Брайко (Бранковский) Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

перекладацькою діяльністю.

«Санкт-Петербурзький вісник» був одним з кращих періодичних видань Росії того часу. Його

передплачували і на Лівобереж. Україні: бунчуковий товариш Осип Маркевич у Ромнах,

чернігівський полковник П. Милорадович, архімандрит Чернігівського Троїцького Іллінського

монастиря Паїсій, єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Ф. Ігнатович, гетьман К.

Розумовський та ін.

Б. не нажив маєтностей. Він сам писав про себе, що «убогий злидень», проте має «благородний

напрям думок», якими не сором похвалитися перед цілим світом.

НОВЕ ЯВИЩЕ, з монографії О. Западова «Історія російської журналістики XVIII-XIX століть»

Цікавим і новим явищем журналістики останньої чверті XVIII ст. був журнал «Санкт-

Петербурзький вісник». Видавав його Г. Л. Брайко. Журнал виходив щомісячно і, на відміну від

багатьох сучасних видань, ставив своєю метою друкувати не лише літературні твори чи наукові

статті, а й забезпечувати читачів різноманітною інформацією.

Кожна книжка журналу складалася з двох частин. У першій поміщалися «дрібні твори для

розважального читання», оригінальні або перекладені, критичні нотатки про нові книги, наукові

вісті, повідомлення про факти російської історії. Другий розділ називався «політичним», і на його

сторінках публікувалися імператорські укази, придворна хроніка, відомості про нагородження

чинами, розпорядження столичного губернатора тощо.

Крім того, тут друкувалися іноземні вісті й анотації на деякі французькі і німецькі книги, котрі

щойно з’явилися друком. Таким чином, «Санкт-Петербурзький вісник» тримав свого читача в

курсі злободенних подій усередині країни та за її рубежем і надавав цікавий матеріал для читання.

Редактор Г. Брайко зумів привернути до участі в своєму виданні ряд талановитих письменників –

Державіна, Капніста, Княжніна, Хемніцера і публікував їх нові твори, причому мав і цензурні

неприємності. У листопадовій книжці 1780 г . він помістив перекладений Державіним 81 псалом –

оду «Володарям і суддям». Вірші здалися занадто сміливими, в них угледіли загрозу царям. Тираж

«Вісника» був затриманий, вірші Державіна виривалися з кожної книжки, і аркуш передрукували

без них.

ЖУРНАЛ КОРИСТУВАВСЯ ПОПУЛЯРНІСТЮ, з розвідки А. Самаріна

«Книгорозповсюдження в російській провінції в 1760-1790 рр. (за матеріалами передплатних

видань)»

Серед журналів, які друкували списки передплатників, найширшу географію розповсюдження мав

«Економічний магазин», котрий видавав М. І. Новиков, а редагував А. Т. Болотов. У 1780 р. він

надходив до 77 міст і населених пунктів по всій Росії.

Інший журнал М. І. Новикова «Вранішнє світло» в 1777-1778 рр. мав передплатників в 63 містах, в

1778-1779 рр. – в 39 містах, а в 1779-1780 рр. – в 37 містах.

Значною популярністю за межами столиць користувався видаваний Г. Л. Брайко журнал «Санкт-

петербурзький вісник». У 1778 р. на нього знайшлися передплатники в 69 містах, а в 1779 р. – в 55.

Активно виписували в провінції і журнал «Дзеркало світла» П. І. Богдановича і Ф. І. Туманського,

який в 1786 році розповсюджувався в 64 містах Росії.

Велику цікавість виявила читаюча провінційна публіка і до «Московського журналу» М. М.

Карамзіна. У 1791 р. його одержували в 52 містах, а в 1792 р. – в 50.

У 50 міст і населених пунктів Росії надходив журнал «Бібліотека вчена, економічна, повчальна,

історична і розважальна», що видавався в Тобольську.

Загалом ареал розповсюдження решти журналів, що давали списки передплатників, включає від 5

до 30 міст.

КРАЩЕ РОЗУМІВ ЖИТТЯ, з рецензії М. Добролюбова

Цей журнал («Санкт-Петербурзький вісник» – авт.), який менше виявляв схильності до

відвернутих, безплідних мудрувань, більше вникав в життя і краще його розумів, ніж решта

журнальної братії, незабаром опанував загальною увагою і виходив безперервно впродовж майже

чотирьох років, – явище дуже рідкісне у той час.

НЕ ЛИШЕ ВИДАВЕЦЬ, з дослідження А. Койтен «Державінські переклади з Геснера і Гердера»

Знайомство Державіна з Геснером відбулося, певно, в пору загального захоплення в Росії творами

цього швейцарського поета. Так, у вересні 1779 р. Державін опублікував в «Санкт-

Петербурзькому віснику», який видавав Г. Брайко, «Ідилію, складену в Олександровському на

випадок маскараду, липня 18 року 1778». Ідилія мала підзаголовок «Наслідування п. Геснеру». У

ній Державін зобразив «явище кохання» під час