Сулержицкий Леопольд [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
СУЛЕРЖИЦЬКИЙ Леопольд Антонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Режисер, літератор, громадський діяч.
З міщанської родини.
Народився 15 (27) вересня 1872 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Помер 18 (31) грудня 1916 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований на
Новодівочому цвинтарі.
Навчався в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури (1889-1894).
Служив матросом і рульовим на судах далекого плавання,
Один з організаторів і керівників 1-ої студії МХТ.
Співпостановник низки спектаклів МХТ («Синій птах» Метерлінка, 1908; «Гамлет» Шекспіра,
1911, «Загибель «Надії»« Хеєрманса, 1913; «Потоп» Бергера, 1915), найближчим помічником К. С.
Станіславського з викладання його системи.
З владою порозуміння не знаходив: за антиурядову промову був виключений з Московського
училища живопису, скульптури і архітектури, а за відмову скласти присягу цареві – засланий до
фортеці Кушка (1896-1898).
Перу нашого земляка належить книга «В Америку з духоборцями».
Що стосується особистого життя, то С. рано втратив матір; за антиурядову промову його
виключили з училища (1894), а за відмову присягнути цареві заслали до фортеці Кушка (1896); його дружину заарештували і відправили в заслання.
Серед друзів та близьких знайомих С. – Л. Толстой, А. Чехов, В. Васнецов, В. Качалов, К.
Станіславський, М. Горький, Ю. Ігумнова, С. Паніна, Є. Вахтангов, Є. Росінська, В. Маковський, Є. Шевцова, В. Мейєрхольд, І. Москвін, Г. Голубкіна та ін.
***
УШЛЯХЕТНЮВАТИ ВДАЧУ
, з професійного кредо Л. Сулержицького
Мета мистецтва – змусити людей бути уважними один до одного, пом’якшувати серця,
ушляхетнювати вдачу.
ЩИРА ЛЮДИНА, з листа Л. Толстого П. Гастєву від 7 грудня 1895 р.
Хвилююча для мене подія... в Москві ...відмова нашого хорошого київського знайомого – він був
близький до старого Ге і сам учень школи живопису – Сулержицького від військової служби. Він
дуже жива, товариська і щира людина і дуже твердий в своєму рішенні. Ми відвідуємо його.
Нині відвідувала Софія Андріївна і всю свою красномовність вжила на те, аби відмовити його. І я
був цьому радий. Небезпечніше за все для душі ошукатися в своїх силах і почати мурувати вежу, не маючи шансів її добудувати.
«ТВІЙ ПЄШКОВ», з листа М. Горького Л. Сулержицькому від 19 січня 1902 р.
Друже!
Коли їдеш? Я просив Б.І, щоб він повідомив мене про це – він мовчить.
І хочеться, і потрібно бачити тебе.
Якщо немає грошей – телеграфуй Ялту Алексіну, щоб тобі, скільки треба, перевів телеграфом. Я
його попередив.
Твій О. Пєшков.
МОЖНА ЗДОХНУТИ, з листа Л. Сулержицького Є. Пєшковій від 10 жовтня 1911 р.
Дорога Катерино Павлівно, я буду в Парижі проїздом до Іспанії в грудні – у другій половині, і
зупинюся всього днів на три і, звичайно, так, як Ви пишете, – тобто, візьму auto і прямо до Вас –
як хочете, а приймайте.
Їхатиму один, тобто без сім’ї, але не один, тому що я їду з Коровіним, художником.
Потім, дуже ймовірно, майже напевно, буду літом 1913 року з російською оперою: «Садко»,
«Золотий півник» і «Хованщина» з Собіновим, Неждановою і Шаляпіним. Зараз я це влаштовую, і
здається, це вийде.
Але це так далеко, що до того можна і здохнути.
Ваш завжди Сулер.
СВЯТИЙ ЗРАЗОК, з листа О. Бенуа К. Станіславському від 26 грудня 1916 р.
Петербург.
На свіжій могилі дорогого нашого Сулера я думаю, що говорити на цю тему добре, корисно і
своєчасно.
Адже він дав всім життям і останніми роками його (серед загального засліплення і клекоту)
істинно святий зразок. Для Вас особисто його смерть – невідплатний збиток.
...Буде у Вас час, зберіться, милий Костянтине Сергійовичу, хоч в декількох словах розповісти
мені, як він помирав. Якими були, наприклад, останні слова його, його «резюме життя». Якщо ж
такі не були вимовлені, то хоч опишіть мені його стан в цілому: чи був він пригніченим, чи
просвітленим.
Олександр Бенуа.
НЕ МОВЧАЛИ ЛИШЕ ОЧІ, з листа К. Станіславського О. Бенуа від січня 1917 р.
Дорогий Олександре Миколайовичу!
Спасибі за Ваш хороший лист, який я передав дружині Сулера – Ользі Іванівні. Я не міг відповісти
Вам відразу, оскільки був заклопотаний з різними справами (посмертними) бідного
Последние комментарии
7 часов 39 минут назад
7 часов 40 минут назад
14 часов 23 минут назад
14 часов 31 минут назад
20 часов 43 минут назад
20 часов 47 минут назад