Замирайло Виктор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЗАМИРАЙЛО Віктор Дмитрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Графік, живописець, театральний художник.
З міщанської родини.
Народився 12 (24) листопада 1868 р. в м. Черкасах Київської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Помер 2 жовтня 1939 р. в м. Петергофі Ленінградської області СРСР (нині – м. Петропалац
Ленінградської області РФ). Похований на цвинтарі інтернату для безпритульних. Могила не
збереглася.
Закінчив Київську малювальну школу М. Мурашко (1881-1886),
Працював помічником у В. Васнецова, М. Врубеля, М. Нестерова, на книжкові видавництва І.
Кнебел, О. Ступіна, І. Ситіна, «Земля і фабрика», «Друкар», «Червона новина», «Алконост».
Член об’єднання «Світ мистецтва» (1914).
Разом з М. Врубелем реставрував фрески Кирилівської церкви, а з В. Васнецовим – виконував
написи і орнаменти для Володимирського собору у Києві. Його живопис відрізнявся експресією, зламаністю і графічністю.
Як книжковий графік дебютував стилізованим рукописним текстом до ювілейного видання «Пісні
про віщого Олега» О. Пушкіна, здійсненого за розпорядженням створеної імператором комісії з
нагоди 100-річчя з дня народження поета (1899). Нині небезпідставно вважається одним із
шедеврів оформлення російської книги на межі XIX-XX ст. Московський торговий будинок «BS-
Владліт» за примірник книги на аукціоні запросив 5000 американських доларів (2006).
Обкладинки З. відрізнялися вигадкою, оригінальним стилем орнаментації, декоративним
багатством шрифтів. Він яскраво і індивідуально сполучив шрифт з орнаментом. В ілюстраціях
віддавав перевагу казкам, баладам, легендам, тобто, фантастичним, повним вигадливих
контрастів образам. При цьому вмів лаконічно і цікаво передавати сюжет літературного твору.
Серед найвідоміших ілюстрацій – до видань: «Джек – підкорювач велетнів» К. Чуковського
(1921), «Як ні в чому не бувало» О. Толстого (1924), «Мандрівка Гуллівера» Д. Свіфта (середина
1920-х), «Маленький шарпак» Д. Грінвуда (1929).
Наш земляк – творець великої серії фантастичних малюнків під спільною назвою «Капричіо»
(1908-1910).
З. виконав 18 ескізів декорацій до опери А. Г. Рубінштейна «Демон» (1919 ).
Добутки З. зберігаються в Третьяковській галереї, в музеї Інституту російської літератури (обидва
– м. Москва), Державному російському музеї (м. Санкт-Петербург). Місцезнаходження багатьох
робіт – невідоме.
Трагічний кінець життя З.: сліпого і безпорадного, його всі забули і видатний графік скінчив свої
дні в заміському будинку для старців.
Серед друзів та близьких знайомих З. – М. Врубель, В. Васнецов, Є. Шварц, Д. Мітрохін, К.
Чуковський, М. Нестеров, М. Добужинський та ін.
***
НЕ МОЖНА НЕ ДИВУВАТИСЯ
, з життєвого кредо В. Замирайла
Дивлячись на світ, не можна не дивуватися.
ДО ВАС ПРОХАННЯ, з листа М. Врубеля В. Замирайлові влітку 1896 р.
Високошановний Вікторе Дмитровичу,
Не нарікайте на мене, якщо помилився у вашому по-батькові; я так звик величати вас: Замирайло.
У мене до Вас велике прохання: після отримання цього листа підіть до Олексія Викуловича
Морозова – це там, де я працював панно – погляньте на них ще раз; а потім сходіть до фотографа і
не соромлячись ціною (Олексій Викулович обіцяв мені заплатити рахунок фотографа) запросіть
сфотографувати по 6 екземплярів кожного панно...
...Мені, далебі, совісно Вас утрудняти. Але Ви не відмовите? Мені все це так важливо, а тим часом
сам я раніше жовтня не буду в Москві. Не відмовте повідомити мене, як все пішло, за адресою
Швейцарія – Suisse Lucerne Altsweizerhaus. Vrobel.
Тисну Вашу руку
М. Врубель.
БЛАГОРОДНИЙ, ГОРДИЙ, ПРИНЦИПОВИЙ, з статті «Замирайло Віктор Дмитрович» на
hghltd.yandex.net
Ідеї до України приходили не з півночі, а із заходу, через Будапешт і Прагу, потім Львів і, нарешті, Київ. ...Романтичному складу таланту молодого Віктора Замирайла імпонували містичні і таємничі
мотиви робіт Густава Доре. Цю зараженість літературою і романтизмом книжкової ілюстрації
художник проніс крізь усе життя.
У 1928 році Комітет з популяризації художніх ідей (до речі, непогано б завести такий Комітет і
зараз), мав намір надрукувати книгу Бенуа з обкладинкою Замирайла «Виникнення «Світу
Мистецтва», але, на жаль, ставлення до цього об’єднання художників у влади змінилося, і
Последние комментарии
15 часов 11 минут назад
15 часов 20 минут назад
3 дней 10 часов назад
4 дней 2 часов назад
4 дней 11 часов назад
4 дней 11 часов назад