таких «бовванів» тримала майже кожна родина, господині їх використовували, у коли шили собі сукні. Але сьогодні мало кому вони були потрібні.
Місіс Джонс підскочила і вхопилась за голову:
— Титусе Джонсе, де твій розум? Як, скажи мені заради всіх святих, збираєшся ти продати цілу вантажівку таких бовванів?
— Та вже до чогось їх прилаштуємо, — Титус нітрохи не знітився. Він був нетиповим лахмітником, адже скуповував не те, що можна було легко продати, а те, що йому подобалося. Втім, як не дивно, йому вдавалося збути все придбане, до того ж з непоганим прибутком.
— Ну ж бо, Юпітере, пометикуй, на що може пригодитися старий кравецький бовван, — звелів дядечко.
— Із нього, — не роздумуючи, вигукнув Юпітер, — може бути добра мішень для стрільби з лука.
— М-г-м, — розважливо мгикнув Титус, — непогано, непогано. Для початку не зле! О, бачу, ви вже почали розвантажувати мою чудову колекцію гіпсових погрудь. Високохудожнє, скажу я вам, придбання.
— А я спочатку не могла зрозуміти, навіщо ти їх придбав, — мовила Матильда, — тепер, здається, знаю, як їх продати, — це садові прикраси. Вони матимуть розкішний вигляд у саду, на невеличких колонах, поміж квітів та кущів.
— Я завше вірив у тебе, Матильдо! — вигукнув дядечко. — Саме так! Гансе, Конраде, швидше їх розвантажуйте і пильнуйте, аби не розбити!
Він влаштувався в тіні, дістав люльку й задимів, а Ганс та Конрад заходилися розвантажувати погруддя.
— Ці голови, — почав розповідати Титус, — я віднайшов у старому будинку, в каньйоні за пагорбами. Господар будинку помер. Меблі та килими продали до моєї появи — так прикро! Нічого не залишилось, окрім різного мотлоху, який нікому не потрібний, — ці погруддя, якісь книги, сонячний годинник, меблі для саду. От я їх і купив.
Він замовк, лише димів люлькою. Юпітер, Піт та Боб скористались нагодою, щоб непомітно зникнути. За хвилину вони вже сиділи в своїй майстерні.
— Ох, — зітхнув полегшено Піт, — я вже думав, що твоя тітонька, Юпе, змусить нас цілий день гнути спину.
— Таки змусила б, якби не злякалася, що ми впустимо на землю цю гіпсову головешку, — відгукнувсь Юпітер. — Тітка Матильда знає ціну кожній копійці.
— Чим же ми займемося? — запитав Піт. — Нічого загадкового, що потребує розслідування, під рукою немає. Може, дістанемо мапи міст-привидів у пустелі, які ми давно збиралися дослідити?
— Можна також поламати голову над завданнями конкурсу, перший приз якого — дводенна подорож на Гаванські острови, — запропонував Боб.
— Отже, так… — почав Юпітер, але раптом заблимала червона лампочка на панелі, прилаштована над друкарським верстатом.
— Погляньте, гукнув Боб, — дзвонить телефон!
— Можливо, хтось хоче запропонувати якусь таємничу історію, — Юпітер не втрачав надії.
А Піт уже відсунув залізну бляху, якою був накритий великий ящик біля друкарського верстата. Він стрибнув у ящик і опинився в Тунелі П — широкій гофрованій трубі, яка була прокладена під горою будівельних матеріалів, навіть спускалась в одному місці під землю, але. вела до ретельно замаскованого фургона. Боб і Піт кинулись слідкома. Піт відчинив люк на другому кінці труби, і хлопці влізли через нього до свого штабу. Телефон і далі дзеленчав. Юпітер підняв слухавку.
— Алло, Юпітер Джонс слухає!
— Будь ласка, почекайте, — почувся жіночий голос, його почули й інші хлопці, адже до телефону був приєднаний динамік. — З вами говоритиме Альфред Хічкок.
Альфред Хічкок! Зазвичай він телефонував, коли в нього з'являлася таємниця, яку потрібно було терміново розслідувати.
— Вітаю тебе, мій юний друже Юпітере, — зарокотав у тісному кабінеті густий бас Альфреда Хічкока. — Сподіваюсь, нині ти не надто зайнятий. У мене тут сидить молодий приятель, котрому потрібна допомога, гадаю, ви саме ті люди, які здатні йому допомогти.
— Охоче зробимо це, містере Хічкок, — мовив Юпітер. — А що трапилось у вашого приятеля?
— Йому у спадок залишили щось дуже коштовне, — відповів Хічкок, — але біда в тому, що він зовсім не уявляє, що це та де його шукати. Якщо ви завітаєте до мене завтра о десятій ранку, він буде тут і сам усе вам розповість.
СУПЕРЕЧКА З МІСТЕРОМ ГЕЛБЕРТОМ
— Чудово! — вигукнув Піт. — Містер Хічкок знову має для нас якусь таємницю.
— Хлопець, якому лишили у спадок щось дуже коштовне, але він не знає, що та де воно, — задумливо проказав Боб. — Гадаю, це надто складна справа.
— Чим складніше, тим краще, — зауважив Юпітер.
— Нам потрібне авто, щоб доїхати до Голлівуду, — втрутився Піт, — чи ж годиться їхати на всесвітньо відому кіностудію в офіс Альфреда Хічкока старою вантажівкою!
— Телефонуймо до агентства з прокату автомобілів «Катайся на здоров'я», — запропонував Юпітер, набираючи номер, — попрохаємо завтра вранці надіслати сюди Уортінгтона з «ролс-ройсом».
Нещодавно Юпітер став переможцем конкурсу, в якому головний приз — безкоштовний прокат
Последние комментарии
15 часов 19 минут назад
1 день 11 минут назад
1 день 14 минут назад
3 дней 6 часов назад
3 дней 10 часов назад
3 дней 12 часов назад