один син, (2)

А я в батька один син, один син -

Погуляти хоч би з ким".

Ой на горі калина

Ой на горі калина,

Під горою малина,

Калина-малина,

Чубарики-чубчики, малина.

Калина-малина,

Чубарики-чубчики, малина.

Там дівчина ходила, (2)

Ходила, ходила,

Чубарики-чубчики, ходила.

Ходила, ходила,

Чубарики-чубчики, ходила.

Цвіт-калину ламала, (2)

Ламала, ламала,

Чубарики-чубчики, ламала.

Ламала, ламала,

Чубарики-чубчики, ламала.

У пучечки в’язала, (2)

В’язала, в’язала,

Чубарики-чубчики, в’язала.

В’язала, в’язала,

Чубарики-чубчики, в’язала.

На доріжку кидала, (2)

Кидала, кидала,

Чубарики-чубчики, кидала.

Кидала, кидала,

Чубарики-чубчики, кидала.

Та й на хлопців моргала, (2)

Моргала, моргала,

Чубарики-чубчики, моргала.

Моргала, моргала,

Чубарики-чубчики, моргала.

Ой на горі сніг біленький

Ой на горі сніг біленький,

Десь поїхав мій миленький,

Десь поїхав та й немає,

Серце з жалю завмирає.

Десь поїхав та й немає,

Серце з жалю завмирає.

Очі чорні, мов терночок,

Брови рівні, мов шнурочок,

Личко біле, рум’янеє,

Серце моє коханеє.

Личко біле, рум’янеє,

Серце моє коханеє.

Поки тебе не любила,

Спокійненько в світі жила,

А тепер я гірко плачу,

Поки тебе не побачу.

А тепер я гірко плачу,

Поки тебе не побачу.

"Баламуте, вийди з хати,

Хочеш мене закохати,

Закохати та й забути -

Всі ви, хлопці, баламути!

Закохати та й забути -

Всі ви, хлопці, баламути!

Баламуте, бійся бога,

Ти багатий, а я вбога,

Ти багатий ще й хороший

А я бідна ще й без грошей!"

Ти багатий ще й хороший

А я бідна ще й без грошей!"

Ой на горі та женці жнуть

Ой на горі та женці жнуть, (2)

А попід горою,

Яром-долиною

Козаки йдуть.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко (2)

Веде своє військо,

Військо запорізьке,

Хорошенько.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Хорошенько.

А позаду Сагайдачний, (2)

Що проміняв жінку

На тютюн та люльку,

Необачний.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Необачний.

"Гей, вернися, Сагайдачний, (2)

Візьми свою жінку,

Віддай тютюн-люльку,

Необачний!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Необачний!"

"Мені з жінкою не возиться, (2)

А тютюн та люлька

Козаку в дорозі

Знадобиться!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Знадобиться.

Гей, хто в лісі, озовися! (2)

Та викрешем вогню,

Та закурим люльку,

Не журися!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Не журися!"

Ой наступила та чорна хмара

Ой наступила та чорна хмара,

Став дощ накрапать...

Ой там збиралась бідна голота

До корчми гулять.

Ой там збиралась бідна голота

До корчми гулять.

Пили горілку, пили й наливку,

Ще й мед будем пить,

А хто з нас, братця, буде сміяться,

Того будем бить!

А хто з нас, братця, буде сміяться,

Того будем бить!

Ой іде багач, ой іде дукач,

Насміхається:

"Ой за що, за що вража голота

Напивається?"

"Ой за що, за що вража голота

Напивається?"

Ой беруть дуку за чуб, за руку,

Третій в шию б’є:

"Ой не йди туди, превражий сину,

Де голота п’є!"

"Ой не йди туди, превражий сину,

Де голота п’є!"

Ой не світи, місяченьку

Ой не світи, місяченьку,

Не світи нікому,

Тільки світи миленькому,

Як іде додому. (2)

Світи йому ранесенько

Та й розганяй хмари,

А як же він іншу має,

То й зайди за хмари. (2)

Світив місяць, світив ясний,

Та й зайшов за тини,

А я, бідна, гірко плачу:

Зрадив мене милий! (2)

"Або ж мене вірно люби,

Або ж навік лиши,

Або ж мої чорні брови

На папері спиши!" (2)

"Писав же я чотири дні

І чотири ночі,

Та не можу ісписати

Твої карі очі!" (2)

"Писав же ти на папері -

Пиши на китайці,

Як не змалюєш ти звечора,

То я умру вранці!" (2)

Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз

- Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз. (2)

Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!

- Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший йде, (2)

Є у мене люба дівчина, вона на мене жде.

Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду, (2)

Чув я, чув, як ти присягалась іншому козаку.

- Ой якби я крила мала ще й солов’я очі, (2)

Я б до тебе прилетіла серед опівночі.

Я б до тебе прилетіла, коло тебе сіла, (2)

Я би тобі, мій миленький, правду говорила.

Як ми з тобою любилися, сухі дуби цвіли, (2)

А як з тобою розлучилися, зелені й пов’яли.

Щоб ті трави повсихали, що рано так цвіли, (2)

Щоб ті люди щастя не знали, що нас розлучили.

Ой не ходи, Грицю

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки-чарівниці!

Котра дівчина чорні брови має,

То тая дівчина усі чари знає.

Котра дівчина чорні брови має,

То тая дівчина усі чари знає.

У неділю рано зіллячко копала,

А у понеділок пополоскала.

Прийшов вівторок - зіллячко зварила,

А в середу рано Гриця отруїла.

Прийшов вівторок - зіллячко зварила,

А в середу рано Гриця отруїла.

Як прийшов четвер - та вже Гриць помер

Прийшла п’ятниця - поховали Гриця.

А в суботу рано мати дочку била:

"Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

А в суботу рано мати дочку била:

"Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

"Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,

Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!

Нехай же не буде ні тій, ні мені,

Нехай достанеться Гриць сирій землі!"

Нехай же не буде ні тій, ні мені,

Нехай достанеться Гриць сирій землі!"

"Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила,

Що через тебе мене мати била!

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата -

Із чотирьох дощок дубовая хата!"

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата -

Із чотирьох дощок дубовая хата!"

Ой не цвіти буйним цвітом

Ой не цвіти буйним цвітом,

Зелений катране,¹²

Тяжко-важко на серденьку,

Як вечір настане.

Тяжко-важко на серденьку,

Як вечір настане.

Ступай, коню, ступай, коню,

З гори кам’яної

До тієї дівчиноньки,

Що чорнії брови.

До тієї дівчиноньки,

Що чорнії брови.

"Як не хочеш, дівчинонько,

Дружиною бути,

То дай мені таке зілля,

Щоб тебе забути".

То дай мені таке зілля,

Щоб тебе забути".

"Єсть у мене таке зілля,

Росте біля току;

Як дам тобі напитися,-

Забудеш до року.

Як дам тобі напитися,-

Забудеш до року.

Єсть у мене таке зілля

Біля перелазу;

Як дам тобі напитися,-

Забудеш одразу.

Як дам тобі напитися,-

Забудеш одразу.

Єсть у мене таке зілля,

Росте біля хати;

Як дам тобі напитися,-

Й забудеш, як звати".

Як дам тобі напитися,-

Й забудеш, як звати".

"Буду пити, буду пити,

І краплі не впущу;

Хіба тоді я забуду,

Як очі заплющу".

Хіба тоді я забуду,

Як очі заплющу".

Ой не шуми, луже

Ой не шуми, луже,

Зелений байраче!

Не плач, не журися,

Молодий козаче!

Не сам же я плачу

Плачуть карі очі,

Що нема спокою

Ані вдень, ні вночі.

Сусіди близькії -

Вороги тяжкії:

Не дають ходити,

Дівчину любити.

Я ж буду ходити

І буду любити,

Ще й до себе візьму

Буду з нею жити!

"Ой умру я, мила...

Як ти будеш жива -

Чи згадаєш, мила,

Де моя могила?

А моя могила -

Край синього моря,

Де була між нами

Тихая розмова.

Зійдеш на могилу,

Та не сумуй дуже,-

Спогадають люди,

Що любились дуже!

Зійдеш на могилу -

Не труси землею,

Бо сама вважаєш,

Як тяжко під нею!

Ой тим воно тяжко -

Любилися важко,

Тим воно тяженько -

Любились вірненько!

Ой недавно сиротою стала

Ой недавно сиротою стала

Та багато горенька зазнала. (2)

Ой казали мені добрі люди:

"Вийди заміж, добре тобі буде". (2)

А я людську воленьку вволила:

Вийшла заміж - голівку втопила. (2)

Втопила голівку в глибокій криниці,

Вийшла, бідна, заміж за гірку п’яницю. (2)

А п’яниця п’є, п’є він та гуляє,

А прийде додому, як не б’є, то лає. (2)

Ой і не літайте, голуби, по хаті,

Не збудіть п’яницю, що вклався вже спати. (2)

Бо сама я знаю, коли розбудити,

Ой тоді, як сонце почне вже сходити. (2)

Ой ну, коте, коточок

Ой ну, коте, коточок,

Не йди рано в садочок,

Не полохай галочок -

Нехай зів’ють віночок

Із руточки, із м’яточки

Дитиночці до шапочки,

З хрещатого барвіночку,

З запашного васильочку.

Ой ну, котку рябку

Ой ну, котку рябку,

Та скопай нам грядку,

Малу, невеличку,

Як із рукавичку.

Ми насієм маку

Та ще й пастернаку,

Та насадим квіточок

Забавляти діточок,

Бо в нас діти маленькі,

Гулять вони раденькі.

Ой ну, коту сірий

Ой ну, коту сірий,

Позамітай сіни.

А ти, коту, не лежи,

Піди сміття однеси.

А ти, коту волохатий,

Та оббіжи кругом хати,

Та піймаєш мишку,

Та вкинеш в колиску:

Мишка буде воркотать,

А дитина буде спать.

Колисонька хить-хить,-

Хай Олеся спить, спить.

Ой ну, люлі, люлі

Ой ну, люлі, люлі,

Прилинули гулі,

Сіли на колисці

В червонім намисті.

Стали думать і гадать,

Чим дитинку годувать:

Чи кашкою, чи борщем,

Чи бубличком, калачем.

Стали думать і гадать,

Чим дитинку забавлять.

Дали йому три квіточки:

Одну квітку сонливую,

А другую дрімливую,

А третюю щасливую.

Ой ну, люлі, люлі

Ой ну, люлі, люлі,

Налетіли гулі

Та й сіли на люлі.

Стали думать і гадать,

Чим дитину годувать:

Чи сливок, чи грушок,

Чи вишневих ягідок,

А чи кашки з молочком,

Чи бублика з медочком?

Ой од Києва до села

Ой од Києва до села

Край дорожка столбова,

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

Край дорожка столбова.

Ой край дорожка столбова

Да й до вдови до двора.

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

Да й до вдови до двора.

Ой що у вдови у дворі

Да стоять столи рядами.

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

Да стоять столи рядами.

Ой що за тими столами

Да сидять пани з перами.

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

Да сидять пани з перами.

Ой вони пишуть, говорять,

Кого в солдати узять.

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

Кого в солдати узять.

Ой там де п’ять, то там не брать,

Там, де чотири - не велять.

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

Там, де чотири - не велять.

Ой там, де три, туда не йди,

А де два, то й там нема.

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

А де два, то й там нема.

Ой що у вдови один син,

Да й той пішов под аршин.

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

Да й той пішов под аршин.

Ой до аршина не дійшов,

Да й у солдати пішов…

Приспів:

Гей, гей, раз-два, люля-люля,

Да й у солдати пішов…

Ой під горою, під перевозом

Ой під горою, під перевозом

Стояла дівчина з своїм обозом.

- Дівчино моя, як собі маєш?

Дай мені бандуру, що сама граєш!

- Прийди, козаче, пшеницю жати,

Дам тобі бандуру на всю ніч грати.

В мене бандура з чистого злота,

Хто в неї грає, бере охота.

А в неї струни та не порвуться;

Як не підтягуй, все піддаються.

Ой під калиною

Ой під калиною

Трава зеленая,

Там стоїть дівчина

Та й засмученая.

Там стоїть дівчина

Та й засмученая.

"Ой ти, дівчинонько

Та й зарученая,

Та через кого ти

Так засмученая?"

Та через кого ти

Так засмученая?"

"Кохала милого,

Кохала довгий час,

Війна почалася

Та й розлучила нас".

Війна почалася

Та й розлучила нас".

Ой під калиною

Трава схилилася,

Молода дівчина

З милим простилася:

Молода дівчина

З милим простилася:

"Вернись, мій соколе,

Будь мужнім у бою,

Героєм жду тебе

Та з перемогою".

Героєм жду тебе

Та з перемогою".

"Прощай, дівчинонько,

Серце коханеє,

Прощайте, кучері,

Личко рум’янеє".

Прощайте, кучері,

Личко рум’янеє".

Ой піду я до млина

Ой піду я до млина,

До дірявого,

Чи не найду Василя

Кучерявого.

Чи не найду Василя

Кучерявого.

Ой піду я до млина,

До дрантивого,

Чи не найду Василя

Чорнобривого.

Чи не найду Василя

Чорнобривого.

Борозенкою ішла,

Заросилася...

Вже я з своїм Василем

Посварилася.

Вже я з своїм Василем

Посварилася.

За пустеє, за пусте,

За пустесеньке,

Та й за теє яблучко

Червонесеньке.

Та й за теє яблучко

Червонесеньке.

Та й за яблучко,

Та й за грушечку...

Перепроси ти мене,

Моя душечко!

Перепроси ти мене,

Моя душечко!

Та й за грушечку,

Та й за сливочку...

Перепроси ти мене,

Мій Василечку!

Перепроси ти мене,

Мій Василечку!

Та й за сливочку,

Та й за зернятко...

Поцілуй же ти мене,

Моє серденько!

Поцілуй же ти мене,

Моє серденько!

Ой піду я понад лугом

Ой піду я понад лугом, нуда-я, нуда-я!

Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я! (2)

Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я!

Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я! (2)

Він наївся і напився, нуда-я, нуда-я!

Та й на ріллю похилився, нуда-я, нуда-я! (2)

- Чого лежиш, чом не ореш? Нуда-я, нуда-я?

Чом до мене не говориш? Нуда-я, нуда-я! (2)

- Який тобі дідько винен, нуда-я, нуда-я!

Що ти гарний, чорнобровий, нуда-я, нуда-я! (2)

А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я!

Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я! (2)

Не сватав би мене вночі, нуда-я, нуда-я!

Не вилізли тобі очі, нуда-я, нуда-я! (2)

А я брови в сажу вмажу, нуда-я, нуда-я!

Чорнявого переважу, нуда-я, нуда-я! (2)

А я брови підмалюю, нуда-я, нуда-я!

Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я! (2)

Ой поїхав за снопами

Ой поїхав за снопами, за снопами,

Сидить дівка під копами, під копами.

Я на неї задивився, задивився -

Полудрабок уломився, уломився.

Ой не жаль би мені воза, мені воза,

Коли б дівка була гожа, була гожа!

А то руда та погана, та погана,

Та й та воза поламала, поламала!

"Хоч я руда та погана, та погана,

Так у мене батько багач, батько багач!

Сірі воли на оборі, на оборі,

А на шиї в мене дукач, в мене дукач!"

"Нехай тебе чорти знають, чорти знають

Із твоїми багачами, багачами!

Воли твої поздихають, поздихають,

Ти ж погана й з дукачами, з дукачами!"

Ой посіяв козак гречку

Ой посіяв козак гречку

На дубові на вершечку.

Сам п’ю, сам гуляю,

Сам стелюся, сам лягаю!

Сам п’ю, сам гуляю,

Сам стелюся, сам лягаю!

Схватилася шура-бура,

Козакові гречку здула.

Сам п’ю, сам гуляю,

Сам стелюся, сам лягаю.

Сам п’ю, сам гуляю,

Сам стелюся, сам лягаю.

Ой при лужку, при лужку

Ой при лужку, при лужку,

При широкім полі,

При великім табуні

Кінь гуля по волі.

При великім табуні

Кінь гуля по волі.

Кінь гуля по волі,

Солдат - по неволі...

Ой піймаю, загнуздаю

Шовковою уздою.

Ой піймаю, загнуздаю

Шовковою уздою.

Ой піймаю, загнуздаю

Шовковою уздою,

Вдарю шпорами під боки -

Кінь летить стрілою.

Вдарю шпорами під боки -

Кінь летить стрілою.

"Ой лети, лети, мій коню,

Та й вихром несися.

Проти милої двора

Стойма становися!

Проти милої двора

Стойма становися!

Стойма становися

Та вдар копитами,

Чи не вийде дівчинонька

З чорними бровами".

Чи не вийде дівчинонька

З чорними бровами".

Ой не вийшла дівчинонька,

Вийшла її мати:

"Здоров, здоров, любий зятю,

Пожалуй у хату!"

"Здоров, здоров, любий зятю,

Пожалуй у хату!"

"Я не хочу в хату,

Хочу у світлицю,

Розбуджу солодкий сон,

Красную дівицю!"

Розбуджу солодкий сон,

Красную дівицю!"

Дівчинонька встала,

Свій сон розказала,

Правою ручкою обняла

Та й поцілувала.

Правою ручкою обняла

Та й поцілувала.

Ой продала дівчина курку

Ой продала дівчина курку

Та купила козакові люльку;

Люльку за курку купила,

Вона його вірно любила.

Люльку за курку купила,

Вона його вірно любила.

Ой продала дівчина гребінь

Та купила козакові кремінь;

Кремінь за гребінь купила,

Вона його вірно любила.

Кремінь за гребінь купила,

Вона його вірно любила.

Ой продала дівчина юпку,

Та купила козакові губку;

Губку за юпку купила,

Вона його вірно любила.

Губку за юпку купила,

Вона його вірно любила.

Ой продала дівчина сало

Та купила козаку кресало;

Кресало за сало купила,

Вона його вірно любила.

Кресало за сало купила,

Вона його вірно любила.

Ой продала дівчина душу

Та купила тютюну папушу;

Тютюну за душу купила,

Вона його вірно любила.

Тютюну за душу купила,

Вона його вірно любила.

Ой пряду, пряду

Ой пряду, пряду,

Спатоньки хочу...

Ой склоню я голівоньку

На білую постілоньку,

Може, я засну.

Аж свекруха йде,

Як змія, гуде:

"Сонливая, дрімливая,

До роботи лінивая

Невістка моя!"

Ой пряду, пряду,

Спатоньки хочу...

Ой склоню я голівоньку

На білую постілоньку.

Може, я засну.

Аж свекорко йде,

Як вітер, гуде:

"Сонливая, дрімливая,

До роботи лінивая

Невістка моя!"

Ой пряду, пряду,

Спатоньки хочу...

Ой склоню я голівоньку

На білую постілоньку,

Може, я засну.

А мій милий йде,

Як голуб, гуде:

"Ой спи, мила, хорошая,

Пішла заміж молодая,

Не виспалася!"

Ой п’є чумак, п’є

Ой п’є чумак, п’є - в його гроші є.

Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (2)

"Ой синочку мій, дитино ж моя!

Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня!" (2)

"Ой, мати ж моя, не покину я!

Ой не покину горілочку пити, бо солодкая!" (2)

"Ой синочку мій, дитино ж моя!

Ой покинь покинь, дівчину любити, бо зведе з ума!" (2)

"Ой мамо ж моя, не покину я!

Ой не покину дівчину любити, бо хорошая!" (2)

Ой сад-виноград, кучерява вишня

Ой сад-виноград, кучерява вишня,

Стоїть хлопець під вікном, щоб дівчина вийшла. (2)

Приспів:

Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,

Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)

А дівчина не виходить, хатину вбирає,

Стоїть хлопець під вікном та з жалю вмліває. (2)

Приспів:

Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,

Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)

- Ой не стій під вікном, не тупай ногою,

Бо не вийду та не стану говорить з тобою. (2)

Приспів:

Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,

Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)

Ой не стій під вікном, не махай рукавом,

Бо не вийду говорити із таким чудаком. (2)

Приспів:

Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,

Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)

Не ходи по саду, не топчи травиці,

Як не люблять тебе дівки, то йди до вдовиці. (2)

Приспів:

Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,

Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)

Ой світи, місяченьку

Ой світи, місяченьку,

Хоч годиноньку в нічку,

Та най я перейду, най я переїду

До милої на всю нічку.

Ой прийшов я до сіней,

Всі вечеряти сіли,

Лиш моя миленька, голубка сивенька,

До вечері не сідає.

Ой прийшов я до хати:

Всі полягали спати,

Лиш моя миленька, голубка сивенька,

Спатоньки не лягає.

Під віконцем сиділа,

А в віконце гляділа,

Дрібні листи пише, дитятко колише,

З буйним вітром розмовляє.

Ой повій, вітре буйний,

А в горішню кватиру,

Чи прийде мій милий, чи прийде мій любий

Додомоньку на вечерю?

По садочку ходила,

Цвіт-калину ломила,

Цвіт-калину рвала, до серденька клала,

Щоб за милим не тужила.

Ой горіше, горіше,

Ти горіхове зерно,

Люблю я дівчину, але ї не возьму,

Бо ся більше не верну.

Ой спи, дитя, без сповиття

Ой спи, дитя, без сповиття,

Поки мати з поля прийде

Та принесе три квіточки.

Одна буде дрімливая,

Друга буде сонливая,

Третя буде щасливая.

Ой, щоб спало, щастя мало,

Та щоб росло, не боліло,

На серденько не скорбіло.

Ой рісточки у кісточки,

Здоров’ячко на серденько,

Добрий розум в головоньку,

Сонки-дрімки у віченьки,

А в роточок говорушки,

А в ніженьки ходусіньки,

А в рученьки ладусіньки.

Ой спи, дитя, в колисоньці

Ой спи, дитя, в колисоньці,

Як горошок в билиноньці.

Буде вітрець повівати

Та й горошком колихати.

Як горошок загуркоче,

А Галюня спатки хоче.

А горошок як загримить,

Галюнечку нашу приспить.

Ой співаночки мої

Ой співаночки мої, (2)

Гей, де ж я вас подію?

Ой у лісі на траві,

Ой у лісі на траві,

Гей, там я вас посію.

Ой підуть легіники, (2)

Гей, та траву косити

Та співаночки мої,

Та коханочки мої

Всі в траві находити.

Ой будуть дівчаточка, (2)

Гей, по гриби ходити

Та співаночки мої,

Та коханочки мої

Всі в траві находити.

Ой та й у полі три доріженьки різно

Ой та й у полі

Три доріженьки різно...

Гей, ходить козак

До дівчини пізно.

"Ой ти, козаче,

Та й не ходи до мене, -

Гей, буде слава

На тебе й на мене.

Гей, ще й на твого

Та коня вороного,

Гей, ще й на тебе,

Хлопця молодого!"

"Я ж тої слави

Та й повік не боюся,

Гей, з ким люблюся -

Не наговорюся!

Ой з ким люблюся -

Не наговорюся,

Гей, з ким кохаюсь -

Не нарозмовляюсь!"

Ой там за Дунаєм

Ой там за Дунаєм,

Та за тихим Дунаєм

Молодець гуляє. (2)

Молодець гуляє,

Та молодець гуляє,

На той бік гукає. (2)

Подай, подай перевозу,

Та подай перевозу,

Я перевезуся! (2)

На свою Вкраїну,

Та на свою Вкраїну

Ще раз подивлюся. (2)

Не так на Вкраїну,

Та не так на Вкраїну,

Як на ту дівчину! (2)

Посвітлоньці ходжу

Та по світлоньці ходжу,

Та й не находжуся. (2)

Кого вірно люблю,

Та кого вірно люблю,

Та й не надивлюся! (2)

Кого ж ненавиджу,

Та кого ненавиджу,

З тим не розминуся! (2)

Ой там за морями

Ой там за морями високії гори

Туманом повиті...

Ой там за лісами широкеє поле

Чорні галки вкрили.

Ой там за лісами широкеє поле

Чорні галки вкрили.

Ой ви галки, галки ви чубарки,

Підніміться вгору.

Ой ви, хлопці, славні запорожці,

Верніться додому.

Ой ви, хлопці, славні запорожці,

Верніться додому.

Ой раді б ми догори підняться,

Туман налягає.

Ой раді б ми додому вернуться,

Петро не пускає.

Ой раді б ми додому вернуться,

Петро не пускає.

Ой не так той Петро, Петро той проклятий,

Як Петрова мати,

Хоче нами, нами козаками

Турка звоювати.

Хоче нами, нами козаками

Турка звоювати.

Вона нами, нами козаками

Турка не звоює,

Вона нами, нашими тілами

Орлів нагодує.

Вона нами, нашими тілами

Орлів нагодує.

Вона нами, нами козаками

Турка не звоює,

Вона нами, нашими кістками

Дунай загатує.

Вона нами, нашими кістками

Дунай загатує.

Ой там, із-за гори

Ой там, із-за гори,

Вітер повіває. (2)

Ой мати дочку

Про життя питає. (2)

"Ой спитай, мати,

Да й в сірого утяти. (2)

Що сіреньке утя

На морі ночує. (2)

Ой воно ж моє

Все горенько чує. (2)

Що первеє горе,

То дитина мала. (2)

А другеє ж горе,

То свекруха лиха. (2)

А найтяжче горе,

Що милий покидає!" (2)

Ой там, на товчку, на базарі

Ой там, на товчку, на базарі,

Жінки чоловіків продавали,

Як прийдеться до ладу,

То я свого поведу та й продам.

Із лик мотузок ізсукала,

Взяла свого милого залигала

Та й повела на базар,

До терниці прив’язала.

Як наїхало торгувальниць,

Як наїхало купувальниць,

Стали думать і гадать,

Що за цього мужа дать.

А за цього мужа треба дати,

А за цього мужа треба дати:

Сорок коней вороних

Ще й сто рублів золотих.

Ой стала я, подумала:

З кіньми треба возиться,

А з грошима треба носиться,

А мій милий, чорнобривий,

До роботи не лінивий,

Він для мене знадобиться.

Він насіє, наоре,

Ні для кого, для мене,

Ти, мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.

Ти, мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.

Ой ти знав, нащо брав

Ой ти знав, нащо брав

Міщаночку з міста!

Я не їла й не їстиму

Гречаного тіста!

Ой ти знав, нащо брав

Мене, невеличку!

Мене мати годувала,

Як перепеличку!

Ой ти знав, нащо брав

Мене, недорослу!

Мене мати годувала,

Як свиню поросну!

Ой ти знав, нащо брав -

Я не вмію жати!

Напни мені холодочок,

Я буду лежати!

Ой ти знав, нащо брав -

Не вмію й косити:

Як не стане свого хліба,

Мусим попросити!

Ой ти, гарний Семене

"Ой ти, гарний Семене,

Прийди сядь коло мене;

І корова в мене є,

Сватай мене, Семене!"

І корова в мене є,

Сватай мене, Семене!"

"Нащо мені та корова,

Як ти сама, як ворона;

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

"Ой ти, гарний Семене,

Прийди, сядь коло мене;

І курочка в мене є,

Сватай мене, Семене!"

І курочка в мене є,

Сватай мене, Семене!"

"Нащо мені тая курка,

Що ти сама, як та дурка;

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

"Ой ти, гарний Семене,

Прийди, сядь коло мене;

І ягниця в мене є,

Сватай мене, Семене!"

І ягниця в мене є,

Сватай мене, Семене!"

І ягниця в мене є,

Сватай мене, Семене!"

"Нащо мені та ягниця,

Як ти сама, як мазниця;

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

Ой ти, дівчино зарученая

"Ой ти, дівчино зарученая,

Чого ти ходиш засмученая?"

"Ой ходжу, ходжу засмученая,

Що не за тебе зарученая!"

"Ой ти, дівчино, словами блудиш -

Сама не знаєш, кого ти любиш!"

"Ой знаю, знаю, кого кохаю,

Тільки не знаю, з ким жити маю.

Ой знаю, знаю, із ким кохаюсь,

Тільки не знаю, з ким повінчаюсь.

Вийду на поле, гляну на море -

Сама я бачу, що мені горе.

Сама я бачу, чого я плачу:

Свого милого в вічі не бачу.

Буду стояти на тім камені,

Поки не прийде милий до мене.

Буду терпіти велику муку,

Поки не скаже: "Дай мені руку!"

"Ой ти, дівчино - чарівниченько,

Причарувала моє серденько.

Причарувала серце і душу,

Тепер тебе я любити мушу".

"Якби ж ти так знав з сіней до хати,

Як я умію та чарувати.

У мене чари - чорні брівоньки,

Моя принада - сама молода;

У мене чари завжди готові -

Біле личенько і чорні брови".

Ой ти, дівчино, горда та пишна

- Ой ти, дівчино,

Горда та пишна,

Чом ти до мене

Звечора не вийшла?

Чом ти до мене

Звечора не вийшла?

- Ой як я маю

До тебе ходити?

Кругом живуть воріженьки,

Будуть нас судити!

Кругом живуть воріженьки,

Будуть нас судити!

- Ой нехай судять,

Да на своє лихо!

Ми з тобою, моє серце,

Любімося тихо!

Ми з тобою, моє серце,

Любімося тихо!

Ой нехай судять,

Да як розуміють:

Прийде тая годинонька,

Що всі поніміють.

Прийде тая годинонька,

Що всі поніміють.

Ой ти, кицю, кицю

Ой ти, кицю, кицю,

Піди по водицю,

Не впади в криницю.

Ой ну, люлі, люлі.

Пішла киця по водицю

Та й упала у криницю.

Пішов котик рятувать,

А вже кицю не видать.

Узяв кицю за вушко

Да й положив на сушко:

"Лежи, кицю, висихай,

Свого кота дожидай".

Ой ну, люлі, люлі.

Ой ти, коте рябку

Ой ти, коте рябку,

Та вимети хатку,

А ти, коте сірий,

Та вимети сіни,

А ти, котку рудю,

Та вимети грубу,

А ти, кішко, не ворчи,

Піди сміття одімчи.

А ти, волохатий,

Біжи кругом хати.

Тільки, котку, не мурчи,

Дитиночки не збуди.

А ти, коте муругий,

Прийди до нас удруге,

До нашої хати

Дитя колихати.

А ти, коте чорний,

Та сідай у човен,

Вези рибки повен.

Та запряжеш конячок,

Та поїдеш на лужок,

Наламаєш квіточок

Забавляти діточок.

Поїдеш у долину

По червону калину

Забавляти дитину.

Ой ти, коте, не гуди

Ой ти, коте, не гуди,

Спить дитина, не збуди.

Дитяточко маленьке,

Воно спатки раденьке,

Дитяточко малесеньке,

Воно спатки радесеньке.

Ой ти, місяцю, а я зіронька ясна

Ой ти, місяцю,

А я зіронька ясна;

Ой ти парубок,

А я дівонька красна.

Ой ти, парубок,

А я дівонька красна,

В вишневім саду

Я ж тобі коника пасла.

Пасла я коня

Звечора й до півночі,

І спала роса

На мої карі очі.

Не так на очі,

Як на русую косу.

Серце-козаче,

Віночка не доношу.

Ой ти, місяцю-зоре

Ой ти, місяцю-зоре,

Та світи на все поле, -

Там десь моя миленькая

Та пшениченьку поле.

Вона поле та все поле,

Кукіль вона вибирає,

Кукіль вона вибирає,

На сонечко поглядає.

Кукіль вона вибирає,

На сонечко поглядає,

На сонечко поглядає -

Миленького виглядає.

Ой у вишневому садочку

Ой у вишневому садочку,

Там соловейко щебетав:

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Там соловейко щебетав.

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Там соловейко щебетав.

Ой у зеленому садочку

Козак дівчину умовляв.

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Козак дівчину умовляв:

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Козак дівчину умовляв:

"Ой ти, дівчино чорноброва,

Ой чи підеш ти за мене?

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Ой чи підеш ти за мене?"

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Ой чи підеш ти за мене?"

"Моя матуся тебе знає:

Ти той козак, що все гуляє!

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Ти той козак, що все гуляє".

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Ти той козак, що все гуляє".

"А я матусі не злякаюсь.

Якщо з тобою покохаюсь!

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох.

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Якщо з тобою покохаюсь".

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох.

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Якщо з тобою покохаюсь".

Ой у лузі та ще й при березі

Ой у лузі та ще й при березі

Червона калина...

Породила молода дівчина

Хорошого сина.

Породила молода дівчина

Хорошого сина.

Вона його та ще й породила

В зеленій діброві,

Та не дала тому козакові

Ні щастя, ні долі.

Та не дала тому козакові

Ні щастя, ні долі.

Та й не дала тому козакові

Ні щастя, ні долі,

Тільки дала тому козакові

Та чорнії брови.

Тільки дала тому козакові

Та чорнії брови.

"Було б тобі, моя рідна мати,

Цих брів не давати,

Було б тобі, моя рідна мати,-

Щастя-долю дати!"

Було б тобі, моя рідна мати,-

Щастя-долю дати!"

Розвивайся а ти, сухий дубе,¹³-

Завтра мороз буде!..

Собирайся, молодий козаче,-

Завтра похід буде!

Собирайся, молодий козаче,-

Завтра похід буде!

"Я морозу та ще й не боюся -

Зараз розів’юся!"

"Я походу та ще й не боюся -

Зараз собернуся!"

"Я походу та ще й не боюся -

Зараз собернуся!"

Ой у неділеньку

Ой у неділеньку

Рано-пораненьку

Виряджала мати дочку

В чужу стороночку.

"Чужа стороночка,

Ще й чужії люди...

Ой хто ж тебе, моя доню,

Жалувати буде?"

"Ой буду робити

Ще й людям годити,

Тоді будуть мене, мамо,

Чужії любити!"

Ой буду ж я, буду

Неділеньки ждати,-

Чи не прийде, чи не прийде

Ненька одвідати?

Неділя минає,

Матінки немає;

Мабуть, же їй не жаль мене,

Що й не одвідає!

Уже ж я робила

І людям годила,

Та не знайшла тії неньки,

Що мене зродила!

Та не знайшла неньки,

Що мене зродила,

Тільки знайшла синє море,

Глибоке, безоднє...

Ой піду ж я з горя

До синього моря:

"Прийми мене, моє море,

Тепер мені горе!"

"Раде б я приймати,

Так земля не прийме,-

Проклинала тебе ненька,

Як була ти маленька!

Тоді проклинала,

Як пшеницю жала,

На гору йшла, тебе несла,

Ще й води набрала!"

"Було б тобі, мати,

Водиці не брати,

Аніж тобі свою доньку

Тяжко проклинати!

Було б тобі, мати,

І мене не брати,

Аніж тобі свою доньку

Тяжко проклинати!"

Ой у полі вітер віє

Ой у полі вітер віє,

А жито половіє,

А козак дівчину та й вірненько любить,

А зайнять не посміє.

А козак дівчину та й вірненько любить,

А зайнять не посміє.

Ой тим її не займає,

А що сватати має,

Ой тим же він, тим же та й не горнеться,

А що слави боїться.

Ой тим же він, тим же та й не горнеться,

А що слави боїться.

Сидить голуб на черешні,

А голубка на вишні,

Ой скажи, ой скажи, серце дівчино,

А що в тебе на мислі.

Ой скажи, ой скажи, серце дівчино,

А що в тебе на мислі.

А у мене те на мислі,

Що в тебе на думці.

Якби прийшов, прийшов до мене в садочок -

Посиділи б вкупці.

Якби прийшов, прийшов до мене в садочок -

Посиділи б вкупці.

Ой у полі дві тополі

Ой у полі дві тополі,

Одна другу перехитує;

А в козака дві дівчини,

Одна одну перепитує:

"Подруженько, любесенька,

Чи бачила мого милого?" -

"Ой бачила, ще й видала,

Ще й трошечки з ним постояла.

Тяжко зітхав, тебе питав,

Чого вчора не виходила?"

Ой у полі криниченька

Ой у полі та криниченька,

Там холодна водиченька.

Ой у полі та криниченька,

Там холодна водиченька.

Ой там Роман воли пасе,

Катерина воду несе.

Ой там Роман воли пасе,

Катерина воду несе.

Роман воли покидає,

Катерину переймає.

Роман воли покидає,

Катерину переймає.

Катерину переймає,

З відер воду виливає.

Катерину переймає,

З відер воду виливає.

- Ой Романе, Романочку,

Не гай мене до раночку,

- Ой Романе, Романочку,

Не гай мене до раночку,

Бо ця вода не літняя,

В мене мати не рідная.

Бо ця вода не літняя,

В мене мати не рідная.

Буде бити ще й лаяти,

Ще й Романом докоряти.

Буде бити ще й лаяти,

Ще й Романом докоряти.

- Де ж ти, дівко, барилася,

Вже й вечеря зварилася!

- Де ж ти, дівко, барилася,

Вже й вечеря зварилася!

- Налетіли гуси з броду,

Замутили чисту воду.

- Налетіли гуси з броду,

Замутили чисту воду.

Я, молода, постояла,

Поки вода устояла!

Я, молода, постояла,

Поки вода устояла!

Ой у полі криниченька

Ой у полі криниченька,

В ній холодна водиченька.

Ой у полі криниченька,

В ній холодна водиченька.

Ой там Галя воду брала

Та й з Романом розмовляла.

Ой там Галя воду брала

Та й з Романом розмовляла.

Ой став Роман жартувати,

З відер воду виливати.

Ой став Роман жартувати,

З відер воду виливати.

"Ой, Романе, Романочку,

Не лий воду на сорочку.

"Ой, Романе, Романочку,

Не лий воду на сорочку.

Бо лихую матір маю -

Буде бити - добре знаю.

Бо лихую матір маю -

Буде бити - добре знаю.

Буде бити ще й лаяти

І Романом докоряти.

Буде бити ще й лаяти

І Романом докоряти.

Ой, Романе, Романочку,

Сватай мне, львів’яночку".

Ой, Романе, Романочку,

Сватай мне, львів’яночку".

Ой у полі нивка

Ой у полі нивка, кругом материнка...

Там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. (2)

Жала ж вона, жала, сіла спочивати,

Їхав козак з України, мусив шапку зняти. (2)

Мусив шапку зняти, "день добрий" сказати.

"Помагай біг, дівча моє, тобі жито жати!" (2)

А дівчина стала, йому одказала,

Вона ж йому одказала - серденьком назвала. (2)

"Як їдеш додому, не кажи нікому,

Бо рознесуть цеє люди, як вітер солому! (2)

А вітер тихенький, солома легенька, -

Візьмуть мене люди в зуби, я ще ж молоденька!" (2)

А вже ж цяя слава по всім світі стала,

Що дівчина козаченька серденьком назвала. (2)

А вже ж тая слава по всім городочку,

Що дівчина козакові вишила сорочку. (2)

Вишила сорочку та й червоним шовком,

Щоб козака упізнати поміж цілим полком. (2)

Ой у полі три криниченьки

Ой у полі три криниченьки,

Любив козак три дівчиноньки:

Чорнявую та білявую,

Третю руду та поганую.

"Що чорняву від душі люблю,

На біляву залицяюся,

А з рудою, препоганою,

Піду, мабуть, розпрощаюся!"

"Чи я ж тобі та й не казала,

Як стояли під світлицею:

Не їдь, ой не їдь у Крим по сіль,

Бо застанеш молодицею".

"Любив я тебе дівчиною,

Любитиму й молодицею,

Довго, довго та й буду ждати,

Поки станеш удовицею".

Ой не всі ж тії сади цвітуть,

Що весною розвиваються.

Не всі ж тії та й вінчаються,

Що любляться та кохаються.

Половина тих садів цвіте,

Половина обсипається.

Одна пара та й вінчається,

А другая розлучається.

Ой хмариться - дощ буде

Ой хмариться - дощ буде,

Признаюся вам, люди,

Що за свою сваволю

Попалася в неволю.

Що за свою сваволю

Попалася в неволю.

Пішов милий в дорогу,

Я пропила корову,

Сіла собі, журюся:

За корову боюся.

Сіла собі, журюся:

За корову боюся.

Прийшов милий з дороги,

А я йому - бух в ноги:

"Що ж я, милий, зробила,

Коровицю пропила!"

"Що ж я, милий, зробила,

Коровицю пропила!"

Милий милу жалує,

Коровицю дарує:

"Пий, мила, здорова,

Буде друга корова,

Пий, мила, не біда -

Буде ціла череда".

Ой ходила дівчина бережком

Ой ходила дівчина бережком (2)

Заганяла селезня батіжком: (2)

"Іди, іди, селезню, додому, (2)

Продам тебе дідові, рудому". (2)

За три копи селезня продала, (2)

А за копу дударика найняла: (2)

"Заграй мені, дударику, на дуду, (2)

Нехай же я своє горе забуду". (2)

"Коли б тобі горенько да печаль, (2)

То б ти вийшов на вулицю та й кричав; (2)

А то ж тобі горенька немає, (2)

Ой хто ж тобі сі кучері звиває?"(2)

"Була в мене дівчина Уляна, (2)

Вона ж мені сі кучері звивала; (2)

Була в мене дівчина Орися, (2)

Тоді в мене сі кучері вилися; (2)

Була в мене дівчина Варвара, (2)

Вона ж мені сі кучері порвала; (2)

Була в мене дівчина паскуда, (2)

Вона ж мені сі кучері поскубла". (2)

Ой чий то кінь стоїть

Ой, чий то кінь стоїть,

Що сива гривонька.

Сподобалась мені,

Сподобалась мені

Тая дівчинонька.

Сподобалась мені,

Сподобалась мені

Тая дівчинонька.

Не так та дівчина,

Як біле личенько.

Подай же дівчино,

Подай же гарная

На коня рученьку.

Подай же дівчино,

Подай же гарная

На коня рученьку.

Дівчина підійшла,

Рученьку подала.

Ой, краще б я була,

Ой, краще б я була

Кохання не знала.

Ой, краще б я була,

Ой, краще б я була

Кохання не знала.

Кохання-кохання

З вечора до рання.

Як сонечко зійде,

Як сонечко зійде

Кохання відійде.

Як сонечко зійде,

Як сонечко зійде

Кохання відійде.

Ой чорна я си, чорна

Ой чорна я си, чорна,

Чорнява, як циганка.

Чом си полюбила (2)

Чорнявого Іванка?

Іванко, та й Іванко,

Сорочка вишиванка,

Високий та стрункий, (2)

Ще й на бороді ямка.

"Марусе ти, Марусе,

Люблю я твою вроду,

Люблю дивитися, (2)

Як ти ідеш по воду.

Як ти ідеш по воду,

Вертаєшся з водою,

Люблю дивитися, (2)

Марусе, за тобою".

"У полі два дубочки,

Обидва зелененькі,

Ми ж такі паровані - (2)

Обоє чорнявенькі.

Ой вийду я на гору,

Та й дуба розколишу.

Я звідси не поїду, (2)

Кохання не залишу".

Ой рушив поїзд, рушив,

Маруся заплакала.

Іванкові призналась, (2)

Що вірно покохала.

Ой я нещасний

Ой я нещасний, що маю діяти?

Полюбив дівчину, та й не можу взяти.

Тим не можу взяти, що зарученая,-

Доле ж моя, доле, доле нещасная!

Хлопче-молодче, який ти ледащо,-

Задумав жениться, сам не знаєш нащо!

Будеш ти, небоже, долю проклинати,

Будеш кулаками сльози утирати!

Виплачеш ти очі, та не знайдеш долі,

Сам же ти загинеш, як билина в полі!

Нащо тобі, хлопче, жінка чорноока?

У козака жінка - шабля біля бока!

Ой, дівчино, шумить гай

Ой, дівчино, шумить гай,

Кого любиш, - забувай, забувай.

Ой, дівчино, шумить гай,

Кого любиш,- забувай!

"Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю,- мій буде, мій буде.

Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю,- мій буде!"

"Ой, дівчино, серце моє,

Чи підеш ти за мене, за мене?

Ой, дівчино, серце моє,

Чи підеш ти за мене?"

"Не піду я за тебе,-

Нема хати у тебе, у тебе.

Не піду я за тебе,-

Нема хати у тебе".

"Підем, серце в чужую,

Поки свою збудую, збудую.

Підем, серце, в чужую,

Поки свою збудую".

"Постав хату з лободи,

А в чужую не веди, не веди.

Постав хату з лободи,

А в чужую не веди.

Чужа хата такая,

Як свекруха лихая, лихая.

Чужа хата такая,

Як свекруха лихая.

Хоч не лає, так бурчить,

А все ж вона не мовчить, не мовчить.

Хоч не лає, так бурчить,

А все ж вона не мовчить".

Ой, Марічко, чичири

"Ой, Марічко, чичири,

Чичири, чичири,

Розчеши ми кучері,

Кучері, кучері".

Розчеши ми кучері,

Кучері, кучері".

"Я би тобі чесала,

Чесала, чесала,

Коби мати не знала,

Не знала, не знала.

Коби мати не знала,

Не знала, не знала.

Мати буде дивити,

Дивити, дивити,

Як ся буду ганьбити,

Ганьбити, ганьбити".

Як ся буду ганьбити,

Ганьбити, ганьбити".

"На ти ружу черлену,

Черлену, черлену,

Розмаринку зелену,

Зелену, зелену.

Розмаринку зелену,

Зелену, зелену.

Ой ти файна, як ружа,

Як ружа, як ружа,

Буду тобі за мужа,

За мужа, за мужа.

Буду тобі за мужа,

За мужа, за мужа.

Хай весілля гуляє

До рання, до рання,

Хай нам буде кохання,

Кохання, кохання".

Хай нам буде кохання,

Кохання, кохання".

Ой, хмелю ж мій, хмелю

Ой, хмелю ж мій, хмелю,

Хмелю зелененький,

Де ж ти, хмелю, зиму зимував,

Що й не розвивався?

Де ж ти, хмелю, зиму зимував,

Що й не розвивався?

Зимував я зиму,

Зимував я другу,

Зимував я в лузі на калині

Та й не розвивався.

Зимував я в лузі на калині

Та й не розвивався.

Ой, сину ж мій, сину,

Сину молоденький,

Де ж ти, сину, нічку ночував

Що й не роззувався?

Де ж ти, сину, нічку ночував

Що й не роззувався?

Ночував я нічку,

Ночував я другу,

Ночував я у тої вдовиці,

Що сватати буду.

Ночував я у тої вдовиці,

Що сватати буду.

Ой, сину ж мій, сину,

Ти моя дитино,

Не женися на тій удовиці,

Бо щастя не буде!

Не женися на тій удовиці,

Бо щастя не буде!

Бо вдовине серце,

Як осіннє сонце -

Воно світить, світить, та не гріє,

Все холодом віє.

Воно світить, світить, та не гріє,

Все холодом віє.

А дівоче серце,

Як весняне сонце -

Ой хоч воно хмарнесеньке,

А все теплесеньке.

Ой хоч воно хмарнесеньке,

А все теплесеньке.

Ох і не стелися

Ох і не стелися,

Хрещатий барвінку,

Та і по крутій горі...

Гей, не втішайтесь,

Злії воріженьки,

Та пригодоньці моїй!

Гей, не втішайтесь,

Злії воріженьки,

Та пригодоньці моїй!

Бо моя пригода -

Козацькая врода,

Так, як ранняя роса:

Що вітер повіє,

Сонечко пригріє -

Роса на землю впаде.

Що вітер повіє,

Сонечко пригріє -

Роса на землю впаде.

Що вітер повіє,

Сонечко пригріє,

Роса на землю впаде -

Так моя неслава,

Людська поговірка,

Усе марно пропаде!

Так моя неслава,

Людська поговірка,

Усе марно пропаде!

Наїхали пани

Та ще й орендарі,

Воли й вози забирають...

Гей, беріть же ви

Усю худібоньку:

Не маю вам що казать!

Гей, беріть же ви

Усю худібоньку:

Не маю вам що казать!

А я, як жив буду,

То все те здобуду:

Воли й вози покуплю,

Мережані ярма,

Тернові занози

Ще ж бо й сам я пороблю!

Мережані ярма,

Тернові занози

Ще ж бо й сам я пороблю!

На людськую славу

Й тую поговірку

Ще раз у Крим ісходжу:

Повні вози солі,

Повні мажі риби

Ще додому привезу!

Повні вози солі,

Повні мажі риби

Ще додому привезу!

Ох, у неділеньку рано-пораненьку

Ох, у неділеньку рано-пораненьку,

Ох, і зібрав женців а той Коваленко.

Да й усе женці да й одбірнії,

Поробив їм серпи да все золотії.

Ой повів женців на ярі долини,

На ярі долини, на яру пшеницю.

"Ой жніте, женчики, обжинайтеся,

І на чорную хмару озирайтеся,

А я піду додому пообідаю,

Жінку та діточок да одвідаю".

Ох, і жнуть женці, розжинаються,

На чорную хмару озираються.

Ой то ж не хмара, то орда іде,

А Коваленко та передок веде.

В’язали руки да сирицею,

А залили очі да живицею.

А залили очі да живицею,

А скували ніжки да скрипицею.

"Ой повій, вітроньку, да з-під ночі,

Да розкуй мої да руки-ніженьки,

Ох, повій, вітроньку, з-під темної ночі

Да на мої ж на карії очі!"

Очерет тріщить

Очерет тріщить

І вода плющить,

А кум до куми

Судака тащить.

А кум до куми

Судака тащить.

"І кумочко,

І голубочко,

Звари мені судака,

Щоб і юшка була.

Звари мені судака,

Щоб і юшка була.

І юшечка,

І петрушечка,

Кума моя, кума люба,

Кума-душечка!

Кума моя, кума люба,

Кума-душечка!

І пить будем,

І гулять будем,

А смерть прийде -

Помирать будем!"

А смерть прийде -

Помирать будем!"

Пийте, братці, попийте

Пийте, братці, попийте,

А на землю не лийте! (2)

Напийтеся всі п’яні,

Не будете упрямі!

Веселітесь, пляшіте,

Друг друга потішите.

Ні о чім нам тужити -

Пива велим налити! (2)

Подпивши як гораздо,

Пойдем потім всі разно.

Болить голова больно -

В постелі лежать полно!

З постелі як восставши,

Ті же чарки в руки взявши, (2)

Другую ту як вип’єм,

Всім много літа кликнем.

Многая літа, многая літа,

Многая літа!

Питається сон дрімоти

Питається сон дрімоти:

- Де ми будем ночувати?

Де ми будем ночувати,

А в которій будем хаті?

- Там, де хата тепленькая,

Де дитина маленькая,

Там ми будем ночувати

І дитину колихати.

Підем, пане-брате, од хати до хати

Підем, пане-брате,

Од хати до хати.

Щирим серцем людям добрим

Заколядувати.

Ой як ся ж ми маєм,

Кожного спитаєм.

Щастя-долі і здоров’я

В житті побажаєм.

Була нічка темна,

Та вже ясна стала,

Як у в яслах вічним світом

Людям возсіяла!

Не спати, не спати,

Да й іти вітати,

Нарожденному Месії

Свій поклін віддати!

Пішла мати на село

Пішла мати на село

Ґречну муку добувати,

Гречаники учиняти,

Своїх діток годувати.

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

Молов батько, не віявши,

Пекла мати, не сіявши,

З помийниці воду брала,

Гречаники учиняла.

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

"Іди, старий, до криниці,

Іди за водою,

А ми зварим обідати

Удвох із кумою".

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

Зараз кашу без пшона,

Без солі зварила,

І без хліба татусенька

Їсти посадила.

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

Сидить тато в кінці стола,

Опустивши вуха,-

Усякому так буває,

А хто жінок слуха.

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

Пливе човен води повен

Пливе човен води повен

Та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп. (3)

Іде козак до дівчини

Та все тюп, тюп, тюп, тюп. (3)

Пливе човен води повен

Та накритий листом. (3)

Не хвалися, дівчинонько,

Червоним намистом. (3)

Бо прийдеться, доведеться

Намисто збувати, (3)

Молодому козакові

Тютюн купувати. (3)

Пливе човен води повен

Та накритий лубом. (3)

Не хвалися, козаченьку,

Кучерявим чубом. (3)

Бо прийдеться, доведеться

Під аршин ставати, (3)

Молодого козаченька

В військо віддавати. (3)

Пливе щука

Пливе щука з Кременчука,

Пливе собі стиха;

Хто не знає закохання,

Той не знає лиха.

Пливе щука з Кременчука,

Луска на ній сяє;

Хто не знає закохання,

Той щастя не має.

По дорозі жук, жук

По дорозі жук, жук,

По дорозі чорний;

Подивися, дівчинонько,

Який я моторний.

Який я моторний

І в кого я вдався!

Хиба даси копу гроший,

Щоби женихався!

По дорозі галка,

По дорозі чорна,

Подивися, козаченьку,

Яка я моторна.

Яка я моторна,

Гнучка чорнобрива!

Як побачиш, аж заплачеш,

Що я вередлива!

По садочку ходжу

По садочку ходжу,

Кониченька воджу...

Через рідну неньку

Нежонатий ходжу.

Через рідну неньку

Нежонатий ходжу.

Через рідну неньку,

Через рідні сестри

Не можу кохану

До дому привести.

Не можу кохану

До дому привести.

Доля моя, доле,

Що мені діяти...

Тільки тебе одну

Буду вік кохати.

Тільки тебе одну

Буду вік кохати.

По садочку ходжу,

Кониченька воджу...

Через рідну неньку

Нежонатий ходжу.

Через рідну неньку

Нежонатий ходжу.

По той бік гора

По той бік гора,

По цей бік гора,

Поміж тими крутими горами

Сходила зоря.

Поміж тими крутими горами

Сходила зоря.

Ой то ж не зоря -

Дівчина моя

З новесенькими та відерцями

По водицю йшла.

З новесенькими та відерцями

По водицю йшла.

"Дівчино моя,

Напій же коня

З рубленої криниченьки,

З нового відра!"

З рубленої криниченьки,

З нового відра!"

"Козаченьку мій,

Була б я твоя,

Ввяла б коня за шовковий повід

Та й напоїла!"

Ввяла б коня за шовковий повід

Та й напоїла!"

"Дівчино моя,

Чом заміж не йшла?"

"Бідна була, по наймах служила,

Пари не знайшла!

"Бідна була, по наймах служила,

Пари не знайшла!

Козаченьку мій,

Чом не женився?"

"Як поїхав у чистеє поле,

Та й забарився.

"Як поїхав у чистеє поле,

Та й забарився.

Дівчино моя,

Сідай на коня,

Та поїдем у чистеє поле

До мого двора!

Та поїдем у чистеє поле

До мого двора!

А в мого двора

Нема ні кола,

Тільки стоїть кущ калини,

Та й та не цвіла.

Тільки стоїть кущ калини,

Та й та не цвіла.

Калино моя,

Чом ти не цвіла?

Чи ти моя, червона калино,

Корня не мала?"

Чи ти моя, червона калино,

Корня не мала?"

"Козаченьку мій,

Тим я не цвіла, -

Зима люта та й цвіт оббила,

Тим я не цвіла!"

Зима люта та й цвіт оббила,

Тим я не цвіла!"

Побратався сокіл

Побратався сокіл

З сизокрилим орлом:

"Ой брате ж мій, брате,

Сизокрилий орле!

Покидаю тобі

Всі мої пожитки,

Всі мої пожитки

Й маленькії дітки.

А сам полину я

В чужу сторононьку,

В чужу сторононьку

Шукать таланоньку.

Ой як добре буде,

То я забарюся,

А як худо буде,

То й назад вернуся".

Літа сокіл літо,

Літа сокіл друге,

На третєє літо

Сокіл прилітає.

Сокіл прилітає

Та й орла питає:

"Ой брате ж мій, брате,

Сизокрилий орле!

А де ж ти дів, брате,

Всі мої пожитки,

Всі мої пожитки

Й маленькії дітки?"

"Твої, брате, дітки

Полинули в луги,

Полинули в луги

З великої туги.

Сіли вони в лісі

На високім древі,

На високім древі,

На колючім терні.

Приїхали, брате,

Пани й паненята,

Та й забрали вони

Діти-соколята.

Терни порубали,

Соколят забрали.

Турецькому царю

В дарунок віддали".

"Бодай тії пани

Та й не панували,

Ой що моїх діток

В чужий край заслали!"

Поза лісом зелененьким

Поза лісом зелененьким (2)

Брала вдова льон дрібненький. (2)

Вона брала, вибирала, (2)

Тонкий голос подавала. (2)

Там Василько сіно косить, (2)

Тонкий голос переносить. (2)

Кинув косу додолоньку, (2)

А сам пішов додомоньку. (2)

"Позволь, мати, вдову брати, (2)

Перестану пить-гуляти". (2)

"Не позволю вдову брати, (2)

Вдова вміє чарувати. (2)

Чарувала мужа свого, (2)

Причарує сина мого". (2)

Попід мостом, мостом

Попід мостом, мостом

Росте трава ростом...

Люблю, мати, того козаченька,

Що високий ростом.

Люблю, мати, того козаченька,

Що високий ростом.

Не я його люблю, -

Любить моя мати...

З ким стояла, в саду розмовляла,

Й підківочки знати.

З ким стояла, в саду розмовляла,

Й підківочки знати.

Ой коли б же мені

Ранше неньки встати

Да вирвати в саду василечки,

Слід позамітати!

Да вирвати в саду василечки,

Слід позамітати!

Ой у мене ненька

Ранше мене встала

Та вирвала в саду василечки,

Слід позамітала.

Та вирвала в саду василечки,

Слід позамітала.

Посіяли жито, та й нікому жати

Посіяли жито,

Та й нікому жати...

Та прийде нічка темна,

Та й ні з ким розмовляти.

Ой на тобі, синку,

Рубля золотого,

Купи собі, синку,

Коня вороного.

Купи собі, синку,

Коня вороного,

Заведи до стайні -

Говори до нього.

Бодай тобі, мати,

Так легко конати,

Як мені молодому

З конем розмовляти.

Говорив я нічку,

Говорив я другу,

А на третю нічку

Мій кінь не говорить.

А на третю нічку

Мій кінь не говорить

Та й до сирої землі

Голівоньку клонить.

Та й до сирої землі

Голівоньку клонить...

- Ой чи я тобі тяжкий,

Чи я тобі важкий?

Ой чи я тобі тяжкий,

Чи я тобі важкий?

- Ти мені не тяжкий,

Ти мені не важкий,

Ти мені не тяжкий,

Ти мені не важкий,

Ой а тільки важкі

Твої напивоньки.

Ой а тільки важкі

Твої напивоньки.

Куди ти не ідеш

У шинок заїжджаєш.

Почаївська Мати Божа

Ой зійшла зоря вечоровая,

над Почаївом стала.

Виступало турецькеє військо,

як та чорная хмара.

Турки з татарами брами облягли,

монастир звоювати,

Мати Божая Почаївськая

буде нас рятувати.

Отець Залізо з келії вийшов

та слізьми умиває:

"Ой рятуй, рятуй, Божая Мати,

монастир загибає!"

Ой вийшла, вийшла Божая Мати,

на хресті вона стала.

Кулі вертала, турків прогнала,

монастир врятувала.

А ми,люди всі та християни,

до Бога всі вдаряймо,

Матері Божій Почаївській

поклін всі воздаваймо.

Прийди, сонку, в колисоньку

Прийди, сонку, в колисоньку,

Приспи мою дитиноньку.

Та щоб спала, не плакала,

Та щоб росла, не боліла

На головку і все тіло,

Та щоб личко не марніло.

Прилетіла перепілонька

Прилетіла перепілонька

У зелену та дібровоньку,

Прилетіла, зажурилася:

"Ой зеленая ж дібровонько,

Ой бідная ти голівонько,

Що рано тебе спустошено!

Що рано тебе спустошено,

На траву-сіно покошено,

Зосталося лиш трой-зіллячко.

Перше зіллячко - барвіночок,

Друге зіллячко - василечки,

Третє зіллячко - любисточок".

Продай, милий, сиві бички

- Продай, милий, сиві бички,

Купи мені черевички,

Бо я панського роду,

Не ходила боса зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила боса зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила боса зроду!

Продай, милий, дві телиці,

Купи мені дві спідниці,

Бо я панського роду,

Не ходила гола зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила гола зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила гола зроду!

Продай, милий, кіп пшона,

Купи горілки й вина,

Бо я панського роду,

П’ю горілку, як воду!

Гей, гей, гей, гей!

П’ю горілку, як воду!

Гей, гей, гей, гей!

П’ю горілку, як воду!

Як став милий продавати

Та на милу купувати -

Нічим в хаті запалити,

Ніщо дітям ізварити!

Гей, гей, гей, гей!

Ніщо дітям ізварити!

Гей, гей, гей, гей!

Ніщо дітям ізварити!

- Чи ти, милий, іздурів,

Чи ти, милий, ізшалів?

Нічим в хаті запалити,

Ніщо дітям ізварити!

Гей, гей, гей, гей!

Ніщо дітям ізварити!

Гей, гей, гей, гей!

Ніщо дітям ізварити!

Пішов милий на гору,

Найшов хомут і дугу,

Притягає додому,

Затягає на милу!

Гей, гей, гей, гей!

Затягає на милу!

Гей, гей, гей, гей!

Затягає на милу!

- Ой ти, мила-чорноброва,

Поїдемо в ліс по дрова.

Тпру, стій, моя люба,

Прив’яжу тебе до дуба!

Гей, гей, гей, гей!

Прив’яжу тебе до дуба!

Гей, гей, гей, гей!

Прив’яжу тебе до дуба!

Ой став милий дров рубати

Та на сонце поглядати,

А сонечко вже не рано,

А йому ще тих дров мало!

Гей, гей, гей, гей!

А йому ще тих дров мало!

Гей, гей, гей, гей!

А йому ще тих дров мало!

Милий в лісі походжає

Та все дрова ті рубає,

Сухесенькі відкидає,

А сиренькі накладає!

Гей, гей, гей, гей!

А сиренькі накладає!

Гей, гей, гей, гей!

А сиренькі накладає!

Іде милий під гору,

Вдарив милу по чолу:

- Гов, помалу, чорноброва,

Перевернеш мені дрова!

Гей, гей, гей, гей! -

Перевернеш мені дрова!

Гей, гей, гей, гей! -

Перевернеш мені дрова!

Приїхав він до ворот,

Дав їй їсти околот...

- Ой та даєш мені їсти,

А я б рада трохи сісти!

Гей, гей, гей, гей!

А я б рада трохи сісти!

Гей, гей, гей, гей!

А я б рада трохи сісти!

Продай, милий, черевички,

Купи собі сиві бички,

Бо я панського роду,

Не ходила в возі зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила в возі зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила в возі зроду!

Птичка невеличка по полю літає

Птичка невеличка по полю літає, (2)

По полю літає.

По полю літає, траву прогортає,

Траву прогортає, сокола шукає,

Сокола шукає.

"Соколоньку ясний, мій милий прекрасний, (2)

Мій милий прекрасний!

Жартуєш ти мною, як вітер горою, (2)

Як вітер горою.

Як вітер горою, туман долиною, (2)

Туман долиною.

А туман долиною, сонце Вкраїною, (2)

Сонце Вкраїною.

Сонце Вкраїною, козак дівчиною, (2)

Козак дівчиною".

Розлилися круті бережечки

Розлилися круті бережечки,

Гей, гей, гей! по роздоллі.

Пожурились славні козаченьки,

Гей, гей, гей! у неволі.

Розлилися круті бережечки,

Гей, гей, гей! по роздоллі.

Пожурились славні козаченьки,

Гей, гей, гей! у неволі.

Гей, ви, хлопці, добрі молодці,

Гей, гей, гей! не журітеся,

Посідлайте коні воронії,

Гей, гей, гей! садовітеся.

Гей, ви, хлопці, добрі молодці,

Гей, гей, гей! не журітеся,

Посідлайте коні воронії,

Гей, гей, гей! садовітеся.

Гей, щоб наша червона китайка,

Гей, гей, гей! не злиняла,

Та щоб наша козацькая слава,

Гей, гей, гей! не пропала.

Гей, щоб наша червона китайка,

Гей, гей, гей! не злиняла,

Та щоб наша козацькая слава,

Гей, гей, гей! не пропала.

Гей, щоб наша червона китайка,

Гей, гей, гей! червоніла,

А щоб наша козацькая слава,

Гей, гей, гей! не змарніла.

Гей, щоб наша червона китайка,

Гей, гей, гей! червоніла,

А щоб наша козацькая слава,

Гей, гей, гей! не змарніла.

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, гей! похилилася,

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, гей! засмутилася.

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, гей! похилилася,

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, гей! засмутилася.

А ми ж тую червону калину,

Гей, гей, гей! та й піднімемо,

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, гей! та розвеселимо.

А ми ж тую червону калину,

Гей, гей, гей! та й піднімемо,

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, гей! та розвеселимо.

Розпрягайте, хлопці, коні

Розпрягайте, хлопці, коні

Та лягайте спочивать,

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

Копав, копав криниченьку

У вишневому саду...

Чи не вийде дівчинонька

Рано-вранці по воду?

Чи не вийде дівчинонька

Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька

В сад вишневий воду брать,

А за нею козаченько

Веде коня напувать.

А за нею козаченько

Веде коня напувать.

Просив, просив відеречка,

Вона йому не дала,

Дарив, дарив з руки перстень,

Вона його не взяла.

Дарив, дарив з руки перстень,

Вона його не взяла.

"Знаю, знаю, дівчинонько,

Чим я тебе розгнівив:

Що я вчора ізвечора

Із другою говорив.

Що я вчора ізвечора

Із другою говорив.

Вона ростом невеличка,

Ще й літами молода,

Руса коса до пояса,

В косі стрічка голуба".

Руса коса до пояса,

В косі стрічка голуба".

Служив козак у війську

Служив козак у війську,

Мав років двадцять три,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Ішов козак на стежу

Помежи терени,

Побачив він дівчину,

Що несла пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Побачив він дівчину,

Що несла пироги.

"Чи знаєш, дівчинонько,

Про мої мрії-сни?

Чи знаєш, що я люблю

Із сиром пироги?"

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Чи знаєш, що я люблю

Із сиром пироги?"

Дівчина як почула

Козацькі мрії-сни,

То й зразу ж запросила

На свіжі пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

То й зразу ж запросила

На свіжі пироги.

Сіли вони у парі

Близесенько води,

Вона його цілує,

А він їсть пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Вона його цілує,

А він їсть пироги.

Далеко десь у полі

З’явились вороги.

Забрали дівчиноньку

І з сиром пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Забрали дівчиноньку

І з сиром пироги.

Козак мав довгі ноги,

Скакав через рови,

Він прилетів до сотні

І крикнув: "Вороги!"

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Він прилетів до сотні

І крикнув: "Вороги!"

Сотня пішла в атаку,

Побила ворогів,

Забрала дівчиноньку,

Й макітру пирогів.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Забрала дівчиноньку,

Й макітру пирогів.

Смутний вечір, смутний ранок

Смутний вечір, смутний ранок, (2)

Десь поїхав мій коханок.

Десь поїхав та й бариться, (2)

Серце ж моє печалиться.

Десь поїхав та й немає, (2)

Серце ж моє умліває.

Ой вийду я на той ґанок, (2)

Чи не іде мій коханок.

Ой він іде, а я бачу, (2)

Він сміється, а я плачу.

Він сміється ще й моргає, (2)

Нагайкою коня крає.

Нагайкою коня крає, (2)

Всю Вкраїну об’їжджає.

Як об’їхав всю Вкраїну, (2)

Пустив коня на долину.

Пустив коня на долину, (2)

А сідельце під калину.

А сідельце під калину, (2)

Сам ліг спати на годину.

Спав годину, спав другую, (2)

Ще й третюю щасливую.

Добра була годинонька, (2)

Що прибула дівчинонька.

Та й боїться приступити, (2)

Щоб козака не збудити.

Та вирвала травиченьку, (2)

Та вдарила по личеньку:

"Вставай, козак, годі спати, (2)

Бо йдуть турки коня брати.

Бо йдуть турки з татарами, (2)

Возьмуть коня з поводами.

Возьмуть коня ще й сідельце, (2)

Тебе заб’ють, моє серце.

Возьмуть коня - другий буде, (2)

Тебе заб’ють - то жаль буде".

Сонце низенько, вечір близенько

Сонце низенько, вечір близенько,

Вийди до мене, моє серденько! (2)

Ой вийди, вийди, та не барися -

Моє серденько розвеселиться. (2)

Ой вийди, вийди, серденько Галю,

Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (2)

Ой вийди, вийди, не бійсь морозу -

Я твої ніженьки в шапочку вложу. (2)

Через річеньку, через болото

Подай рученьку, моє золото! (2)

Через річеньку, через биструю

Подай рученьку, подай другую! (2)

Ой біда, біда, який я вдався,-

Брів через річеньку, та не вмивався. (2)

Ой завернуся та умиюся,

На свою милую хоч подивлюся. (2)

"Ой не вертайся та не вмивайся,

Ти ж мені, серденько, й так сподобався (2)

Ой там криниця під перелазом -

Вмиємось, серденько, обоє разом. (2)

Моя хустина шовками шита,

Утремось, серденько, хоч буду бита. (2)

Битиме мати - знатиму за що:

За тебе, серденько, не за ледащо!" (2)

Спать мені не хочеться

Спать мені не хочеться,

І сон мене не бере,

Та нікому пригорнути

Молодої мене.

Нехай мене той голубить,

А хто мене вірно любить;

Нехай мене пригортає,

Хто кохання в серці має.

Приспів:

Ох, ох, ох, ох,

Хто кохання в серці має.

Ох, ох, ох, ох,

Хто кохання в серці має.

Із-під хмизу на піч лізу,

Аж луна по хаті йде,

А хто мене вірно любить,

Той на печі знайде.

Я на піч, а він за мною, -

Укриюся з головою;

Відчепися, препоганий,

Цілуватись незугарний.

Приспів:

Ох, ох, ох, ох,

Цілуватись незугарний.

Ох, ох, ох, ох,

Цілуватись незугарний.

Жар, мати, капустицю

Жар, мати, буряки,

Жаль мені покидати

Чорноморських козаків.

Пусти ж мене, моя мати,

На вулицю погуляти,

На вулицю погуляти,

Коли хочеш зятя мати.

Приспів:

Ох, ох, ох, ох,

Коли хочеш зятя мати.

Ох, ох, ох, ох,

Коли хочеш зятя мати.

Сусідка

Заспіваймо пісню веселеньку,

Про сусідку молоденьку,

Про сусідку заспіваймо,

Серце наше звеселяймо!

- Ой, сусідко, сусідко, сусідко,

Позич мені решітко, решітко:

Я си муки потрясу, потрясу,

Завтра вранці принесу, принесу.

Я си муки потрясу, потрясу,

Завтра вранці принесу, принесу.

Заспіваймо пісню веселеньку,

Про венгерку молоденьку,

Про венгерку заспіваймо,

Серце наше звеселяймо!

- Ой, венгерко, венгерко, венгерко,

Позич мені люстерко, люстерко:

Я си вуса підкручу, підкручу,

Завтра вранці доручу, доручу.

Я си вуса підкручу, підкручу,

Завтра вранці доручу, доручу.

Заспіваймо пісню веселеньку,

Про жіночку молоденьку,

Про жіночку заспіваймо,

Серце наше звеселяймо!

Маю жінку молоду, молоду,

Не пущу ї по воду, по воду:

Могла би ся втопити, втопити,

Мусів бися женити, женити.

Могла би ся втопити, втопити,

Мусів бися женити, женити.

Заспіваймо пісню веселеньку,

Про мандрівця молоденького,

Про мандрівця заспіваймо,

Серце наше звеселяймо!

- Ой, дівчино, не вір ми, не вір ми,

Бо я хлопець мандрівний, мандрівний,

Я мандрую тут і там, тут і там,

Подобаюсь дівчатам, дівчатам.

Я мандрую тут і там, тут і там,

Подобаюсь дівчатам, дівчатам.

Та забіліли сніги

Та забіліли сніги,

Забіліли білі,

Ще й дібровонька.

Ще й дібровонька.

Та заболіло тіло,

Бурлацькеє біле,

Ще й головонька.

Ще й головонька.

Ніхто не заплаче

По білому тілу,

По бурлацькому.

По бурлацькому.

Ні отець, ні мати,

Ні брат, ні сестриця,

Ні жона його.

Ні жона його.

А тільки заплаче

По білому тілу

Товариш його.

Товариш його.

"Прости ж мене, брате,

Вірний товаришу,

Може, я умру...

Може, я умру...

Зроби ж мені, брате,

Вірний товаришу,

З клен-дерева труну.

З клен-дерева труну.

Поховай мене, брате,

Вірний товаришу,

В вишневім саду.

В вишневім саду.

В вишневім садочку,

На жовтім пісочку,

Під рябиною.

Під рябиною.

Рости, рости, дерево,

Тонкеє, високеє,

Кучерявеє.

Кучерявеє.

Та розпусти гілля

Зверху до кореня,

Лист додолоньку.

Лист додолоньку.

Укрий моє тіло,

Бурлацькеє біле,

Ще й головоньку!

Ще й головоньку.

Та щоб моє тіло,

Бурлацькеє біле,

Та й не чорніло.

Та й не чорніло.

Од ясного сонця,

Од буйного вітру

Та й не марніло".

Та орав мужик край дороги

Та орав мужик край дороги. (2)

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Край дороги!

Та воли в його круторогі. (2)

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Круторогі!

А погоничі чорнобриві. (2)

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Чорнобриві!

Та поклав торбу при дорозі. (2)

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

При дорозі.

Та ішли дівки хустки прати. (2)

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Хустки прати!

Та вони в його торбу вкрали. (2)

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Торбу вкрали.

Не порожню ж бо - з пирогами. (2)

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Пирогами!

Та не з простими пирогами. (2)

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Пирогами!

Та начинені горобцями. (2)

Цей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Горобцями!

Та туман яром котиться

Та туман яром котиться,

Гулять хлопцям хочеться.

Гей, гей, горе - не біда,

Гулять хлопцям хочеться.

Гей, гей, горе - не біда,

Гулять хлопцям хочеться.

Та гуляй парню молодий,

Поки не зазнав біди.

Гей, гей, горе - не біда,

Поки не зазнав біди.

Гей, гей, горе - не біда,

Поки не зазнав біди.

Дівка плаче, ридає -

Вона волі не має.

Гей, гей, горе - не біда,

Вона волі не має.

Гей, гей, горе - не біда,

Вона волі не має.

В саду вишенька цвіте,

Козак до дівчини йде.

Гей, гей, горе - не біда,

Козак до дівчини йде.

Гей, гей, горе - не біда,

Козак до дівчини йде.

В саду вишня зацвіла,

Дівка парня поняла.

Гей, гей, горе - не біда,

Дівка парня поняла.

Гей, гей, горе - не біда,

Дівка парня поняла.

Терен, мати, коло хати

Терен, мати, коло хати,

В нього цвіт біленький...

А хто любить очі карі,

А я - голубенькі.

А я люблю голубії:

Я на них дивлюся...

Брешіть, брешіть, воріженьки,

Я вас не боюся!

Брешіть, брешіть, воріженьки,

Добрешетесь лиха,

Бо нас двоє, серце моє,

Кохаймося стиха!

Не піду я на кладочку,

Бо кладочка гнеться...

Не піду я за багача,

Нехай западеться!

Не піду я на кладочку,

Бо кладочка змита...

Не піду я за багача,

Бо ще й буду бита!

Не піду я на кладочку,

Бо з кладочки впаду...

Не піду я за багача,

Бо за ним пропаду!

Тече вода каламутна

Тече вода каламутна.

"Мила моя, чом ти смутна?"

"Я не смутна, я сердита:

Через тебе була бита.

"Я не смутна, я сердита:

Через тебе була бита.

Била мене мати зночі

За Йванкові карі очі,

Ще й казала - буде бити,

Щоб Іванка не любити.

Ще й казала - буде бити,

Щоб Іванка не любити.

А я Йванка так шаную,

Де зустріну, там цілую,

Ой Іванку, серце моє,

Нема таких, як ми двоє!

Ой Іванку, серце моє,

Нема таких, як ми двоє!

Мамко моя солоденька,

І ти була молоденька,

Ти ходила так за батьком,

Як я тепер за Іванком.

Ти ходила так за батьком,

Як я тепер за Іванком.

Тобі було добре, мати,

Серед своїх вибирати:

Ти любила мого батька,-

Я люблю чужого Йванка.

Ти любила мого батька,-

Я люблю чужого Йванка.

Ой якби ми водно жили,

Нам би люди завиділи,

Бо ми такі паровані,

Як горнятка мальовані".

Бо ми такі паровані,

Як горнятка мальовані".

Тече вода коло села,

А дівчина вже весела:

Любилися, кохалися -

Через рочок побралися.

Любилися, кохалися -

Через рочок побралися.

"Тече вода коло млина,

Мамко моя, я не винна,

Бо ми такі паровані,

Як горнятка мальовані".

Бо ми такі паровані,

Як горнятка мальовані".

Тече річка невеличка

Тече річка невеличка

З вишневого саду...

Кличе козак дівчиноньку

Собі на пораду.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Кличе козак дівчиноньку

Собі на пораду.

"Порадь мене, дівчинонько,

Як рідная мати,

А чи мені женитися,

А чи тебе ждати?

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

А чи мені женитися,

А чи тебе ждати?"

"Ой я тебе, козаченьку,

І раджу, й не раджу:

Я з тобою вечір стою,

На іншого важу.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Я з тобою вечір стою,

На іншого важу".

"Бодай тебе, дівчинонько,

З твоєю радою:

Я до тебе з щирим серцем,

А ти з неправдою!

Гей-гей-, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Я до тебе з щирим серцем,

А ти з неправдою!

Бодай же ти, дівчинонько,

Тоді заміж вийшла,

Як у млині на камені

Пшениченька зійшла!

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Як у млині на камені

Пшениченька зійшла!"

"Бодай же ти, козаченьку,

Тоді оженився,

Як у лісі при дорозі

Сухий дуб розвився!

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Як у лісі при дорозі

Сухий дуб розвився!"

Ой у млині на камені

Пшениченька зійшла...

Ще молода дівчинонька,

А вже заміж вийшла.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Ще молода дічинонька,

А вже заміж вийшла.

Ой у лісі при дорозі

Сухий дуб розвився...

Козак старий, літа пройшли,

А ще не женився.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Козак старий, літа пройшли,

А ще не женився.

Ти до мене не ходи

Ти до мене (2) не ходи, куций коротенький,

Бо до мене (2) ходить хлопець високий тоненький.

Понад сад виноград, а у саду грушка.

Вийди, вийди, (2) ти до мене, моя щебетушка.

Вийди, вийди, (2) ти до мене, моя щебетушка.

Ти до мене (2) не ходи, не міси болота,

Я за тебе (2) не піду, хоч би був зі злота.

Чи ти, мила, така гарна, чи мені здається.

Через тебе (2), моя мила, сон мій не береться.

Через тебе (2), моя мила, сон мій не береться.

Ти до мене (2) не ходи, не псуй собі ночі,

Я за тебе (2) не піду, бо ми ся не хоче.

Понад сад виноград, а у саду сливка,

Вийди, вийди, (2) ти до мене, моя чорнобривка.

Вийди, вийди, (2) ти до мене, моя чорнобривка.

Ти до мене (2) не ходи, не псуй собі ночі,

Я за тебе (2) не піду, бо мати не хоче.

Перестань, перестань до мене ходити.

Є у мене (2) гарний хлопець, буде мя любити.

Є у мене (2) гарний хлопець, буде мя любити.

Любити...

Ти ж мене підманула

Ти сказала: "Прийди, прийди!"

Не сказала, куди, куди.

Я прийшов - тебе нема, -

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Ти сказала: під комору,

Не сказала, під котору.

Я прийшов - тебе нема,

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Ти сказала: в понеділок

Підем разом по барвінок.

Я прийшов - тебе нема,

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Ти сказала: у вівторок

Поцілуєш разів сорок,

Я прийшов - тебе нема, -

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Ти сказала: у середу

Підем разом по череду.

Я прийшов - тебе нема,

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Ти сказала: у четвер

Підем разом по щавель.

Я прийшов - тебе нема,

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Ти сказала: у п’ятницю

Підем разом по суниці.

Я прийшов - тебе нема,

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Ти сказала: у суботу

Підем разом на роботу.

Я прийшов - тебе нема,

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Ти сказала: у неділю

Підем разом на весілля.

Я прийшов - тебе нема,

Підманула, підвела!

Приспів:

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене, молодого,

З ума-розуму звела!

Тихо, тихо Дунай воду несе

Тихо, тихо Дунай воду несе,

А ще тихше дівка косу чеше. (2)

Вона чеше та й на Дунай несе:

"Пливи, косо, пливи за водою,

А я піду слідом за тобою.

Припливемо к зеленому лугу,

Скажу тобі всю свою притугу". (2)

Над Дунаєм явір зелененький,

Під явором коник вороненький. (2)

Під явором коник вороненький,

На конику козак молоденький. (2)

Ой він сидить, у скрипочку грає,

Струна струні стиха промовляє: (2)

"Нема краю тихому Дунаю,

Нема впину вдовиному сину. (2)

Нема впину вдовиному сину,

Що звів з ума хорошу дівчину." (2)

Туман яром, туман долиною

Туман яром, туман долиною. (2)

За туманом нічого не видно. (2)

Тільки видно дуба зеленого. (2)

Під тим дубом криниця стояла. (2)

В тій криниці дівча воду брало. (2)

Та й впустило золоте відерце, (2)

Засмутило козакові серце. (2)

"Ой хто ж теє відерце дістане, (2)

Той зі мною на рушничок стане". (2)

Обізвався козаченько в гаю: (2)

"А я твоє відерце дістану, (2)

Я з тобою на рушничок стану!" (2)

Тусі, тусі

Тусі, тусі,

Пішов батько по груші,

А мати по дині,

Принесуть дитині.

Люлі, люлі,

Прилетіли гулі,

Посіли на люлі,

Стали думати, гадати,

Чим дитину годувати:

Чи кашкою, чи медком,

Чи солодким яблучком.

У вишневому садочку

У вишневому садочку

Соловейко щебетав;

Молоденький козаченько

Дівчиноньку увіщав:

- Забудь мене, дівчинонько,

Забудь мене, молода,

Полюби собі другого, -

Цю любов знесе вода.

- А я ж тебе покохала

Не на день і не на два,

А тепер ти мені кажеш -

Цю любов знесе вода.

У вишневому садочку

Соловейко щебетав,

Молоденький козаченько

Дівчиноньку увіщав.

У сусіда хата біла

У сусіда хата біла,

У сусіда жінка мила,

А у мене ні хатинки,

Нема щастя, нема жінки.

А у мене ні хатинки,

Нема щастя, нема жінки.

Є у мене сусідонька -

Люба, мила дівчинонька,

Та не знаю, що робить,

Бо боюсь туди ходить.

Та не знаю, що робить,

Бо боюсь туди ходить.

"Сідлай, хлопче, вороного,

А собі бери другого

Та поїдем погуляєм,

У сусіда побуваєм!"

Та поїдем погуляєм,

У сусіда побуваєм!"

"Будь здорова, сусідонько,

Люба, мила дівчинонько,

Ой яка ж ти гарнесенька,

Як сніжечок, білесенька!"

Ой яка ж ти гарнесенька,

Як сніжечок, білесенька!"

"Годі, годі жартувати,

Ось іде і стара мати!"

"Ой здорова будь, матусю,

Я приїхав по Ганнусю!

"Ой здорова будь, матусю,

Я приїхав по Ганнусю!

Ой здорова будь, матусю,

Я приїхав по Ганнусю,

Хочу буть тобі ріднею,

Ти будь ненькою моєю!"

Хочу буть тобі ріднею,

Ти будь ненькою моєю!"

Ходить сонко

Ходить сонко по вулиці,

Носить спання в рукавиці. (2)

Чужих дітей пробуджає,

А Софійку присипляє. (2)

- Ходи, сонко, сюди, до нас,

Буде тобі добре у нас: (2)

У нас хата тепленькая

І Софійка маленькая. (2)

Цвіте терен

Цвіте терен, цвіте терен,

А цвіт опадає.

Хто в любові не знається,

Той горя не знає.

Хто в любові не знається,

Той горя не знає.

А я, молода дівчина,

Та й горя зазнала,

Вечероньки не доїла,

Нічки не доспала.

Вечероньки не доїла,

Нічки не доспала.

Ой візьму я кріселечко,

Сяду край віконця,

Іще очі не дрімали,

А вже сходить сонце.

Іще очі не дрімали,

А вже сходить сонце.

Хоч дрімайте, не дрімайте -

Не будете спати,

Десь поїхав мій миленький

Іншої шукати.

Десь поїхав мій миленький

Іншої шукати.

Нехай іде, нехай іде,

Нехай не вернеться,

Нехай йому молодому

Щастя усміхнеться.

Нехай йому молодому

Щастя усміхнеться.

А я молода дівчина,

Не буду я спати,

Буду його виглядати,

День і ніч чекати.

Буду його виглядати,

День і ніч чекати.

Час додому, час

Час додому, час,

Час і пора! (2)

Буде мене мати бити,

Та нікому боронити,-

Час додому, час, час, час, час,

Час додому, час!

Додому іду,

Як риба пливу. (2)

А за мною, молодою,

Сім кіп хлопців чередою,

В цимбалоньки тнуть, тнуть, тнуть, тнуть,

В цимбалоньки тнуть.

Комарі гудуть,

Спати не дають. (2)

Ой уткну я головоньку

У ячмінну соломоньку,

Нехай ніжки тнуть, тнуть, тнуть, тнуть,

Нехай ніжки тнуть.

В соломі лежу,

На хлопців гляжу, (2)

І киваю, і моргаю,

К собі хлопців прикликаю,

Нехай знають усі хлопці,

Що я лежу тут, тут, тут, тут,

Що я лежу тут.

Чи є в світі молодиця

Чи є в світі молодиця,

Як та Гандзя білолиця?

- Ой скажіте, добрі люди,

Що зо мною тепер буде?

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Гандзю моя, Гандзю мила,

Чим ти мене напоїла?

Чи любистком, чи чарами,

Чи солодкими словами?

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Важка ж моя гірка доля,

Знать, такая божа воля,

Щоб ніченьки я не спав,

За тобою пропадав.

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Чи я мало сходив світа,

Чи мало я бачив квіта?

Чом калина найкрасніша,

Чого ж Гандзя наймиліша?

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Як на мене щиро гляне,

Серце моє, як цвіт, в’яне,

А як стане щебетати,

Сам не знаю, що діяти.

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Де ж ти, Гандзю, вродилася,

Де ж ти чарів навчилася,

Що як глянеш ти очима,

Я заплачу, як дитина.

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Гандзю, серце-молодичко,

Яке в тебе гарне личко,

І губоньки, і оченьки,

І ноженьки, і рученьки.

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Гандзю, котко, не цурайся

Та на волю божу здайся,

Пригорнись до серця мого

Та не вважай ні на кого.

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Коли ж твоя така воля,

Щоб ти мене не любила,

Лучче ж мені така доля,

Щоб злюбила мя могила.

Приспів:

Гандзя моя, Гандзя любка,

Гандзя милая голубка,

Гандзя рибка, Гандзя птичка,

Гандзя цяця-молодичка.

Чи я в лузі не калина була

Чи я в лузі не калина була,

Чи я в лузі не червона була?

Взяли ж мене поламали

І в пучечки пов’язали

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Чи я в полі не травиця була,

Чи я в полі не зелена росла?

Взяли ж мене покосили

І на сіно посушили -

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Чи я в полі не пшениця була,

Чи я в полі не зерниста була?

Взяли ж мене та й пожали

І в снопики пов’язали -

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Чи я в батька не дитина була,

Чи я в батька не кохана була?

Взяли ж мене заміж дали

І світ мені зав’язали -

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Чи не було річеньки утопитися,

Чи не було кращого полюбитися?

Були річки - повсихали,

Були кращі - повмирали.

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Така доля моя!

Гірка доля моя!

Чом ти не прийшов?

Чом ти не прийшов,

Як місяць зійшов?

Я тебе чекала.

Чи коня не мав,

Чи стежки не знав,

Мати не пускала?

Чи коня не мав,

Чи стежки не знав,

Мати не пускала?

І коня я мав,

І стежку я знав,

І мати пускала.

Найменша сестра,

Бодай не зросла,

Сідельце сховала.

Найменша сестра,

Бодай не зросла,

Сідельце сховала.

А старша сестра

Сідельце знайшла,

Коня осідлала:

"Поїдь, братику,

До дівчиноньки,

Що тебе чекала".

"Поїдь, братику,

До дівчиноньки,

Що тебе чекала".

Тече річенька

Невеличенька,

Схочу - перескочу.

Віддайте мене,

Моя матінко,

За кого я схочу.

Віддайте мене,

Моя матінко,

За кого я схочу.

Чом ти не прийшов? (3)

Чом, чом не прийшов

Чом, чом не прийшов,

Як ще місяць не зійшов,-

Тоді тебе принесло,

Як сонечко ізійшло.

Тоді тебе принесло,

Як сонечко ізійшло.

Прийди, милий, прехороший,

Скинь чоботи, прийди босий,

Щоб підківки не бряжчали,

Щоб собаки не гарчали.

Щоб підківки не бряжчали,

Щоб собаки не гарчали.

Чом, чом не прийшов,

Як я говорила,-

А у мене цілу нічку

Свічечка горіла!

А у мене цілу нічку

Свічечка горіла!

Чорна рілля ізорана

Чорна рілля ізорана, гей, гей!

Чорна рілля ізорана

І кулями засіяна, гей, гей!

І кулями засіяна.

Білим тілом зволочена, гей, гей!

Білим тілом зволочена

І кров’ю сполощена, гей, гей!

І кров’ю сполощена.

Вітер віє по долині, гей, гей!

Вітер віє по долині,

Лежить жовнір на могилі, гей, гей!

Лежить жовнір на могилі.

Ані тата, ані мами, гей, гей!

Ані тата, ані мами,

Ані труни, ані ями, гей, гей!

Ані труни, ані ями.

А нікому задзвонити, гей, гей!

А нікому задзвонити,

Китайкою личко вкрити, гей, гей!

Китайкою личко вкрити.

Летить ворон з чужих сторон, гей, гей!

Летить ворон, усідає,

Йому очі випиває, гей, гей!

Йому очі випиває.

Чорні очка, як терен

"Чорні очка, чорні очка, як терен,

Чорні очка, як терен, як терен, як терен.

Коли ми ся поберем, поберем?"

"Поберемся, поберемся в неділю,

Поберемся в неділю, в неділю, в неділю,

Маю в Бога надію, надію".

"Куди ж мене, куди ж мене поведеш?

Куди ж мене поведеш, поведеш, поведеш,

Коли хати не маєш, не маєш?"

"Поведу тя, поведу тя в чужую,

Поведу тя в чужую, в чужую, в чужую,

Поки свою збудую, збудую".

"Постав хату, постав хату з лободи,

Постав хату з лободи, з лободи, з лободи,

А в чужую не веди, не веди!

Чужа хата, чужа хата такая,

Чужа хата такая, такая, такая,

Як свекруха лихая, лихая.

Хоч не лає, хоч не лає, та бурчить,

Хоч не лає, та бурчить, та бурчить, та бурчить,

А все ж вона не мовчить, не мовчить".

Чорноморець, матінко, чорноморець

"Чорноморець, матінко, чорноморець

Вивів мене босую на морозець. (2)

Вивів мене босую та й питає:

"Чи є мороз, дівчино, чи немає?" (2)

"Ой нема морозоньку, тільки роса,

А я з чорноморчиком стою боса". (2)

Ой став вітер буйненький повівати,

Ой став мене чорноморець підмовляти. (2)

"Ходи, ходи, дівчино, ходи з нами,

Дамо тобі сірмяжину із стрічками. (2)

Дамо тобі черевички з підківками,

Дамо тобі ще й віночок із квітками". (2)

Дурна була, матінко, послухала,

Сіла з чорноморчиком, поїхала. (2)

Я ж думала жить буду, панувати,

А теперка довелося бідувати. (2)

А тепер доводиться горювати,

На чужії нивочці жито жати. (2)

На чужії нивочці жито жала,

Малесенькі снопики пов’язала. (2)

Чумарочка рябесенька

Чумарочка рябесенька,

Пригортає злегесенька...

Отой мене пече-ріже,

Що не люблю, в вічі лізе;

Той мене порива,

Кого люблю, та й нема!

Той мене порива,

Кого люблю, та й нема!

На тарілці два лини...

Прийди, серце, прилини!

Прийди, серце, прилини,

До серденька пригорни!

Прийди, серце, прилини,

До серденька пригорни!

Було в мене троє перснів,

Та всі й розкотились...

Було в мене три женихи,

Та всі показились.

Було в мене три женихи,

Та всі показились.

Один оженився,

Другий утопився,

А третього чорти взяли,

Щоб не волочився!

А третього чорти взяли,

Щоб не волочився!

"Ой не ходи по льоду,

Бо завалишся!..

Чи ти ж мене вірно любиш,

Чи ти чванишся?"