КулЛиб электронная библиотека
Всего книг - 584827 томов
Объем библиотеки - 882 Гб.
Всего авторов - 233494
Пользователей - 107374

Впечатления

Влад и мир про Зайцев: Разрушитель (Фэнтези: прочее)

Понос слов. Начал читать и тут же бросил. ГГ - непонятно кто, куда то прется, попутно описывая всё что видит. Стиль Чукча - что вижу о том пою и без смысла и желательно на одной струне. Автор наслаждается, что может описывать предметы, но меня это почему то не восхищает, а даже просто грузит кучей не нужной и не интересной информацией. Спрашивается: А мне это интересно? Отвечаю: Нет.Не ценитель я художественной живописи в литературе при

подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
greysed про Ланцов: Фрунзе. Том 2. Великий перелом (Альтернативная история)

Мерзкий этап нашей истории ,банка с пауками,ну и Ланцов тот ещё прозаик .

Рейтинг: +1 ( 4 за, 3 против).
s_ta_s про (Айрест): Играя с огнём (СИ) (Фэнтези: прочее)

На тройку с натяжкой. Грамотность автора оставляет желать лучшего, знание реалий Британии 30-х годов не выдерживает никакой критики, логика хромает на обе ноги.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Stribog73 про Абезгауз: Справочник по вероятностным расчетам. - 2-е изд., доп. и испр. (Математика)

Вот вы, ребята, странные люди. Хотите иметь хорошую книгу на халяву. Вам эту книгу на халяву делают, но вы даже не утруждаете себя тем, чтобы сказать спасибо чуваку, который сделал для вас на халяву книгу. Это ведь так утомительно - нажать две кнопки.
А я е..ся с этой книгой целый день. Нигде не найдете этой книги в лучшем качестве.
Так и с другими книгами и книгоделами. Хамство - норма жизни!

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Серж Ермаков про Ермаков: Человек есть частица-волна. Суть Антропного ряда Вселенной (Эзотерика, мистицизм, оккультизм)

Вот ведь не уймется человек. Пишет и пишет, пишет и пишет... И все ни о чем. Просто Захария Ситчин и Елена Блаватская в одном флаконе. И темы то какие поднимает. Аж дух захватывает, и не поймет чудак-человек, что мир в принципе непознаваем людьми. Мы можем сколь угодно долго и с умным видом рассуждать и дуализме света (у автора то же самое и о человеке), совершенно не объясняя сам принцип дуализма и что это за "штука" такая. Люди!!! Не тратьте

подробнее ...

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
Stribog73 про Уемов: Системный подход и общая теория систем (Философия)

Некоторые провайдеры стали блокировать библиотеку https://techlibrary.ru/. Пока еще не официально. Видимо, эта акция проплачена ЛитРес.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Annanymous про Свистунов: Время жатвы (Боевая фантастика)

Мне зашло

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Королеви не мають ніг [Владімір Нефф] (fb2) читать постранично

- Королеви не мають ніг (пер. Дмитро Андрухів) (а.с. Петр Кукань -1) 1.63 Мб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Владімір Нефф

Настройки текста:





Владімір Нефф КОРОЛЕВИ НЕ МАЮТЬ НІГ
Vladimír Neff KRÁLOVNY NEMAJÍ NOHY 1973

Притча про доброго чоловіка, долю якого оплакала прекрасна чарівниця


Перед тобою, читачу, перша книга трилогії чеського письменника Владіміра Неффа «Королеви не мають ніг», роману, який вважається одним із найчитабельнших творів історичної белетристики на своїй батьківщині. Трилогія «Королеви на мають ніг», «Перстень Борджіа» та «Прекрасна чарівниця» наближається до історичної.

Історичний роман як такий – явище вельми складне й багатоманітне в світовій літературі; здається, жоден прозовий жанр не має стільки видів, підвидів, такого видового розмаїття; не дивно, отже, що історична белетристика щодо читабельності займає одне з перших місць, адже не секрет, що і в нас, на Україні, навіть невибагливі історичні романи на полицях книгарень не залежуються. Причину цього явища зрозуміти легко: з одного боку, читач має цілком зрозуміле прагнення історичного пізнання; з другого – історичний антураж дає авторові змогу вільної побудови найрізноманітніших сюжетних структур, що також приваблює читача; крім того, читач залюбки проводить паралелі до живої реальності; зрештою, й автори користуються історичною формою, аби вільніше висловлювати сучасні думки і ставити сучасні проблеми. Таким чином, з читачем відбувається подвійна – текстова й підтекстова – розмова, автор узагальнює й типізує факти й людські образи, абстрагує проблему відповідно до загальнолюдського гуманістичного ідеалу, тобто по-своєму звільняє ідею від намулу, як писав Євген Плужник, «музею дрібниць» сьогодення.

Не зайве буде привести щодо цього класичні слова Івана Франка з його передмови до «Захара Беркута»: «Повість історична – се не історія… Освічення, характеристика, мотивування і групування фактів у історика й повістяра зовсім відмінні: де історик оперує аргументами і логічними висновками, там повістяр мусить оперувати живими людьми, особами», і далі: «Праця історична має вартість, коли факти в ній представлено і в причиновім зв’язку; повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних, живих людей, то значить, коли сама вона жива й сучасна». (Твори: В 50 т. – Т. 16. – С. 7).

Історичний роман у різні часи переслідував різні цілі: романтики хотіли нагадати про історичне минуле (мета «нагадування» ставилася в українській літературі ще літописцями початку XVIII століття і авторами відомої драми-декламації «Милість божа»), та бачили в минулому ідеальну суспільну модель (взяти хоча б для прикладу «Майстра Мартіна-бондаря та його челядників» Е. Т. А. Гофмана або ідилії Пантелеймона Куліша), реалісти розвивають патріотично-пізнавальний історичний роман чи повість, подають близьку до реальної картину історичного минулого, але підпорядковують ідею твору потребам сучасності, як це визначає й Іван Франко. Знамените визначення Александра Дюма, що історія – цвях, на якому він вішає свою картину, досить точно відбиває цю позицію. Бажання зацікавити читача сприяє розростанню сюжетної вигадливості, через що герой починає наділятися суперрисами і з волі автора проходить низку найдивовижніших випробувань, зчаста й авантюрних, отже, й з’являється так званий авантюрний роман – твори А. Дюма стали тут класичним еталоном, як і романи Вальтера Скотта; обидва вони значно вплинули на подальше вироблення форм історичної белетристики. В нашій же літературі першим зразком авантюрно-патріотичної повісті можна назвати «Марусю» Марка Вовчка, якій, до речі, судилася популярність не так у нас, як у Франції, навіть в Італії, а зразком вальтерскоттівського роману стала «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Пізніші романи Михайла Старицького, Івана Нечуя-Левицького, Алоїса Їрасека, Генрика Сенкевича та інших якнайбільше відповідають визначенню роману патріотично-пізнавального. Михайло Старицький, зокрема, творячи величезні історичні полотна, фактично популяризував факти історичних монографій Миколи Костомарова і писав їх російською мовою, зокрема, й тому, щоб зацікавити рідною історією ту частину українців, котрі втратили рідну мову та зв’язок з рідною землею й асимілювалися. З виховною метою пишуться історичні романи й для молоді.

Як реакція на таке відверто тенденційне пристосування історичного роману, постав у європейській літературі роман факту, чи, як його називали, археологічний (архівний) роман, котрий близько підходив до роману-есе і ставив перед собою завдання скрупульозного відтворення історичної минувшини. В українській літературі видатними представниками такого типу літератури треба назвати академіка Ореста Левицького з його «Волинськими оповіданнями», а в пізніші часи Наталену Королеву, яка, сама археолог і глибокий знавець середньовіччя, створила ряд романів та повістей, що вражають своєю об’єктивною фактографічністю.

Від Вольтера з його «філософськими повістями» бере початок історичний роман-притча, який