Ревердатто Виктор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РЕВЕРДАТТО Віктор Володимирович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Геоботанік. Фундатор Томської геоботанічної школи. Вперше в Сибіру застосував кількісний

метод дослідження рослинності. В ботаніці існують наукові терміни «Вероніка Ревердатто»,

«Тонконіг Ревердатто», «Чебрець Ревердатто» (всього на честь нашого земляка названо 10

рослин).

З чиновницької родини. Батько, Ревердатто В. – суддя: син, Ревердатто В., – геолог.

Народився 22 травня (4 червня) 1891 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 14 травня 1969 р. в м. Томську СРСР (нині – адміністративний центр однойменної області

РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив хімічний факультет Томського політехнічного інституту (1917).

Працював співробітником Щегловського хімічного заводу, Кузнецького кам’яновугільного і

металургійного товариства (1917-1920), уповноваженим з заготівлі лікарських рослин

Сибцентроспілки (1920-1921), лаборантом (1920-1925), викладачем (1926-1929), проректором

(1930-1935) Томського державного університету, директором біологічного науково-дослідного

інституту Західносибірського філіалу АН СРСР (1944-1951).

Заслужений діяч науки РРФСР (1948).

Голова і почесний член томського відділення Всесоюзного ботанічного товариства.

Лауреат Державної премії СРСР (1947).

Спеціалізувався з проблем геоботанічних досліджень і картографування, систематики вищих

рослин і флористики, палінології, лікарських рослин Сибіру.

Описав 21 новий вид рослин.

Друкувався в «Ботанічному журналі».

Р. – автор книг «Природа Сибіру» (1928), «Рослинність Сибіру» (1931), «Флора Красноярського

краю» (1960).

Всього перу Р. належить близько 90 друкованих робіт, 70 науково-популярних статей.

За надуманими звинуваченнями був заарештований органами НКВС і відсидів у в’язниці два роки

(1937-1939).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – П. Крилов, Д. Яблуков, З. і В. Тарчевські, В. Нащокін, Л.

Маркова, І. Торопцев, П. Мертц, Л. Уткін, Т. Березовська, К. Сухоруков, А. Таммерман, О.

Вандакурова, Н. Карташова, Л. Еубкус, В. Голубінцева, М. Вершинін та ін.


***

ШЛЯХЕТНЕ ПРАГНЕННЯ

, з професійного кредо В. Ревердатто

Прагнення вивчати живу природу – шляхетне прагнення.

ПІДТРИМУЄ СТОСУНКИ З ПОЛІТИЧНО НЕБЛАГОНАДІЙНИМИ, з повідомлення

начальника Томського жандармського управління губернаторові

Маю честь повідомити Ваше Превосходительство, що В. В. Ревердатто брав участь в

недозволеному зібранні, яке проходило 17.01.1911 року в будівлі Технологічного інституту і, за

наявними в управлінні відомостями (не перевіреним формальним порядком), в тому ж році

підтримував стосунки з політично неблагонадійними особами.

ВІДСИДІВ БЕЗНЕВИННО, з довідки, виданої В. Ревердатто Управлінням НКВС Новосибірської

області 29 серпня 1939 р.

Видана Ревердатто Віктору Володимировичу... про те, що з 9 вересня 1937 р. по 21 серпня 1939 р.

утримувався в місцях позбавлення волі УНКВС Новосибірської області і звільнений у зв’язку з

закриттям справи.

Довідка права на місце проживання не дає.


СТУДЕНТОМ ПРАЦЮВАВ В АРКТИЦІ, з навчального посібника С. Некрилова «Історія

становлення і розвитку наукових шкіл і напрямів в університеті Томська в дореволюційний

період»

Організовується студентський гурток так званих малих ботаніків при гербарії Томського

університету. Ми із захопленням вивчали спеціальну ботанічну літературу, працювали з

колекціями.

В. В. Ревердатто, за дорученням свого вчителя П. Крилова здійснив самостійну експедицію до

приєнісейської Арктики. Результати досліджень він виклав в роботі «Спостереження, проведені

влітку 1912 р. в пониззі р. Єнісей, і список рослин, зібраних там».

Таким чином, в дореволюційний період невпинною діяльністю П. Крилова почалося формування в

університеті Томська школи ботаніків, дослідження якої згодом одержали загальносоюзне

визнання.

КОНСПЕКТ ПРИЄНІСЕЙСЬКОЇ ФЛОРИ, з автореферату дисертації М. Ларіної «Флора

долини ріки Туба (південь Красноярського краю)»

Багато уваги в першій половині XX ст. приділялося вивченню рослинних ресурсів і корисних

рослин, особливо лікарських. За ініціативою В. В. Ревердатто державним університетом Томська і

Західносибірським філіалом АН СРСР неодноразово організовувалися експедиції з вивчення

рослинних ресурсів Красноярського краю. В результаті в гербарії ім. П. Крилова ТДУ

зосередилися багаті флористичні зібрання по південній частині Красноярського краю. В.

Ревердатто і Л. Сергієвська опублікували роботу «Конспект Приєнісейської флори» (1937).

...Льодовикові релікти, на думку В. В. Ревердатто, поділяються на гляціальні (знижені альпійці) і

перигляціально-степові. До групи гляціальних відносяться високогірні види (альпійські і

арктоальпійські), котрі перемістилися в середньогірря і низькогірря у зв’язку із заледенінням в

плейстоцені. Більшість з цих видів рослин зустрічаються в степовому і лісовому поясах на скелях, кам’янистих схилах.

НА КАМ’ЯНИСТИХ СКЕЛЯХ, з опису В. Фунтової «Тонконіг Ревердатто»

Багаторічний жорсткий дерновинний злак заввишки 20-50 см. Стебла товсті, міцні, шорсткі.

Верхній вузол розташований при підставі стебла. Листя шириною 1-2 мм, сіро-зелене, жорстке,

зазвичай щетиноподібне. Язичок верхнього листя завдовжки 1-2 мм. Суцвіття – вузьке, стисла

мітелка шириною 2 см. Колоски завдовжки 5-6 мм. Вісь колоска опушена.

Нижня квіткова луска по кілю і проміжним жилкам опушена, між жилками опушування коротше.

Каллус голий. Вітрозапилюваний. Цвітіння і плодоносіння липень – серпень. Розмноження –

насінне, вегетативне. Хромосомне число 2n=? (не визначено).

Розповсюджений в Західному Сибіру (східний Алтай), Східному Сибіру (західна частина басейну

Ангари і Саяни); Монголії (північній).

Зустрічається на кам’янистих схилах і скелях; в середньому і верхньому гірських поясах.


РЕЛІКТИ ТУТ З’ЯВИЛИСЯ РАНІШЕ, з розвідки Т. Буторіної і В. Нащокіна «Липа сибірська в

заповіднику «Стовпи»

На закінчення нам хочеться зупинитися ще на одному питанні: про вік реліктової липи в околицях

Красноярська і на Ковальському Алатау. Більшість колишніх авторів (Крилов П., Баранов В., М.

Ільїн М.) вважали липу сибірську реліктом третинного часу.

У пізніший час низка авторів значно «омолодила» цю групу реліктів, пов’язуючи острівні

заселення з залишками ширшого їх розселення в четвертинному періоді. Так В. В. Ревердатто

пише: «Ми вважаємо, що і липа і релікти широколистяних лісів є реліктами, які прийшли зовсім

недавно до Середнього Сибіру, в час перехідний від керотермічного періоду до сучасного».

Ми приєднуємося до думки перших авторів.

ВИВЧАВ БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ, з статті С. Дмитрук «Минуле і сьогодення

кафедри фармакогнозії»

Професор В. В. Ревердатто – один з найактивніших дослідників лікарських рослин Сибіру. Під

його керівництвом були організовані численні експедиції в різні райони (Алтай, Хакасія,

Забайкалля), де проводився пошук ефірномасляних рослин, цінних для народного господарства, а

також виконувалися геоботанічні і флористичні дослідження.

Зібрані рослини комплексно вивчалися ботаніками, хіміками, фармакологами і клініцистами.

В результаті для потреб медичної практики були рекомендовані препарати на основі біологічно

активних речовин собачої кропиви, синюхи, шоломниці байкальської, багна, жовтушника, пижма

та інших рослин.


ПІКНІК ЯК ДЖЕРЕЛО НАУКОВОГО ПОШУКУ, з кореспонденції Ю. Музири «Час в особах,

або Життя прекрасне»

Свого наставника проф. Віктора Володимировича Ревердатто, першого сибірського

фармакогноста, Т. П. Березовська згадує як дивовижного ученого, який поєднував в собі глибокі

знання хімії з великими пізнаннями і любов’ю до ботаніки. Перші дослідження Березовської були

присвячені вивченню ефіромасляних рослин Хакасії та Алтаю.

Не зважаючи на складний і деколи дуже тяжкий час проф. В. В. Ревердатто регулярно

влаштовував для своїх співробітників і студентів так звані екскурсії на природу. На цих «пікніках»

відбувалося знайомство з світом лікарських рослин. Березовська назве ці моменти кращими

університетськими заняттями, завдяки яким сформувався багаж знань, котрий послужив джерелом

наукових пошуків впродовж всього творчого шляху.


РАСИСТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ ЧАЙ, зі спогадів Г. Бердишева «50 років на арені генетики»

На відміну від медичного інституту університет Томська був справжнім кублом лисенківців. Тон в

«мічурінській» біології задавав декан біологічного факультету професор зоології Бодо Германович

Іоганзен. Він часто їздив на уклін до Т. Д. Лисенка, І. І. Презента та інших лідерів «мічурінської»

біології, публікував погромні статті, науково-популярні брошури, підручники проти вейсманістів-

морганістів Москви і Томська.

...В університеті був ботанічний музей, яким завідувала професор Лідія Палладіївна Сергієвська.

Коли до Томська приїхав завідувати кафедрою медичної біології і генетики медичного інституту

Віктор Володимирович Ревердатто, вона виділила йому кабінет для занять ботанікою. В. В.

Ревердатто не відмовився від наукової генетики і навколо нього поступово згрупувалася молодь, спрагла пізнати науку про спадковість і мінливість.

Бачачи мій інтерес до генетики, В. В. Ревердатто доручив мені керувати групою студентів, які

прагнули вивчити наукову генетику, роботи заборонених Р. Менделя, А. Вейсмана, Т. Моргана та

інших класиків.

...В. В. Ревердатто зняли з поста директора Інституту біології АН СРСР за те, що він не відмовився

від класичної генетики, не став лисенківцем. Тому він боявся повторних репресій і доручив

керувати філіалом кафедрального наукового студентського гуртка з генетики мені, своєму

аспірантові на моїй квартирі. невеликій кімнаті з пічним опалюванням збиралося 15-20 чоловік

студентів університету і медичного інституту, робили доповіді, сперечалися, обговорювали

новини з області генетики.

На семінарах в Ботанічному музеї університету (на так званому «ботанічному чаї») ми з В. В.

Ревердатто і іншими прихильниками наукової генетики вели справжні бої з Б. Г. Іоганзеном, проф.

В. А. Пегелем, доцентом Лаптєвим й іншими лисенківцями. Стіни Ботанічного музею тріщали від

студентів, медиків і біологів, котрі брали участь в цих дискусіях.

Б. Г. Іоганзен як декан біолого-ґрунтового факультету всіх студентів біофаку, які відвідували

«ботанічний чай» В. В. Ревердатто і Л. П. Сергієвської і учасників мого гуртка в 1957-1958 роках, позбавив стипендії за «антимічурінські заняття расистською євгенікою».

Проф. В. В. Ревердатто як безпартійний боявся Б. Г. Іоганзена і вів боротьбу з ним через мене: коли я став аспірантом, він доручав мені читати лекції з генетики, робити доповіді з класичної і

новітньої медичної генетики, зобов’язав вже самостійно вести науковий студентський гурток.

Б. Г. Іоганзен написав донос у відповідні органи – і я був звинувачений в підпільній пропаганді і

агітації забороненого «вейсманізму-морганізму» серед студентів університету і медичного

інституту. Мене шість разів викликали на допит, влаштували очну ставку з В. В. Ревердатто,

гуртківцями.