Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони [Павло Чубинський] (fb2) читать постранично

Павло Чубинський
АНГЕЛИ НА СХОДАХ НЕБА Народні повір'я та забобони

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО НЕБО

Небо — то здоровенне покривало, але хтозна, з чого воно зроблене…

Небо — у вигляді площини, кольору ясно-фіолетового, прозоре, але настільки тверде, що може вдержати всіх небожителів.

Небо складається із якоїсь ніжної речовини. Туди, де небо сходиться з землею, ніхто ще не доходив.

Небо уявляють планетою, схожою на землю: кольору воно ясно-світлого, вогненного. Небо створив Бог для мешкання свого разом з ангелами. Поміж небом і землею начебто якась завіса, хмара, що створені Богом для того, щоб собою затуляти нас від неба: інакше воно б спалило всіх, хто в на землі, і навіть саму землю.

Небо — сипій дах в захмарному просторі.

Небо спирається на землю при кінці світу і там баби кладуть прачі на небо. Крім видимого неба є ще інше, що називається Імперійським. Воно прикривається видимим небом, ніби склом. За народним розумінням, на Імперійському небі перебуває сам Бог, а на видимому — ангели і всі святі. Кажуть, що є такі щасливці, котрі бачили, як уночі розкривається видиме небо, відкриваючи Імперїйське — таке ясне, мов сонце.

Це, що ми бачимо пад собою сипе, то це ще не небо, а це обо-локи; а те, що ходить під оболоками, то хмари, хмара така густа, як холодець; вона часом падає на землю, нею добре кабанів загодовувати, щоб гладкі були; а коли б людина її з'їла, то зробилася б черевата.

Синіх оболоків є аж сім, а восьме вже й справді небо, де сидить Бог на золотому кріслі і янголи літають. Справжнє небо не синє, а червоне.

Небо слугує оселею чистих духів.

Небо — це надхмарний, невідомих розмірів простір такого кольору і ясності, що очі людські не могли б витерпіти, і тому воно затулено від очей людських хмарами: коли гримить грім і небо покажеться через розірвані хмари, на нього не можна дивитися — так воно блищить.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО СОНЦЕ

Про сонце думки розходяться: одні називають його оком Божим і таким чином пояснюють всевидющість Бога, а інші бачать у ньому світило, що складається з вогню.

Сонце влаштовано Богом так, що воно ходить небом і освітлює нашу землю. Сонце — цар неба, що освітлює і зігріває землю вдень, а вночі ховається за землю, обходить її й на ранок з'являється на схід. Сонце втілюється у вигляді живої істоти, однак невідомої форми. Родину сонця складають місяць і зірки.

Сонце — то відблиск лиця Божого, через те воно таке яскраве;

призначення його — освітлювати землю й давати їй плодючість.

Сонце — це отвір, вроблений з хмар, через які ми бачимо частину неба.

Сонце на хмарах ходить. Сонце втілюється в образі жінки. Створено воно Богом для освітлення і непорушно стоїть у повітрі над хмарами, над святим містом Єрусалимом. Вночі земля обертається і затуляє сонце.

Сонечко в полудень не йде небом, а трохи спочиває; під вечір йде зовсім аа спочинок, вночі спить і раненько встає. На сході перше жила дуже гарна панна, і тільки-но сходить сонечко, то вона його вимиває, втирає гарненько, через те сонечко колись буде іще ліпше, як нині.

Сонце — то велике коло або колесо. Коли воно йде небом, то у нас в цей час буває день, коли ж воно опускається вниз, то його можна дістати рукою. Нарешті воно ховається за гору, і тоді в нас настав аіч, а в інших людей, що живуть під землею, — день. Потім сонце знов являється до нас, проте вийти звідти своєю силою воно не може, а викочують його чорти, котрих воно своїм жаром за кожцим виходом спалює хтозна-скільки.

За народним розумінням сонце — то велетенська іскра, але як вона тримається і чим світить — народ не знає. Приписують усе волі Божій, чоча всі певні того, що воно мешкає в морях і звідти сходить.

Сонце називахоть великим світилом дня.

Сонце — то вогняна куля, що крутиться навкруг землі. В багатьох випадках сонце слугує для народу показником погоди. Скажімо: коли сонце заходить світло й оточене жовтими хмарами — буде негода; червонуватий захід сонця взимку передбачає мороз і сніг; якщо при сході сонця верхня його частина оточена хмарами, цього ж дня неодмінно буде дощ; сонце при сході червоне і без променів — вірна ознака вітряної погоди.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО МІСЯЦЬ

Місяць вважається оком Божим і завбільшки він такий же, як і сонце, тобто аніскілечки не більший за заднє колесо у возі.

Місяць так влаштований Богом, що може рухатися небом. Призначення його — освітлювати нашу землю вночі.

Коли подивитися на місяць через особливу хустину, що має таємну силу, то Каїн і Авель бачаться дуже чітко.

Місяць мав великий вплив на людей, тварин і рослин, він — як иан у свокму володінні: що хоче, те й чинить протягом чотирьох тижнів. Через ге народ і молиться кожному молодому місяцеві. Якщо місяць буває червоний — на війну, синій — на недуги і мор людей, а якщо ясний — то буде здоров'я і великий урожай. Місяць — це круглий