Українські народні казки [Украинский фольклор] (fb2) читать постранично, страница - 2
- Українські народні казки (а.с. Класика української літератури -254) 345 Кб скачать: (fb2) - (исправленную) читать: (полностью) - (постранично) - Украинский фольклор
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (12) »
собі торбу та й пішли.
Ідуть та ідуть. А посеред поля лежить вовча голова. От баран дужий, та не сміливий, а цап сміливий, та не дужий:
- Бери, баране, голову, бо ти дужий!
- Ох, бери ти, цапе, бо ти сміливий!
Узяли вдвох і вкинули в торбу.
Ідуть та ідуть, коли бачать - у полі горить вогонь.
- Ходімо туди, там переночуємо, щоб нас вовки не з'їли! Приходять туди, аж то три вовки кашу варять. Нічого робити. Вітаються:
- А здорові, молодці!
- Здорові! Здорові!..- зраділи вовки,- Ще каша не кипить - м'ясо буде з вас.
Тут цап злякавсь, а баран давно вже злякався. Цап надумавсь:
- А подай лишень, баране, оту вовчу голову!
Баран і несе.
- Та не цю, а подай більшу, - каже цап.
Баран знову цупить ту саму.
- Та подай ще більшу!
Тут уже вовки злякались; стали думати-гадати, як звідси втікати. «Бо це,- кажуть,- такі молодці, що з ними й голови збудешся,- бач, одну по одній вовчі голови тягають!» Один вовк і починає:
- Славна, братці, компанія, і каша гарно кипить, та нічим долить,- піду я по воду.
Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо, з вашою компанією!» А другий став його дожидати, думати-гадати, як би й собі відтіля втікати:
- Е, вражий син: пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку!
Як побіг, так і не вернувся. А третій сидів-сидів:
- Ось піду лишень я, так я їх прижену!
Як побіг, так і той рад, що втік. То тоді цап і каже до барана:
- Ох, нум, брате, скоріше хапатись, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня забратись.
Поїли швиденько, та тільки їх і бачили. А тим часом роздумавсь перший вовк:
- Е, чи не сором нам трьом та цапа й барана боятися! Ось ходімо, ми їх поїмо, вражих синів!
Прийшли, аж ті добре справлялись, давно вже од казана убрались, як побігли та на дуба забрались. Стали вовки думати-гадати, як би цапа та барана догнати.
Йшли, йшли і найшли їх на дубі. Цап сміливіший - ізліз аж на верх, а баран несміливий - то нижче.
- От лягай,- кажуть вовки ковтунуватому вовкові,- ти старший, то й ворожи, як нам їх добувати.
Ліг вовк догори ногами й почав ворожити. Баран на гіллі сидить та так дрижить! Не втримавсь, як упаде, та на вовка! Цап - сміливий, не став роздумувати, як закричить:
- Подай мені ворожбита!
Вовки як схопилися, аж пил по дорозі закурився. А цап та баран пішли в поле, зробили курінь та й живуть там.
ТЕЛЯТКО, КАБАН, ПІВНИК, КАЧУР ТА ВОВКИ
Був собі дід та баба. Було в них голе телятко. Каже баба: - Завези, діду, в ліс. Дід каже: - Та лучче б викормили та зарізали б. - Я не хочу, завези та й годі! Завіз той дід те телятко голеньке. А холодно: осінь! І покинув його. Сам вернувся додому. Пішло те голе телятко. Іде, йде. Доганяє його кабан: - Драстуй, голе телятко! - Драстуй, кабане! - Куди ти йдеш? - Куди очі, туди й шлях. - Ходімо разом. Ідуть, ідуть. Біжить і півень до них, доганяє: - Голе телятко і кабан, підождіть! Підождали. - Драстуй, голе телятко! - Драстуй, півнику! - Куди ви йдете? - Куди очі, туди й шлях. - Ходімо разом. - Ну, ходім. Пішли вони: голе телятко, кабан і півник. Ідуть, ідуть, біжить качур: - Голе телятко і кабан, і півник, підождіть! Підождали. - Куди ви йдете? - Куди очі, туди й шлях. Ну, ходімо разом. - Ходім. Ідуть вони, йдуть. Скаче й шило: - Голе телятко й кабан, і півник, і качур, підождіть! Підождали. - Куди ви йдете? - Куди очі, туди й шлях. - Ходімо разом. Ідуть вони, йдуть. Зайшли вони в ліс. Холодно: осінь! Голе телятко замерзло й пішло до кабана. А той зарився у листя й лежить. - Кабане, давай будем хатку робить. - Я не хочу. Я зариюся ще лучче у листя та й буду лежать. Пішло воно. Пішло до півника: - Драстуй, півнику! - Драстуй, голе телятко! - Гайда, будем хатку робить. - Я не хочу,- каже півник,- я на одній ніжці буду стоять, а голівку під крильце заховаю та й буду так і зимувать. Пішло голе телятко до качура: - Драстуй, качуре! - Драстуй, голе телятко! - Давай будем хатку робить. - Я не хочу. Я на одній ніжці буду стоять, а другу буду під крильце ховать, і голівку буду під крильце ховать. І так буду й зимувать. Пішло голе телятко. Пішло воно до шила: - Драстуй, шило! - Драстуй, голе телятко! - Давай будем хатку робить. - Не хочу я. Я заженуся в дуб по саму колодочку та так буду й стоять. Пішло голе телятко, давай само робить хатку. Зробило хатку, піч, двері. Почало топить: дров є багато в лісі. Топить воно один раз (а зима вже, холодно), біжить кабан: - Голе телятко, одчини! - А-a-a! А як я казало: «Хатку давай робить», ти не хотів! - Одчини, бо я тобі хатку розрию! Одчинило голе телятко. Живуть удвох. Біжить півник: - Голе телятко, одчини! - А-а! Як я казало: «Хатку робить», то ти не хотів!.. - Одчини, бо я тобі хатку розкукурікаю! Одчинило голе телятко. Уже вони втрьох. Біжить качур: - Голе- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (12) »
Последние комментарии
4 часов 5 минут назад
4 часов 13 минут назад
10 часов 26 минут назад
10 часов 29 минут назад
10 часов 40 минут назад
10 часов 46 минут назад