КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 398173 томов
Объем библиотеки - 519 Гб.
Всего авторов - 169244
Пользователей - 90553
Загрузка...

Впечатления

kiyanyn про Рац: Война после войны (Документальная литература)

Цитата:

"Критика современной политики России и Президента В. Путина со стороны политических противников, как внешних, так и внутренних, является прямым индикатором того, что Россия стоит на верном пути своего развития"

Вопрос - в таком случае, можно утверждать, что критика политики Германии и ее фюрера А. Гитлера со стороны политических противников, как внешних, так и внутренних, является прямым индикатором того, что Германия в 1939 году стояла на верном пути своего развития?...

Или - критика современной политики Украины и Президента Порошенко (вернемся чуть назад) со стороны политического противника Путина, является прямым индикатором того, что Украина стоит на верном пути своего развития?

Логика - железная. Критика противников - главный критерий верности проводимой политики...

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
Stribog73 про Студитский: Живое вещество (Биология)

Замечательная статья!
Такие великие и самоотверженные советские ученые как Лепешинская, Студитский, Лысенко и др. возвели советскую науку на недосягаемые вершины. Но ублюдки мухолюбы победили и теперь мы имеем то, что мы имеем.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Stribog73 про Положий: Сабля пришельца (Научная Фантастика)

Хороший рассказ. И переводить его было интересно.
Еще раз перечитал.
Уж не знаю, насколько хорошим получился у меня перевод, но рассказ мне очень понравился.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Lord 1 про Бармин: Бестия (Фэнтези)

Книга почти как под копир напоминает: Зимала -охотники на редких животных(Богатов Павэль).EVE,нейросети,псионика...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
ZYRA про Соловей: Вернуться или вернуть? (Альтернативная история)

Люблю читать про "заклепки", но, дочитав до:"Серега решил готовить целый ряд патентов по инверторам", как-то дальше читать расхотелось. Ну должна же быть какая-то логика! Помимо принципа действия инвертора нужно еще и об элементной базе построения оного упомянуть. А первые транзисторы были запатентованы в чуть ли не в 20-х годах 20-го века, не говоря уже о тиристорах и прочих составляющих. А это, как минимум, отдельная книга! Вспомним Дмитриева П. "Еще не поздно!" А повествование идет о 1880-х годах прошлого века. Чего уж там мелочиться, тогда лучше сразу компьютеры!

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Санфиров: Лыжник (Попаданцы)

Вот Вам еще одна книга о «подростковом-попаданчестве» (в самого себя -времен юности)... Что сказать? С одной стороны эта книга почти неотличима от ряда своихз собратьев (Здрав/Мыслин «Колхоз-дело добровольное», Королюк «Квинт Лециний», Арсеньев «Студентка, комсомолка, красавица», тот же автор Сапаров «Назад в юность», «Вовка-центровой», В.Сиголаев «Фатальное колесо» и многие прочие).

Эту первую часть я бы назвал (по аналогии с другими произведениями) «Инфильтрация»... т.к в ней ГГ «начинает заново» жить в своем прошлом и «переписывать его заново»...

Конечно кому-то конкретно этот «способ обрести известность» (при полном отсутствии плана на изменение истории) может и не понравиться, но по мне он все же лучше — чем воровство икон (и прочего антиквариата), а так же иных «движух по бизнесу или криманалу», часто встречающихся в подобных (СИ) книгах.

И вообще... часто ругая «тот или иной вариант» (за те или иные прегрешения) мы (похоже) забываем что основная «миссия этих книг», состоит отнюдь не в том, что бы поразить нас «лихостью переписывания истории» (отдельно взятым героем) - а в том, что бы «погрузить» читателя в давно забытую атмосферу прошлого и вернуть (тем самым) казалось бы утраченные чуства и воспоминания. Конкретно эта книга автора — с этим справилась однозначно! Как только увижу возможность «докупить на бумаге» - обязательно куплю и перечитаю.

Единственный (жирный) минус при «всем этом» - (как и всегда) это отсутствие продолжения СИ))

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Михайловский: Вихри враждебные (Альтернативная история)

Случайно купив эту книгу (чисто из-за соотношения «цена и издательство»), я в последующем (чуть) не разочаровался...

Во-первых эта книга по хронологии была совсем не на 1-м месте (а на последнем), но поскольку я ранее (как оказалось читал данную СИ) и «бросил, ее как раз где-то рядом», то и впечатления в целом «не пострадали».

2-й момент — это общая «сижетная линия» повторяющаяся практически одинаково, фактически в разных временных вариантах... Т.е это «одни и теже герои» команды эскадры + соответствующие тому или иному времени персонажи...

3-й момент — это общий восторг «пришельцами» (описываемый авторами) со стороны «местных», а так же «полные штаны ужаса» у наших недругов... Конечно, понятно что и такое «возможно», но вот — товарищ Джугашвили «на побегушках» у попаданцев, королева (она же принцесса на тот момент) Англии восторгающаяся всем русским и «присматривающая» себе в мужья адмирала... Хмм.. В общем все «по Станиславскому».

Да и совсем забыл... Конкретно в этой книге (автор) в отличие от других частей «мучительно размышляет как бы ему отформатировать» матушку-Россию... при всех «заданных условиях». Поэтому в данной книге помимо чисто художественных событий идет разговор о ликвидации и образовании министерств, слиянии и выделении служб, ликвидации «кормушек» и возвышения тех «кто недавно был ничем»... в общем — сплошная чехарда предшествующая финалу «благих намерений»)), перетекающая уже из жанра (собственно) «попаданцы», в жанр «АИ». Так что... в целом для коллекции «неплохо», но остальные части этой и других (однообразных) СИ куплю наврядли... разве что опять «на распродаже остатков».

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
загрузка...

Кожедуб Иван (fb2)

- Кожедуб Иван [Справочник-дайджест] 22 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:





КОЖЕДУБ Іван Микитович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Військовий льотчик.

З селянської родини.

Народився 8 червня 1920 р. в с. Ображіївці (нині – Шосткінський район Сумської області

України).

Помер 8 серпня 1991 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Шосткінський хіміко-технологічний технікум (1940), Чугуївське військове авіаційне

училище льотчиків (1941), Військово-повітряну академію (1949), Військову академію Генштабу

(1956).

Служив іструктором-пілотом Військової авіаційної школи пілотів (1941-1942), старшим

льотчиком, командиром ланки, командиром авіаційної ескадрильї, заступником командира полку

на Воронезькому, Степовому, 2-у Українському, 1-у Білоруському фронтах (1943-1945), 1-й

заступник командуючого авіацією Московського військового округу (1964-1971), в центральному

апараті ВПС (1971-1978), в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР (з 1978).

За роки війни здійснив 330 бойових вильотів, провів 120 повітряних боїв, особисто збив 62 літаки

противника, не враховуючи 2 американських P-51, які атакували його першими.

Тричі Герой Радянського Союзу (двічі – 1944; 1945).

Кавалер 2 орденів Леніна, 7 орденів Червоного Прапора, ордена Олександра Невського, 2 орденів

Червоної Зірки, ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, ордена «За службу Батьківщині в Збройних

Силах СРСР» 3 степеня, низки медалей.

Маршал Радянського Союзу (1985).

Наш земляк автор книг «Служу Батьківщині» (1949), «Вірність вітчизні» (1967).

Бронзовий бюст К. встановлено в с. Ображіївка Сумської області. Пам’ятник (виколка на міді) –

на території Харківського інституту льотчиків (1995).

Ім’я уславленого земляка носить Шосткінський хіміко-технологічний коледж, тут також відкрито

меморіальний музей.

К. – почесний громадянин міст Чугуїв, Куп’янськ, Суми (усі – Україна), Калуга (Росія), Бєльці

(Молдова).

Літак К. (Ла-7, бортовий № 27) експонується в музеї ВПС Росії в Моніно.

На честь 85-річчя з дня народження героя постановою Верховної Ради України була передбачена

ціла низка ювілейних заходів, серед яких і спорудження пам’ятника льотчику в м. Київ та

присвоїти його ім’я одній з вулиць столиці (2005). На жаль, цього не зроблено.

Серед друзів та близьких знайомих К. – Г. Жуков, В. Сталін, О. Євстигнєєв, В. Громаківський, О.

Щербаков та ін.


***

НЕ ВИЛАЗИВ БИ З ЛІТАКА

, з професійного кредо І. Кожедуба

Дозволили б, здається, не вилазив би з літака. Сама техніка пілотування, шліфовка фігур

доставляють мені ні з чим не порівнянну радість.

КРАЩИЙ З КРАЩИХ, з книги М. Бодрихіна «Радянські аси»

З початком Великої Вітчизняної війни разом з авіашколою Кожедуба евакуювали до Середньої

Азії. Після численних рапортів із проханням відправити на фронт це бажання задовольнили. У

листопаді 1942 року сержант Кожедуб прибув в Іваново в 240-й винищувальний авіаційний полк

302-ї винищувальної авіаційної дивізії. У березні 1943-го він вилетів на Воронезький фронт.

Свій перший бойовий виліт зробив 26 березня, але невдало: Ла-5 (бортовий № 75) одержав

ушкодження в бою, а при поверненні ще й був обстріляний радянською зенітною артилерією. На

превелику силу Кожедуб довів винищувач до аеродрому і здійснив посадку. Місяць літав на

старих машинах, поки не одержав новий Ла-5.

Бойовий рахунок молодший лейтенант відкрив 6 липня на Курській дузі, збивши бомбардувальник

Ju-87. Наступного дня збив другий, а 9 липня відразу – 2 винищувачі Me-109.

…З травня 1944 року Іван Микитович воював на Ла-5ФН (бортовий № 14), побудованому на

засоби колгоспника Сталінградської області В. В. Конєва. Через кілька днів збив на ньому Ju-87.

Протягом 6 наступних днів збив ще 7 літаків.

…У серпні був призначений заступником командира 176-го гвардійського полку. В цей час полк

був переозброєний на винищувачі Ла-7. Кожедубу дістався літак з № 27, на якому він воював до

кінця війни.

… Якось у бою над територією супротивника Ла-7 Івана Микитовича був підбитий. Коли стих

двигун, Кожедуб, аби не потрапити в полон, вибрав собі на землі ціль і почав на неї пікірувати.

Коли до мети залишилося зовсім небагато, двигун раптом знову запрацював. Тоді Кожедуб вивів

літак з пікірування і благополучно повернувся на свій аеродром.

12 лютого 1945 року в парі лейтенантом В. А. Громаківським він патрулював над переднім краєм.

Виявивши групу з 13-и FW-190, наші льотчики негайно атакували їх і збили 5 літаків

супротивника. Три з них на рахунку Кожедуба , а два – його відомого.

15 лютого над Одером Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге.

Останній свій бій, в якому збив 2 FW-190, провів у небі Берліна.

За усю війну жодного разу не був збитий сам. Він по праву вважається кращим асом авіації

союзників.


ДРУГИЙ БАТЬКО, зізнання В. Ляхова

Мій кумир – тричі Герой Радянського Союзу льотчик


загрузка...