Кожедуб Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КОЖЕДУБ Іван Микитович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Військовий льотчик.

З селянської родини.

Народився 8 червня 1920 р. в с. Ображіївці (нині – Шосткінський район Сумської області

України).

Помер 8 серпня 1991 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Шосткінський хіміко-технологічний технікум (1940), Чугуївське військове авіаційне

училище льотчиків (1941), Військово-повітряну академію (1949), Військову академію Генштабу

(1956).

Служив іструктором-пілотом Військової авіаційної школи пілотів (1941-1942), старшим

льотчиком, командиром ланки, командиром авіаційної ескадрильї, заступником командира полку

на Воронезькому, Степовому, 2-у Українському, 1-у Білоруському фронтах (1943-1945), 1-й

заступник командуючого авіацією Московського військового округу (1964-1971), в центральному

апараті ВПС (1971-1978), в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР (з 1978).

За роки війни здійснив 330 бойових вильотів, провів 120 повітряних боїв, особисто збив 62 літаки

противника, не враховуючи 2 американських P-51, які атакували його першими.

Тричі Герой Радянського Союзу (двічі – 1944; 1945).

Кавалер 2 орденів Леніна, 7 орденів Червоного Прапора, ордена Олександра Невського, 2 орденів

Червоної Зірки, ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, ордена «За службу Батьківщині в Збройних

Силах СРСР» 3 степеня, низки медалей.

Маршал Радянського Союзу (1985).

Наш земляк автор книг «Служу Батьківщині» (1949), «Вірність вітчизні» (1967).

Бронзовий бюст К. встановлено в с. Ображіївка Сумської області. Пам’ятник (виколка на міді) –

на території Харківського інституту льотчиків (1995).

Ім’я уславленого земляка носить Шосткінський хіміко-технологічний коледж, тут також відкрито

меморіальний музей.

К. – почесний громадянин міст Чугуїв, Куп’янськ, Суми (усі – Україна), Калуга (Росія), Бєльці

(Молдова).

Літак К. (Ла-7, бортовий № 27) експонується в музеї ВПС Росії в Моніно.

На честь 85-річчя з дня народження героя постановою Верховної Ради України була передбачена

ціла низка ювілейних заходів, серед яких і спорудження пам’ятника льотчику в м. Київ та

присвоїти його ім’я одній з вулиць столиці (2005). На жаль, цього не зроблено.

Серед друзів та близьких знайомих К. – Г. Жуков, В. Сталін, О. Євстигнєєв, В. Громаківський, О.

Щербаков та ін.

***

НЕ ВИЛАЗИВ БИ З ЛІТАКА

, з професійного кредо І. Кожедуба

Дозволили б, здається, не вилазив би з літака. Сама техніка пілотування, шліфовка фігур

доставляють мені ні з чим не порівнянну радість.

КРАЩИЙ З КРАЩИХ, з книги М. Бодрихіна «Радянські аси»

З початком Великої Вітчизняної війни разом з авіашколою Кожедуба евакуювали до Середньої

Азії. Після численних рапортів із проханням відправити на фронт це бажання задовольнили. У

листопаді 1942 року сержант Кожедуб прибув в Іваново в 240-й винищувальний авіаційний полк

302-ї винищувальної авіаційної дивізії. У березні 1943-го він вилетів на Воронезький фронт.

Свій перший бойовий виліт зробив 26 березня, але невдало: Ла-5 (бортовий № 75) одержав

ушкодження в бою, а при поверненні ще й був обстріляний радянською зенітною артилерією. На

превелику силу Кожедуб довів винищувач до аеродрому і здійснив посадку. Місяць літав на

старих машинах, поки не одержав новий Ла-5.

Бойовий рахунок молодший лейтенант відкрив 6 липня на Курській дузі, збивши бомбардувальник

Ju-87. Наступного дня збив другий, а 9 липня відразу – 2 винищувачі Me-109.

…З травня 1944 року Іван Микитович воював на Ла-5ФН (бортовий № 14), побудованому на

засоби колгоспника Сталінградської області В. В. Конєва. Через кілька днів збив на ньому Ju-87.

Протягом 6 наступних днів збив ще 7 літаків.

…У серпні був призначений заступником командира 176-го гвардійського полку. В цей час полк

був переозброєний на винищувачі Ла-7. Кожедубу дістався літак з № 27, на якому він воював до

кінця війни.

… Якось у бою над територією супротивника Ла-7 Івана Микитовича був підбитий. Коли стих

двигун, Кожедуб, аби не потрапити в полон, вибрав собі на землі ціль і почав на неї пікірувати.

Коли до мети залишилося зовсім небагато, двигун раптом знову запрацював. Тоді Кожедуб вивів

літак з пікірування і благополучно повернувся на свій аеродром.

12 лютого 1945 року в парі