Кистяковский Богдан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

федерації народів. Своїми філософськими поглядами Драгоманов, віддаючи данину своїй добі і

схиляючись перед успіхами дослідних наук та позитивного знання, був переконаним позитивістом

і раціоналістом. Але це не завадило йому піднестися до визнання особистості як найвищої цінності

і, що має ще більшу вагу, до поглибленого розуміння ідеї особистості, яке виявило себе у визнанні

цінних якостей, властивих особистості, і за кожною культурно-самовизначеною народністю. От

через що саме не без підстави можна сказати, що Драгоманов, не усвідомлюючи того, за своїми

філософсько-історичними поглядами був близький до справжнього ідеалізму…

…Він невтомно доводив, що не можна визволяти «слов’янських братів» від «турків зовнішніх»,

допоки над визволителями непорушно панують «турки внутрішні»; що встановлювати свободу в

чужій країні можуть тільки люди вільні у себе вдома; що свобода – «чисте діло» і потребує

«чистих рук» і що люди, які заплямували себе інтендантськими та іншими крадіжками та

кривавими приборканнями пограбованих своїми колишніми поміщиками селян, своїм дотиком до

справи свободи можуть тільки занапастити її.

…Політика царського уряду не була безкорислива і «визвольна», як її вихваляли різні офіціози та

всілякі похлібці офіційних сфер серед російської преси, а була суто егоїстична та завойовницька.

Драгоманов уважав за потрібне вказувати на те, що супроти південних слов’ян російська

бюрократія тепер застосовує ту ж саму політику, яку застосовував супроти України московський

приказний лад у XVII сторіччі і петербурзький бюрократичний режим у XVIII сторіччі. Україна,

що прилучилася до Московської держави як до визволительки від магнатсько-єзуїтських порядків,

учинених Люблінською та Берестейською уніями, по приєднанні опинилася ще в більшій неволі

через бюрократичне самодержавство.

ПРАВА ЛЮДИНИ В РОСІЇ НІКОГО НЕ ЦІКАВИЛИ, зі спогадів Г. Кістяківського

Мій батько, соціолог, виглядав «білою вороною» на рубежі сторіч. Його праці були присвячені

проблемам прав людини, які представляли непопулярний предмет для занять у Росії того часу. Ці

питання просто нікого не цікавили.

СИТУАЦІЯ З «ВІХАМИ» І РАДУЄ, І ТРИВОЖИТЬ, з листа Б. Кістяківського М. Гершензону

від 1 серпня 1909 р.

Хатки.

В. Сорочинці, Полтавськ. губ. Миргородськ.

Дорогий Михайле Осиповичу! Сьогодні одержав Вашого листа від 27-го липня і негайно

відповідаю. …Успіх «Віх» мене не дивує, оскільки на нього можна розраховувати; я лише

жалкую, що ми надрукували всього чотири, а не п’ять тисяч екземплярів, і що Вам не вдалося

додрукувати зайві дві тисячі екземплярів. Звичайно, я даю свою згоду на випуск четвертого

видання; нехай будуть три тисячі екземплярів, але треба про всяк випадок замовити матрицю.

...І без того багато хто з наших покупців, потерпівши невдачу при неодноразових марних спробах

купити «Віхи», відмовився від подальших зусиль в цьому напрямі і постарався дістати книгу для

прочитання. Тепер руками вже бродять екземпляри «Віх» замазані, засалені, пошарпані. Якщо ми

тепер припинимо подальший випуск нашої книги, то ми образимо головним чином глуху

провінцію. Навіщо створювати штучні перешкоди для прочитання книги? Наступить момент, коли

ринок буде заповнений, і тоді ми можемо залишитися з декількома сотнями чи навіть тисячами

книг на руках, на які уже не буде попиту. Але що за біда!

Вол. Г. Короленко здивувався, коли дізнався, що видання «Віх» були такі маленькі; він припускав, що випущене більше екземплярів.

Передайте уклін Марії Борисівні від М. В. і мене. Міцно обіймаю. Б. Кістяківський.

ЗОЛОТОЮ СЕРЕДИНОЮ, з розвідки О. Шевченка «Шлях Міри»

В умовах одночасного вибору форми української державності та формули загальнонаціональної

ідентичності поява цікавості до фігури Богдана Кістяківського є надзвичайно своєчасною і

актуальною. Дійсно, для програмної стратегії «європейського шляху», «гуманістичних цінностей»

і повернення до європейських джерел української нації й української культури (що найчастіше

залишається на рівні гасла) важко знайти більш відповідну фігуру.

…Весь зміст його гуманістичної діяльності полягав у боротьбі за встановлення правової форми

державності. …Богдана Кістяківського можна охарактеризувати як «лицаря права», його

Донкіхота.

…Можна без перебільшення сказати, що всі основні проблеми українського суспільства