Пелле Безхвостий у школі [Єста Кнутсон] (fb2) читать постранично
- Пелле Безхвостий у школі (пер. Галина Кирпа) (а.с. Пригоди Пелле Безхвостого -7) 5.06 Мб скачать: (fb2) - (исправленную) читать: (полностью) - (постранично) - Єста Кнутсон
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (18) »
Єста Кнутсон Пелле Безхвостий у школі
Повість-казка
Перший розділ Кіт на катедрі
Як і більшість дітей старшенького віку, Бірґітта й Улле, звичайно ж, ходили до школи. Щоправда, не до однієї, адже Бірґітта відвідувала школу, де навчались самі дівчатка, а Улле — ту, де самі хлопчики.
Часом Пелле Безхвостий проводив до школи Бірґітту, а часом Улле, але ніколи не підходив до самої школи, оскільки вважав, що краще йому туди не потикатися. А якось Улле сказав Пелле: — Сьогодні ти підеш зі мною до школи. Він не поцікавився, що думав про це Пелле, а запхнув його собі в сумку й поніс до класу.
— Знаєте, що в мене в сумці? — спитав Улле в своїх товаришів. — Там щось ворушиться, — сказав хлопчик, якого звали Гокан. — То щось живе? — спитав другий, якого звали Фольке. — Може, щось небезпечне? — з острахом спитав третій на ім’я Аксель (втім, його дражнили маминим синком). Улле відкрив сумку, і з неї вистрибнув Пелле Безхвостий. — Який негарний кіт! — сказав Гокан. — У нього навіть немає хвоста! Горопашний Пелле намірився знов залізти в сумку. — Що ти з цим котом збираєшся робити? — спитав Фольке. — Я просто хотів його вам показати, — відповів Улле. — Та якщо він вам не до вподоби, то засуну його в сумку та й усе. — Ні, ось що, — озвався Гокан. — Засуньмо його не в сумку, а в катедру. Ото буде сміхота! Тієї миті задзеленчав шкільний дзвоник, і Гокан схопив Пелле, поніс до вчительської катедри. Тоді підняв покришку, запхнув Пелле всередину й закрив її. Та ось до класу зайшов учитель. Мав бути урок біології. Може, ти не дуже знаєш, що таке біологія, то я тобі поясню: на уроках біології вивчають геть усе про тварин, про квіти, про все те, що живе й росте. — Так от, сьогодні ми поведемо мову про собак, — почав учитель. Пелле не стримався і засичав у катедрі. — Що це таке? — спитав учитель. Хлопці захихотіли. — У класі має стояти тиша, — нагадав учитель. — Так от, як я вже казав, сьогодні ми поведемо мову про собак. Тепер уже Пелле сердито занявчав. — Що це таке? — спитав учитель. — Хто в класі вищить? Хлопців, здається, це не засмутило, і вчитель розгнівався. — У класі має бути порядок, — провадив далі він. — І я більше не бажаю чути ніякого шуму. Тоді запала повна тиша. — От і гаразд, — сказав учитель. — Отже сьогодні ми поведемо мову про собаку — нашого доброго, найкращого з усіх тварин друга… Тепер Пелле, що сидів усередині катедри, почав щосили мурчати й плюватися. Здавалось, мовби то десять кравчиків заразом заходилися попльовувати на свої розпалені праски. — Та годі вже! — скрикнув учитель і вдарив кулаком по катедрі. — Хто з вас подає ці звуки? Усі мовчали. — Якщо винуватець не зізнається, то цілий клас отримає догану, — сказав учитель. Ніхто не ворухнув і пальчиком. — Ну, що ж, тоді я запишу до класного журналу догану цілому класові, — сказав учитель, відкриваючи кришку катедри, щоб узяти журнал.
Можеш собі уявити, як він злякався, коли з катедри вискочив Пелле Безхвостий! Кіт так розгнівався на старенького вчителя, який безугаву торочив про собак, що вкусив його прямісінько за носа, і вчитель упав навзнак. Пелле мерщій кинувся тікати з класу, але що тоді там зчинилося! Хлопці з галасом та криком стали його ловити, одначе Пелле втік, бо хтось під час тієї бучі відчинив двері. Потім Пелле побіг дорогою просто додому й поклав собі, що більше ніколи не піде з Улле до школи. А от Улле та всі його однокласники отримали догану. Учителеві пригода з котом аніскілечки не сподобалася.
Другий розділ Тепер буде котяча школа!
Наступного дня Пелле Безхвостий здибав біля річки лиходія Монса, Біла та Була. Вони стояли там і дивились, як перед водоспадом унизу танцювали крижини. — Добридень, — привітався Пелле. — Що — стоїте й дивитеся? — Саме так, — відповів Монс. — І часом махаємо своїми хвостами. — А в тебе немає чим, — докинув Біл. — Ти безхвостий, — додав Бул. — Зате вчора я був у школі, — похвалився Пелле. — У школі? — роздратовано перепитав Монс. — Наскільки я знаю, у нашому місті немає жодної котячої школи. Стара Майя з Соборної Вежі хтозна-коли мала одну, але її закрили, бо останнім часом туди не приходив жоден кіт. — Я був не в котячій школі, — сказав Пелле, — а в школі для хлопчиків. У школі Улле. — І, звичайно ж, ти там нічим не відзначився, — глумливо кинув Монс. — Е ні, відзначився, — відповів Пелле. — Я сичав, коли вчитель забалакав про- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (18) »
Последние комментарии
2 часов 37 секунд назад
2 часов 4 минут назад
2 часов 14 минут назад
2 часов 20 минут назад
2 часов 23 минут назад
2 часов 26 минут назад