Мачтет Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

– Он як! Хто ж вiн, де тепер?

– Син мирового суддi – Григорiй Олександрович Мачтет...

Всi були враженi, слухали, затамувавши подих.

Слухала й Леся. В її уявi вимальовувався каземат – вiн чомусь був подiбний до пiдземелля

Луцького замку, i худий змучений студент Чернишов, якого закатували за те, що подав голос на

захист правди... Страшним сном проходила перед Лесею похоронна процесiя, попереду якої

робiтники і студенти несли труну з тiлом замученого товариша. Вони твердо ступали бруківкою, зi стиснутими кулаками i гнiвом в очах. Їм наказували розiйтись, погрожували, а вони крокували і

крокували...

I тодi вперше, спочатку несмiливо, а дедалi дружнiше, залунала пiсня:

Замучен тяжелой неволей,

Ты славною смертью почил...

В борьбе за народное дело

Ты голову честно сложил...

Заспiвував кароокий, у форменому костюмi студент, який iшов у перших рядах. Сотнi людей

пiдхоплювали пiсню, несли її, мов знамено. А вона – повiльна, не дуже голосна – жахала

жандармiв, хитала старi мури, закликала до боротьби. З провулкiв виходили ще й ще люди, приєднувалися до процесiї.

С тобою одна нам дорога:

Как ты, мы в острогах сгнием,

Как ты, для народного дела

Ми голови наши снесем...

Лютували охоронцi порядку. Мов пси, кидалися жандарми на людей, намагалися зупинити натовп.

Ось вони перетнули вулицю, зробили кiлька залпiв у повiтря. Демонстранти скiнчили пiсню, звернули до провулку. I пiшли грiзною мовчазною лавою.

На цвинтарi, коли труну опустили до могили, в морознiй тишi чiтко, надривно звучав голос

Мачтета – друзi клялися вiдплатити ворогам...

– А через кiлька днiв того студента було заарештовано, – закiнчила розповiдь Олена Антонiвна.

Леся мало не плаче, проте тримається, бо ж тiточка зауважила, що плакати не личить, та ще при

чужих.

АВТОРСТВО БЕЗЗАСТЕРЕЖНО НЕ ВСТАНОВЛЕНЕ, з висновку Інституту криміналістики

при прокуратурі СРСР від 1961 р.

Виконана експертиза почерків автографів вірша «Замучений важкою неволею» і самої

кореспонденції, а також автографів передбачуваних авторів даного тексту: листи Г. О. Мачтета, що відносяться до 1877-1879 рр., автографа студента П. П. Вікторова і автографа О. О. Ольхіна.

…Автограф вірша «Замучений важкою неволею», що зберігається у фонді П. Л. Лаврова і

опублікований в 1958 р. в збірці Г. О. Мачтета «Вибране» під виглядом його автографа, писаний

не його рукою, так само як і не рукою Вікторова і не рукою Ольхіна, причому кореспонденція від

12/24 квітня 1876 р. писана почерком не тієї особи, якій належить автограф вірша «Замучений

важкою неволею».

Таким чином, знайдені матеріали не підтверджують беззастережно авторство Мачтета.