Кулик Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КУЛИК Григорій Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч. Маршал Радянського Союзу (1940).

З селянської родини.

Народився 28 жовтня (9 листопада) 1890 р. в с. Дудникові Полтавської губернії Російської імперії

(нині – с. Куликівка Полтавського району Полтавської області України).

Розстріляний 24 серпня 1950 р. в м. Москва (СРСР). За довідкою Головної військової прокуратури, похований в м. Куйбишеві (Самарі), що не підтверджується даними товариства «Меморіал»,

згідно з якими – похований на Донському цвинтарі в м. Москві.

Закінчив Вищі академічні курси вищого командного складу Робітничо-селянської Червоної армії

(1924), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1932).

Був солдатом, старшим фейерверкером 9-ї піхотної дивізії царської армії (1912-1917), командиром

червоногвардійського загону (1917-1918), начальником артилерії 5-ої (перейменована в 10-у)

Української армії (1918-1919), 14-ої армії (1919-1920), начальником артилерії 1-ї Кінної армії

(1920-1921), начальником артилерії Північно-кавказького військового округу, помічником

начальника артилерії РСЧА (1921-1925), заступником голови Військово-промислового комітету

ВРНХ (1925-1926), начальником Артилерійського Управління РСЧА (1926-1930), командиром

Московської Пролетарської дивізії (1930), командиром-комісаром 3-го стрілецького корпусу

(1932-1937), начальником Артилерийского управління РСЧА (1937-1939), заступником наркома

оборони СРСР і начальником Головного артилерійського управління (1939-1941), командуючим

54-ою армією (1941), уповноваженим Ставки Верховного Головнокомандування при 51-ій армії

Кримського фронту (1941-1942), командуючим 4-ою гвардійською армією (1942-1943), перебував

у розпорядженні Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР (1943-1946).

Під псевдонімом «генерал Купер» був головним військовим радником в Іспанії.

Герой Радянського Союзу (1940).

Депутат Верховної Ради СРСР 1-го созыва.

Заарештований за звинуваченнями «у зраді Батьківщини, у висловлюванні погроз на адресу

керівників ВКП(б) і радянського уряду і у ворожому зв’язку з учасниками антирадянської

військової змови» (1947). За вироком Військової колегії Верховного Суду СРСР розстріляний

(1950).

Президія Верховної Ради СРСР задовольнила клопотання Верховного Суду СРСР про відновлення

К. у військовому званнях маршала Радянського Союзу і Героя Радянського Союзу і в правах на 4

ордени Леніна, 4 ордени Червоного Прапора, медаль «Золота Зірка», ювілейну медаль «ХХ років

РСЧА», медалі «За оборону Ленінграда» і «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній

війні 1941-1945 гг» (1957).

Що стосується особистого життя, то батько К. помер у рік його народження, а дружину, К.

Симонич, за наказом Л. Берії убили чекісти.

Село, в якому народився наш земляк, перейменовано в Куликівку (1941); у місцевому сквері

встановлено його бюст, а клубі – відповідний стенд.

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Будьонний, В. Гордов, Г. Жуков, Й. Сталін, В.

Молотов, І. Сєров, В. Крюков, Д. Павлов, К. Ворошилов, Б. Шапошников та ін.

***

ПОКАЗИ З МЕНЕ ВИБИЛИ, виступу Г. Кулика на суді 25 серпня 1950 р.

Мої свідчення, дані на попередньому слідстві, є помилковими і отриманими від мене незаконними

методами слідства, від яких я повністю відмовляюся.


НЕ БОЯВСЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, з оцінки Г. Кулика В. Грабіним

Моя оцінка діяльності ...Кулика ...не могла, природно, виходити за межі конкретної справи –

створення нових гармат. Треба віддати йому належне... На відміну від деяких своїх підлеглих, він

не боявся відповідальності й іноді, виходячи зі свого власного розуміння інтересів справи і

завдань підвищення обороноздатності країни, приймав рішення надризиковані.


НЕ НА СВОЄМУ МІСЦІ, з оцінки Г. Кулика О. Василевським

Кулик не зміг ні командувати армією, ні виконувати обов’язки представника Ставки. І

визначалося це не віком, а недостатньою підготовкою, особистими якостями.

Він просто опинився не на місці.


ВІДБИТОК ЧОБОТА НА СІДНИЦЯХ, з оцінки Г. Кулика Г. Жуковим

Що стосується Кулика, я не можу відзначити якусь корисну роботу з його боку. ...Вояка без

певного звання з відбитками на дупі сталінського чобота.

ВСУПЕРЕЧ НАКАЗУ СТАЛІНА, з інформаційних повідомлень ТАРС

16 лютого 1942 р. Спеціальне засідання Верховного Суду СРСР звинуватило Кулика Г. І. у

військовому посадовому злочині, а саме, в листопаді 1941 року будучи уповноваженим Ставки

Верховного Головнокомандування на Керченському напрямі, всупереч наказу Ставки, віддав

військам розпорядження залишити місто Керч.

Суд визнав Кулика винним і порушив клопотання перед Президією Верховної Ради СРСР про

позбавлення Кулика Г. І. звань маршала Радянського Союзу, Героя Радянського Союзу і усіх

урядових нагород.

Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 17 березня 1942 року Куликові Г. І.

присвоєно військове звання «генерал-майор».


ВІВ РОЗПУСНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ, з постанови Політбюро ЦК ВКП (б) від 19 лютого 1942 р.

Така поведінка Кулика не випадкова, оскільки аналогічна його поразкова поведінка мала місце

також при самовільній здачі в листопаді 1941 року Ростова без санкції Ставки і всупереч її

наказам.

...Крім того, ЦК ВКП(б) сталі відомі факти, що Кулик під час перебування на фронті вірізнявся

пияцтвом, вів розпусний спосіб життя, займався самопостачанням і розкрадав державну власність.

...1. Виключити Кулика Г. І. із складу членів ЦК ВКП (б). 2. Зняти Кулика Г. І. з поста заступника

наркома оборони.


ВАРІАНТІВ НЕ ЗАЛИШАЛОСЯ, з відповіді Генерального штабу Генеральній покуратурі

СРСР

Вивчення наявних документів показує, що в умовах, що склалися, командування військами

керченського напряму, а також колишній маршал Радянського Союзу Кулик з тими, що були у

його розпорядженні сили і засоби, до того ж, ослаблені, утримати місто Керч і змінити хід

бойових дій на нашу користь не могли.


АРМІЯ СТАЛА БАНДОЮ, з показань Г. Кулика

Мені нічим було відстояти Керч. Там зібралася пошарпана брага – просто банда. Армія стала

бандою! Пиячили, жінок насилували. Хіба з такою армією я міг утримати Керч? Приїхав я вже

пізно – виправити становище було вже не можливо.


ДРУЖИНУ ВИКРАЛИ ЧЕКІСТИ, з показань Л. Влодзімірського в 1953 р.

Мене викликали до кабінету Берії. Там був Меркулов. Берія дав вказівку Меркулову створити гурт

з трьох-чотирьох осіб і заарештувати дружину Кулика.

Меркулов розробив план, як влаштувати засідку, і запропонував дружину Кулика узяти таємно.

Ордера на арешт не було...

Затримання громадянки Кулик треба було вчинити на вулиці, без розголосу. На другий чи третій

день, коли громадянка Кулик вийшла з будинку і пішла пустим провулком, вона була нами

затримана і доставлена до НКВС.


СТАРОЇ ПЕЧІ КОЦЮБА, з статті В. Успенського «Таємний радник вождя»

У травні 1940 року Григорій Іванович став маршалом Радянського Союза. Коли розпочалася війна,

його відправили на Західний фронт розібратися в обстановці і налагодити управління військами.

Не розібрався і не налагодив: сам потрапив в оточення, з якого вийшов в селянському одязі, в

личаках.

...Григорій Іванович ...написав «душевні» листи соратникам по громадянській війні – Семену

Михайловичу, Клименту Єфремовичу і, звичайно, Йосипу Віссаріоновичу. ...Прочитавши листа,

Сталін вилаявся беззлобно: «Коли ж він втихомириться, старої печі коцюба»! – і відправив Кулика

з очей геть, до Куйбишева заступником командувача Приволзьким військовим округом.

...Вийшло – пустили щуку в річку. Кулик запишався, спекулюючи високими зв’язками в Москві,

натякаючи на те, що його відновлять в маршальському званні, і тоді дехто ще покланяється.


ЗАСУДИЛИ БЕЗВИННО, з листа Г. Жукова головному військовому прокурові в тарвні 1955 р.

Чому не говорять правду про Кулика? Я прошу Вас терміново підготувати і дати відповідь його

дружині. Мені здається, Кулика засудили безвинно.


ВІДСИЖУВАВСЯ В БІЛОРУСЬКИХ СЕЛАХ, з розвідки С. Турченка «Справа «ображених»

Шапошников залишився в штабі фронту, а Кулик відправився в 10-у армію. Відправився і зник. З

Москви до штабу Західного фронту йшли роздратовані вказівки знайти маршала.

А він з’явився лише в липні. На думку декого, «відсиджувався в білоруських селах».


ОДРУЖУВАВСЯ ТРИЧІ, з розвідки Л. Млєчина «Таємниця поховання на Донському цвинтарі»

Сімейні справи маршала Кулика складалися складно. Його першою дружиною була Лідія Яківна

Пауль. ...У них народилася донька Валентина.

У 1930 році Кулик на курорті познайомився з Кірою Іванівною Симонич і відразу закохався у

визнану красуню. Він розлучився з дружиною і одружився на Кірі.

...Кулик, звичайно, не підозрював про те, що телефонні розмови його нової дружини давно

прослуховувалися. Ще дошлюбу з Куликом, коли Кіра Іванівна жила в Ленінграді, за нею

стежили, тому що вона, на думку чекістів, «вела вільний спосіб життя і була знайома з

іноземцями».

... В жовтні 1940 року маршал одружився на шкільній подрузі своєї доньки – Ользі Яківні

Михайлівській. Різниця у віці між подружжям склала тридцять два роки. На весілля прийшов

Сталін..


ПАЮСНА ІКРА ДЛЯ РОДИНИ, з коментаря Ю. Рубцова

Сталін зажадав від Кулика пояснень. Через три дні Поскрьобишев поклав перед вождем

багатослівне і плутане покаяння маршала. Вождь, проте, на нього не відповів, а «органам»

дозволив діяти так, аби маршал сповна випив чашу приниження.

До звинувачень Кулика в поразових настроях і невиконанні наказів Ставки додалася «побутівка».

«Накопали» і п’янку з розпустою, і розтрату казенних засобів на власні потреби. У

Краснодарському військторгу для нього в жовтні-грудні 1941 року було узято товарів більше ніж

на 85 тисяч рублів. Голова крайвиконкому Тюляєв наказав військторгу сплатити узяте за

гуртовими цінами, а витрати віднести на рахунок тилу фронту.

Розслідування показало, що маршал спеціальним літаком відправляв родині до Свердловська

великими партіями фрукти, ковбасу, борошно, масло, цукор, 200 пляшок коньяку, 25 кілограмів

паюсної ікри, 50 ящиків мандаринів. М’ясо, борошно, крупа були відправлені і за московською

адресою Кулика.


ЗАСЛУГОВУЄ НА ПОВАГУ, з статті В. Соломіна «Восьмий маршал. Григорія Кулика

незаслужено оббрехали і забули»

Пряма і відкрита людина, він не відмовлявся від складних (нездійсненних на той період) завдань. І

йшов... до своєї загибелі.

...Прорахунки Кулика були куди менш масштабними у порівнянні, скажімо, з «діяльністю-

бездіяльністю» Ворошилова під час радянсько-фінляндської війни або у Велику Вітчизняну при

захисті Ленінграда.

...Куликові приписували любов до артилерії на кінній тязі. Але коні тягнули гармати нерідко і у

німців. І усю війну діяли кінні дивізії і корпуси, чого домагався не Кулик, а Будьонний.

Можна було б навести безліч фактів, котрі переконливо свідчать, що нерідко Кулик був

прозорливішим за багатьох воєначальників і партдіячів.

...Тому і важливо очистити славне ім’я Григорія Кулика від наклепу. І згадувати його добрим

словом! Як він того заслуговує.