Иоффе Абрам [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ІОФФЕ Абрам Федорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик. У фізиці існує науковий термін «ефект Іоффе».

З купецької родини.

Народився 17 (29) жовтня 1880 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Помер 14 жовтня 1960 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Роменське реальне училище (1897), Петербурзький технологічний інститут (1902).

Працював практикантом (1903-1904), асистентом (1904-1906) в Мюнхенській лабораторії В.

Рентгена, старшим лаборантом (1906-1913), викладачем (1913-1918) Петербурзького

політехнічного інституту, директором Фізико-технічного інституту (1918-1951), керівником

лабораторії напівпровідників академії наук СРСР (1952-1955).

Академік Російської академії наук (1920).

Член Геттінгенської академії наук (1924).

Член Берлінської академії наук (1928).

Член Американської академії наук і мистецтв (1929).

Почесний член Німецької академії наук «Леопольдіна» (1958).

Почесний член Італійської академії наук (1959).

Почесний доктор Каліфорнійського університету (1928).

Почесний доктор Сорбоннського університету (1945).

Почесний доктор Грацького університету (1948).

Почесний доктор Мюнхенського університету (1955).

Почесний доктор Бухарестського університету (1955).

Лауреат Державної премії СРСР (1942).

Лауреат Ленінської премії (1961).

Герой Соціалістичної Праці (1955).

Спеціалізувався з загальних проблем фізики; проблем твердого тіла; застосування термо – і

фотоелектричних властивостей напівпровідників; плазмової термоелектроенергії.

Експериментально довів існування іонної провідності в кристалах, пояснив реальну міцність

кристалів, першим з’ясував питання про так звані електричні аномалії кварцу, розробив методи

очищення кристалів, а також теорію термоелектрогенераторів і термоелектричних холодильників,

висунув ідею плазмової термоелектрики, сформулював ідею про природу напівпровідникових

властивостей великої групи інтерметалевих сплавів – дальтонідів – і детально їх вивчив.

Друкувався в журналах «Журнал прикладної фізики», «Комуністична молодь», «Журнал

експериментальної і теоретичної фізики», «Під прапором марксизму», «Журнал технічної фізики».

І. – автор книг «Лекції з молекулярної фізики» (1919), «Основні поняття з області механіки»

(1927), «Фізика кристалів» (1929), «Властивості теплової енергії» (1933), «Електрика і магнетизм»

(1940), «Основні уявлення сучасної фізики» (1949), «Фізика напівпровідників» (1957).

Уже після смерті нашого земляка вийшли його двотомні» вибрані праці» (1974-1975).

Перу І. також належить автобіографічна книга «Зустрічі з фізиками».

Ім’я нашого земляка присвоєно ленінградському Фізико-технічному інститутові АН СРСР,

російському науково-дослідному судну, астероїдові, вулиці в м. Берлін, школі, в якій він вчився.

На будинку в м. Ромни, в якому він народився, встановлено меморіальну дошку (2005).

Пам’ятник-бюст І. височіє перед приміщенням Ленінградського ФТІ ім. А. Іоффе (1964).

До 125-ліття з дня народження І. в м. Ромнах пройшла міжнародна конференція «Минуле, нинішнє

і майбутнє термоелектрики», а московські кінематографісти зняли документальну стрічку «Його

називали «Тато Іоффе» (2005).

Серед друзів та близьких знайомих І. – В. Рентген, П. Капіца, Л. Ландау, І. Курчатов, М.

Левітська, Г. Ландсберг, М. Семенов, О. Олександров, Ю. Харитон, Б. Гессен, К. Синельников, М.

Кирпичова, Я. Френкель, Л. Арцимович, П. Еренфест, Б. Костянтинов та ін.


***

НЕ СКОВУЙ ІНІЦІАТИВИ,

з наукового кредо А. Іоффе

Якщо ти хочеш, аби учень зайнявся розробкою якоїсь нової ідеї, зроби це непомітно, максимально

прагнучи, щоб він ніби сам прийшов до неї, прийнявши її за свою власну. Не захоплюйся

надмірним керівництвом учнями, давай їм можливість максимально виявити ініціативу, самим

справлятися з труднощами.


ЦВИНТАР ЕНЕРГІЇ, з інтерв’ю А. Іоффе журналові «Навколо світу»

Редактор: Чи є ще джерела енергії, які нами абсолютно не використовуються?

А. Ф. Іоффе: Якщо говорити про енергію внутріатомну, то запас її колосальний. Деяку частину

його можна, ймовірно, використовувати.

Не зовсім правильно називати цю енергію «запасами». Це не джерело енергії, а її цвинтар. Атом є

знак того, які величезні запаси енергії, що раніше існували в світі, були вже витрачені. Проте цей

мінімум не завжди абсолютний.

Є атоми недобудовані – радіоактивні атоми, де можна провести подальше зменшення. Якщо узяти

чотири атоми водню, з’єднати їх ядра з двома електронами, а два залишити, то вийде атом гелію –

і тоді звільниться величезна кількість енергії. Якби ми таким чином уміли перетворювати водень

на гелій, то це б стало великим джерелом енергії. Тим джерелом, за допомогою якого ми

одержуємо радіацію з світового простору.

Однак поки це ще не досягнуто.


ВРАЖАЮЧА ІНТУЇЦІЯ, з статті Л. Анатичука «Лебедина пісня академіка Іоффе»

У 1951 році Іоффе був звільнений з посади директора фізико-технічного інституту. Проте це його

не зломило. Він починає все спочатку, з маленької лабораторії в непристосованому приміщенні з

п’ятьма співробітниками до її перетворення на всесвітньо відомий Інститут напівпровідників, де

головне місце займала термоелектрика.

За короткий час під керівництвом Іоффе були створені і знайшли широке застосування

термоелектричні джерела енергії і численні прилади термоелектричного охолоджування.

Діяльність Інституту напівпровідників сприяла їх широкому застосуванню в електроніці,

радіозв’язку, медицині, приладобудуванні, космічній і військовій техніці, в побуті.

З термоелектрики Іоффе написав низку книг, перекладених багатьма мовами світу. Вони

стимулювали розвиток цього напряму в багатьох країнах. Таким чином, і останнє десятиліття

життя Іоффе здобуло йому широкої популярності і світового авторитету.

...І хоча багато які з його ідей носили інтуїтивний характер, правильність передбачень нерідко

була вражаючою. Найважливіші роботи з термоелектрики тоді були засекречені, тому за кордоном

такі дослідження проводилися незалежно і пізніше.


ПІДПАВ ПІД ВПЛИВ ІДЕАЛІЗМУ, з статті О. Максимова «Про філософські погляди академіка

В. Ф. Міткевича і про шляхи розвитку радянської фізики» в журналі «Під прапором марксизму» за

липень 1937 р.

Особливої уваги заслуговує також та обставина, що ті радянські фізики, хто підпав під вплив

ідеалізму, складають компактну групу (Френкель, Тамм, Фок, Бронштейн, Шпільрейн, ...А. Ф.

Іоффе та С. І. Вавилов й деякі інші).

...Вчений СРСР, котрий підпав під вплив буржуазної ідеології ... може за наполегливого

відстоювання своїх помилкових поглядів стати рупором ворожих СРСР сил і зімкнутися з

контрреволюційними елементами.


БЕЗРІДНИЙ КОСМОПОЛІТ, з виступу В. Кессених на засіданні оргкомітету з підготовки

Всесоюзної наради фізиків 1949 р.

Нинішній академік-секретар відділення фізико-математичних наук А. Ф. Іоффе винний в

заступництві груп, які боролися проти справжньої участі радянських фізиків в соціалістичному

будівництві, і в заохоченні неправильного відбору і виховання нових кадрів фізиків і в щедрій

роздачі свідомо помилкових обіцянок ... котрі відволікали радянську фізику від най швидшої і

найповнішої реалізації відкритих її можливостей.

...Роль його стала роллю безрідного космополіта, який на радянському ґрунті має блискучі умови

для розвитку своїх здібностей, своєї школи і який направив значну частину того, що давалося

йому в руки радянським народом, не на користь радянського народу, який привів до

заморожування, вихолощення значної кількості зусиль, що сюди були направлені.


НЕ ЗАСВОЇВ ВКАЗІВОК СТАЛІНА, з розвідки О. Соніна «Чорні дні академіка Іоффе»

Нападки на Абрама Федоровича Іоффе почалися ще в 30-х роках. Тоді як, втім, і після війни, група

філософів, яка сповідувала ортодоксальний діалектичний матеріалізм, разом з фізиками, котрі

столи на позиціях класичної науки, боролася проти так званого фізичного ідеалізму. Насправді ж

це була спроба дискредитувати гносеологічні висновки нової фізики, які не укладалися в рамки

марксистської філософії.

...Відповідь ... дав Іоффе. Він аргументовано показав, що група Міткевича-Максимова в своєму

невизнанні нової фізики сходиться з найреакційнішими колами західних учених. Вона оголошує

«весь діалектичний хід розвитку сучасної фізики і досягнутий на його основі синтез хвилевої

механіки суцільним ідеалізмом, а всіх радянських фізиків – раболіпними імітаторами Заходу. Це

негідний наклеп, і його не можна залишати без відповіді. Адже, закреслюючи теоретичну фізику

Фока, Френкеля, Тамма, Мандельштама, Ландау та їх учнів, ми викреслимо без залишку всю

радянську теоретичну фізику».

...Стаття-відповідь Максимова починалася з шельмування Іоффе. Як стверджував автор, він перш

за все хотів показати, що «дивини» в статті акад. А.Ф. Іоффе, незрозумілі читачеві, котрий вперше

читає твори акад. А. Ф. Іоффе, мають своє глибоке коріння і стоять в тісному зв’язку з деякими

особливостями його діяльності взагалі. Ця особливість, на думку Максимова, – «самохвальство

академіка А. Ф. Іоффе, ...який приписує собі заслугу, що належить всьому колективові радянських

фізиків і досягнуту під керівництвом партії і уряду, ...стиль хвастощів, сенсацій, перебільшень,

прямого окозамилювання. ...Антиленінським, в корені ворожим марксизму, є і те положення акад.

Іоффе, що феноменалізм – необхідний етап в розвитку науки на певній стадії розвитку, в даному

випадку на сучасній стадії розвитку фізики».

Ось такий «фізичний ідеалізм» Іоффе. А причини його, за Максимовим, вже чисто політичні.

«Акад. А. Ф. Іоффе, – пише він, – не зрозумів і не засвоїв вказівок товариша Сталіна з питання

про теорію і практику... Акад. А. Ф. Іоффе не хоче знати і не розуміє того, що товариш Сталін є

продовжувачем справи Леніна і в області філософії, що вказівки товариша Сталіна про єдність

теорії і практики теж стосуються філософії, як і будь-якої іншої галузі науки».

Погодьтеся, в 1937 р. це було страшним звинуваченням.

...Проте Іоффе не заарештували ні тоді, ні пізніше. Мабуть, його високий міжнародний авторитет і

в цілому лояльна позиція по відношенню до влади врятували його від репресій.

...Післявоєнні ідеологічні кампанії боротьби з «фізичним ідеалізмом» і космополітизмом не могли

не зачепити Іоффе найсерйознішим чином. На засіданнях оргкомітету з підготовки Всесоюзної

наради фізиків (грудень 1948 – березень 1949) Іоффе часто згадували як одного з

найнебезпечніших «фізичних ідеалістів».

Абрама Федоровича «відзначили» навіть в проекті рішення оргкомітету: «Деякі фізики (Ландау,

Іоффе), раболіпствуючи перед Заходом, заявляли, що наша фізика мала «провінційний» характер,

що фізика в Радянському Союзі до моменту революції фактично не існувала».


МСТИВСЯ ЛАНДАУ, з розвідки Г. Гореліка «Як народжувався «Курс теоретичної фізики»

В усному переказі зберігся обмін репліками на одному з семінарів, коли Ландау пояснював, чому

ідея Іоффе безнадійна. «Тато Іоффе», як його шанобливо-глузливо називали молоді фізики, сказав,

що не зрозумів доводів Ландау, а той прокоментував, що теоретична фізика – наука важка і не

всякому доступна.

Іоффе побачив в цьому найперше безпардонний особистий випад і переніс свій гнів на оцінку

наукового потенціалу молодого теоретика.


НІСЕНІТНИЦЯ ПОЗА ЛОГІКОЮ ПРИРОДИ, з листа А. Іоффе П. Еренфесту

Фізичні думки його (Ландау Л. – авт.) – украй однобічні і тому невірні. Так було у всіх фізичних

питаннях, в яких він брав участь в нашому інституті. Все, що він стверджував, виявилося

суцільною нісенітницею, яка не виправдалася на досвіді.

Справді, в його поглядах є внутрішня логіка, однак немає зв’язку з дійсністю – це не логіка

природи. Фізика – не талмуд, і вона не може займатися тлумаченням великих висловів Ландау,

хоча вони, поза сумнівом, цікаві і, не виключено, своєю логікою гіпнотизують.