КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 400527 томов
Объем библиотеки - 524 Гб.
Всего авторов - 170330
Пользователей - 91043
Загрузка...

Впечатления

Гекк про Ерзылёв: И тогда, вода нам как земля... (СИ) (Альтернативная история)

Обрывок записок моряка-орнитолога, который на собственном опыте убедился, что лучше журавль в небе, чем синица в жопе.
Искренние соболезнования автору и всем будущим читателям...

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
ZYRA про В: Год Белого Дракона (Альтернативная история)

Читал. Но не дочитал. Если первая книга и начало второй читаемы, на мой взгляд, то в оконцовке такая муть пошла! В общем, отложил и вряд ли вернусь к дочитке.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
nga_rang про Бердник: Пути титанов (полная версия) (Космическая фантастика)

Для Stribog73 По твоему деду: первая война - 1939 год. Оккупация Польши. Вторая, судя по всему 1968 год. Оккупация Чехословакии. А фашизм и коммунизм - близнецы-братья. Поищи книгу с названием "Фашизм - коммунизм" и переведи с оригинала если совсем нечем заняться. Ну или материалы Нюрнбергского процесса, касаемые ОУН-УПА. Вердикт - национально-освободительное движение, в отличие от власовцев - пособников фашистов.
Нормальному человеку было бы стыдно хвастаться такими "подвигами" своего предка. Почитай https://www.svoboda.org/a/30089199.html

Рейтинг: -2 ( 3 за, 5 против).
Гекк про Бердник: Пути титанов (полная версия) (Космическая фантастика)

Дедуля убивал авторов, внучок коверкает тексты. Мельчают негодяйцы...

Рейтинг: +2 ( 6 за, 4 против).
ZYRA про Бердник: Пути титанов (полная версия) (Космическая фантастика)

Судя по твоим комментариям, могу дать только одно критическое замечание-не надо портить оригинал. Писатель то, украинский, к тому же писатель один из основателей Украинской Хельсинкской Группы, сидел в тюрьме по политическим мотивам. А мы, благодаря твоим признаниям, знаем, что твой, горячо тобой любимый дедуля, таких убивал.

Рейтинг: -4 ( 4 за, 8 против).
Stribog73 про Бердник: Пути титанов (полная версия) (Космическая фантастика)

Ребята, представляю вам на вычитку 65 % перевода Путей титанов Бердника.
Работа продолжается.
Критические замечания принимаются.

2 ZYRA
Ты себя к украинцам не относи - у подонков нет национальности.
Мой горячо любимый дедуля прошел две войны добровольцем, и таких как ты подонков всю жизнь изводил. И я продолжу его дело, и мои дети , и мои внуки. И мои друзья украинцы ненавидят таких ублюдков, как ты.

2 Гекк
Господа подонки украинские фашисты. Не приравнивайте к себе великого украинского писателя Олеся Бердника. Он до последних дней СССР оставался СОВЕТСКИМ писателем. Вы бы знали это, если бы вы его хотя бы читали.
А мой дедуля убивал фашистов, в том числе и украинских, а не писателей. Не приравнивайте себя и себе подобных к великим людям.

2 nga_rang
Первая война - Халхин-Гол.
Вторая война - ВОВ.
А ты, ублюдок, пососи у меня.

Рейтинг: +3 ( 8 за, 5 против).
ZYRA про Юрий: Средневековый врач (Альтернативная история)

Начал читать, действительно рояль на рояле. НО! Дочитав до момента, когда освобожденный инженер-китаец дает пояснения по поводу того, что предлагаемый арбалет будет стрелять болтами на расстояние до 150 МЕТРОВ, задумался, может не читать дальше? Это в описываемое время 1326 года, притом что метр, как единица измерения, был принят только в семнадцатом веке. До 1660года его вообще не существовало. Логичней было бы определить расстояние какими нибудь локтями. В общем, не "асилил"! Книга ни о чем. Меня конечно сейчас забросают грязными носками, но это, на мой взгляд, такой собирательный образ еврейства, какой сложился в народе. Ничего не делать, получить все на дармовщинку, про успехи в сражениях не надо! Это как "белый господин" с ружьем среди индейцев. Ну и конечно еврейское кумовство, сиречь коррупция. " Отнеси подарок тому, а я с ним поговорю, чтобы он сделал все как надо". Ну и, опять повторюсь, какие могут быть метры в устах китайца 13-го столетия? Автор тупо поленился заглянуть в Вики. А мог бы быть великим прогрессором введя метричную систему мер.

Рейтинг: -3 ( 2 за, 5 против).

Хмара (fb2)

- Хмара (пер. Сергій Вакуленко) 193 Кб (скачать fb2) - Джон Роберт Фаулз

Настройки текста:




Джон Фаулз Хмара

З англійської переклав Сергій Вакуленко (Харків)
О, ви повинні носити вашу руту,
Як герб з відзнакою.[1]

Вже сам літній день, що розкішно сяяв свіжовмитою зеленню та блакиттю, розділив їх на терасі коло млина межею сонця й тіні. Саллі та Кетрін, у бікіні й темних окулярах, лежали в позах покійниць на дерев’яних шезлонгах із помаранчевими матрацами, які можна побачити хіба в Канні. Пітер сидів босий за столиком у самих шортах, а навпроти, під парасолем, розташувались Пол та Аннабела Роджерси. Троє дітлахів гралися на березі під терасою. Стоячи навколішках, вони ловили на поверхні води маленькі коловертні, скрикували й перегукувались. Мимо пурхнули чорнильно-сині бабки, за ними — зеленаво-жовтий метелик. З протилежного берега було видно зарослу галявину, яскраві фігури, червоно-аквамариновий парасоль, оздоблений на верхівці словом «Мартіні» (цікава знахідка місцевого аукціону), білі чавунні лавки, залиті сонцем камені, жовто-зелену річку й трохи яснішу стіну густих верб і тополь. Знизу чувся неясний гомін греблі й щебет невидимого птаха, соковитий, недоладний, неанглійський щебет. Пейзаж був дивно обмежений, неначе на картині Курбе, — вірніше, був би, якби сучасний одяг і кольори восьми постатей не контрастували так жахливо з оточенням; а проте, від нашої цілковито урбаністичної та синтетичної епохи неможливо очікувати, що вона це помітить. Пейзаж був такий зелений, такий прозорий, і в цю саму мить невидима іволга проспівала на дереві за млином і озвучила це дивне сполучення спеки, води й листя, підкреслюючи його іноземний і доволі субтропічний характер, такий зелений, такий прозорий, такий типовий для півдня Франції і для цієї пори року — кінця травня. А голоси англосаксонські. Повна дисгармонія, повна розбіжність із тим, чого очікуєш. Коли ти при цьому присутній, звичайно.

— Вирішили, вирішили, — незлобиво бурмотів Пол. На що «апостол Петро» посміхнувся, заклавши руки за голову і випинаючи свої волохаті груди (вгадайте, що в мене під штаньми) до сонця.

— Це ти винен: оця твоя вечеря. За добу не прочуняєш.

— Адже ми обіцяли дітям, — зауважила Аннабела.

— Слово чести, Томові однаково. Він цілими днями охоче хлюпається внизу.

Аннабела глянула вниз:

— А наші, я боюся, не забудуть.

Пол зауважив, що Пітер та Саллі можуть і лишитись.

— Ні-ні, ми, звичайно, підемо разом з вами. — Пітер опустив руки й криво посміхнувся: — Ох же ж і перегони, на виживання. От і звільняй потім таких без’язиких рабів, як ми: одразу ж повна апатія. — Потім він додав: — І на це потрібна звичка… Ви забули, як живемо ми, виродки-роботяги.

Аннабела посміхнулася: вона відчула гомін.

— Давай далі. Роз’ятрюй. — Пітер широким жестом рожево-білої руки кивнув на річку. — Ох же ж і люди.

— Ти занудишся до нестями.

— Еге ж. Ну, та випробуй мене. Без жартів, Поле, скільки тебе зараз влаштує?

— Сорок? Тільки через мій труп.

— Господи…

Аж раптом Пітер ляснув пальцями, випростався й сів лицем до них. Він був малий, з вусиками й сірими очима; всі знали, який Пітер самовпевнений, і підозрювали, який він темпераментний. Пол теж знав, що його мають за темпераментного. За малого спритного резуса, замкненого в клітці часу.

Він осміхнувся, виставив палець:

— До дідька кляту програму. Є набагато краща ідея. Я підбиваю бабусю придбати це місце під будинок відпочинку для перевтомлених продюсерів. Згода?

— Якщо в тебе вигорить, дістанеш це за десять шилінгів.

Пітер розгорнув долоню й ніби зачитав уявного листа:

— «Дорогий містере Гамілтон, ми очікуємо Вашого пояснення з приводу рахунку за Ваше останнє придбання, а саме: за один відмінно перебудований і взагалі прегарний французький водяний млин, за який Ви заплатили непоясненно високу суму в п’ятдесят нових пенсів. Як Вам відомо, для Вашого рангу встановлено границю витрат під цією статтею розміром сорок дев’ять пенсів на рік, і за жодних обставин…»

Верески. Слава богу.

— Тату! Тату! Змія!

Обидва чоловіки посхоплювались, а дівчата на сонці звели голови. Аннабела вигукнула:

— Відійдіть звідти.

Саллі, задерши голову в хустці, спитала:

— А вони, бува, не отруйні?

Аннабела в тіні парасоля посміхнулася:

— Тут лише вужі.

Саллі встала й підійшла до Пітера з Полом, які стояли на розі тераси біля парапету з рідко розставленими над водою горщиками герані та аґави. Голова Кетрін впала назад і відвернулася.

— Ось вона! Ось!

— Томе, відійди звідти! — гукнув Пітер.

Старша дівчинка, Кандіда, хоча її ніхто не просив, одтягла




загрузка...