Евлахов Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

дійсність за

продуктами фантазії».

За останній час Є. від колишніх естетичних і психологічних установок перейшов до біологічного

усвідомлення літератури, для чого, будучи вже професором літературознавства, вчився на

медичному факультеті.


ДАВНО НЕ ПЕРЕВИДАВАЛИ, з дослідження Б. Ланіна «Уроки Олександра Михайловича

Євлахова»

Олександр Євлахов – напівзабуте ім’я. Автор поетичної збірки, оперного лібрето «Княжна Мері»,

десятків оповідань, літературний критик, педагог, естет, лікар-психіатр. Мислитель такого

масштабу, професор такої широкої освіченості міг з’явитися в Росії лише в епоху Срібного

століття.

Перш за все Євлахов був великим поборником чистого мистецтва. Понад те – чистого, якщо

можна так виразитися, літературознавства. Для нього сама методологія дослідження стає

ненауковою, якщо звертається до етичного тлумачення літературного твору.

Найбільша робота Євлахова, присвячена філософії художньої творчості, – «Вступ до філософії

художньої творчості. Досвід історико-літературної методології» переповнена цитатами з робіт

різними мовами. Рецензенти дорікали йому в цій перенасиченості цитатами, говорили про те, що

його власні ідеї при цьому йдуть в тінь, затуляються цитатами. Проте думки самого Євлахова

вирізнялися в його працях не тільки чітко, але й вельми образно.

Євлахов був не тільки літературознавцем. Його роботи з музики до цих пір є ключовими для

розуміння, скажімо, Моцарта й Шопена. Проте най ціннІяим внеском Власова в методологію

гуманітарних досліджень стало звернення до психологічних основ мистецтва. Він стверджував: «З

біологічної точки зору художню діяльність можна розглядати лише як результат складнішого і

тоншого пристосування організму до зовнішнього середовища за допомогою нервової системи».

На жаль, Власова не перевидавали навіть під час перебудови. Єдине виключення – брошура

«Конституціональні особливості психіки Л. М. Толстого».