КулЛиб электронная библиотека
Всего книг - 585725 томов
Объем библиотеки - 883 Гб.
Всего авторов - 233709
Пользователей - 107446

Впечатления

Wapentake-Lokki про Аккерман: 2034: Роман о следующей мировой войне (Научная Фантастика)

сплошные сопли..да ещё непонятно какие-такие еХсперты описывали военную составляющую книги..по уровню так школота по ГУГЛила

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Голодный: Ядерный скальпель (Альтернативная история)

Как и многие «комментаторы» я несколько начинаю «убавлять свой пыл» ... И не то что бы данная вещь была так уж плоха... Просто (в отличие) от «нереально жизненной» первой части — здесь получился некий «боевичок-середячок» в стиле (не будь он упомянут к ночи)) тов.Поселягина (с его «Дитем» и прочими творениями) в которых он практически в каждой книге (так или иначе) но ОБЯЗАТЕЛЬНО «подрывает главную достопримечательность» Лондона))

И не

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Голодный: Право на смерть. Ярче тысячи солнц (Боевая фантастика)

Вторая часть определенно получилась одновременно и лучше и хуже... Лучше — потому что, весь «расслабон» (второй части первой книги) наконец-то заканчивается и весь стиль данной книги так и хочется назвать: «Стальная крыса идет в армию»))

Хуже — потому что «первоначальные таланты» ГГ настолько «широко раскрываются» что вот (казалось бы среднестатистический майор) применяет свои (типа забытые) навыки (имеющие отношении к «главной

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Голодный: Без права на жизнь (Боевая фантастика)

Сначала я не очень хотел читать данный цикл... Исходя «из опыта» чтения данного издательства я предвидел лишь очередной постапокалиптичный боевик (в стиле А.Конторовича «Выжженая земля», А.Рыбакова «Три кольца», Б.Громов «Терский фронт», «Эпоха мертвых» и т.п). А поскольку данная тема была уже знакома, читать ее очередной «клон» как то большого энтузиазма не было...

Но — время идет, ничего лучшего (на данный момент) я так и не нашел...

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Shcola про Мартынов: Каллисто (Научная Фантастика)

Замечательная и легкая в прочтении книга.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
poruchik_xyz про Абрамов: Справочник молодого литейщика.— 3-е изд., перераб. и доп. (Учебники и пособия для среднего и специального образования)

Суперкнига! Для студентов соответствующего профиля - вещь незаменимая!

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Lyusten про Винокуров: Начало (Боевая фантастика)

Какойто детский бред напополам с матами. Дальше пары десятков страниц ниасилил.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Ясинский Антон [Николай Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Ясинский Антон [Справочник-дайджест] 20 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ЯСИНСЬКИЙ Антон Микитович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: білоруський.

Історик.

З купецької родини.

Народився 22 вересня (4 жовтня) 1864 р. в с. Межиріччі Канівського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – Канівський район Черкаської області України).

Помер 13 листопада 1933 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Київську гімназію №1 (1884), історико-філологічний факультет Київського університету

(1884-1888).

Був професором Юр’ївського університету (1896-1911), директором Московського педагогічного

інституту (1911-1919), професором Московського археологічного інституту (1920-1922),

викладачем Білоруського, Воронезького, Смоленського університетів (1922-1928).

Дійсний член Чеської академії наук (1907).

Дійсний член Білоруської академії наук (1928).

Член-кореспондент Королівського чеського товариства наук (1902).

Член Історичного товариства імені Нестора-літописця.

Голова Науково-літературного товариство при Тартуському університеті (1901).

Лауреат наукових премій ім. Ломоносова та ім. Котляревського.

Друкувався в «Університетських вістях».

Основні праці – «Історія Великої Хартії в XIII сторіччі» (1888), «Твори князя Курбського, як

історичний матеріал», «Московський державний архів в XVI столітті», «Донесення про Московію

Марка Фоскаріні» (усі – 1889), «Занепад земського устрою в Чеській державі X-XIII ст.» (1895),

«Про етнографічні і культурні відносини в середні віки» (1897), «Чеське свідоцтво XIV століття

про російське металеве виробництво», «Сприяння чехів успіхам германізації на берегах

Балтійського моря», «Причини падіння стародавньої Лівонії» (усі – 1898), «Про охорону і

заселення степової околиці Московської держави в кінці XVI і початку XVII століть» (1900),

«Основи соціального устрою чеського народу в епоху панування звичаєвого права», «Нариси та

дослідження з соціальної й економічної історії Чехії в середні віки» (обидві – 1901), «Основні риси

розвитку права в Чехії XIII-XV століть» (1902), «Федір Якович Фортинський, як учений і

професор» (1903), « Вступ до німецького права в селах Чехії XIV століття» (1903), «Присяга селян

за чеським середньовічним правом» (1904), «Лекції з історії середніх віків. Раннє середньовіччя»

(1910).

Наш земляк всебічно відстоював думку про переваги самостійності соціально-економічного

розвитку Чехії та негативний вплив на цей процес зайд.

Я. також вивчав проблеми руського й західноєвропейського середньовіччя.

Серед друзів та близьких знайомих Я. – В. Антонович, М. Конрад, Є. Тарле, М. Бречкевич, М.

Красножон, В. Іконников, О. Будилович, Ф. Крузе, Т. Фортинський, В. Богачов та ін.


***

ПРАГНЕННЯ ДО НОВОГО

, з професійного кредо А. Ясинського

Медієвізм – це прагнення до нового.


ІСТОРИК ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ, з статті А. Москаленко «До вивчення життя

і діяльності А. М. Ясинського»

Він підходив до явищ слов’янської, у тому числі чеської, історії як медієвіст взагалі. Власне, він

був, насамперед, істориком європейського середньовіччя, а потім уже істориком Чехії, що

значною мірою і визначило плідність його чеських зусиль.


РЕТЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ І ПОДІЙ, з статті М. Заборова «Хрестові походи у працях

російських істориків початку XX ст.»

Курс («Історія хрестових походів») А. Ясинського базувався на кращих на той час зразках

спеціальної і загальної медієвістичної (вітчизняної і зарубіжної) літератури і був відзначений

самобутнім талантом історика, його абсолютно самостійним іноді ставленням до історичного

матеріалу, подекуди вельми ретельним власним аналізом джерел і подій, неодноразово описаних в

літературі.


БЕЗЦЕРЕМОННА ПЕРЕРОБКА ЧУЖОГО ТВОРУ, з розвідки В. Огородникова «Донесення

про Московію другої половини XVI століття»

У 1889 р. була надрукована замітка А. Ясинського під заголовком «Донесення про Московію

Марка Фоскаріні». Під цим донесенням автор розуміє «Relazione», вперше надрукований п.

Тургенєвим, і приписує його венеціанському послові Фоскаріні, що був у Росії. Донесення, на

думку, А. Ясинського, не можна назвати «чудовою розповіддю» і не може включатися до джерел

Російської історії, оскільки воно є безцеремонною переробкою твору П. Іовія «De Legatione

Basilii».

Компілятивний характер «Relazione» автор замітки підтверджує зіставленням окремих місць

«Донесення» з твором Іовія. ... У обох письменників один і той же вступ; у описі міста Москви

схожість помічається не лише в змісті і послідовності, але й в стилістичній формі викладу.

Внаслідок цього, на думку А. Ясинського, виявляються наступні невідповідності: 1) Іоанн, за

словами автора, красивий чоловік 27 років; 2) він воював з лівонцями, які були в союзі з 72

ганзейськими містами; 3) він розбив вогулів і вів війну з югрою, народом наймогутнішим, за

словами автора, серед татар; 4) казанські татари перебувають у васальній залежності від

московського царя, вважаючи його своїм патроном і сеньйором, – в 170 милях від Казані, на

пустинному місці, Іоанн заснував, на захист від кочових татар, якусь фортецю Saricto; 5) кримські

татари вже давно, за словами Фоскаріні, залежали від великого князя московського, проте

обурилися і вибрали собі государя...

Всі ці невідповідності, говорить А. Ясинський, сталися тому, що Фоскаріні надумав з окремих

шматочків викладу Іовія про Василя зліпити зв’язну розповідь про Іоанна.

...Всі інші невідповідності, відзначені А. Ясинським, треба дійсно поставити в провину укладачеві

«Донесення».


НЕ ТЕОРІЯ, А ЖИТТЯ, з монографії А. Кривцова «Абстрактні і матеріальні зобов’язання в

римському і в сучасному цивільному праві»

Професор А. М. Ясинський, який замінив О. С. Будиловича на посту голови Товариства (науково-

літературне товариство при Тартуському університеті – авт.), повідомляючи про розвиток

чеського права, вказав на те, що спочатку воно «протікало цілком природним чином, а тому

повинно було відрізнятися рисами самобутності – багатообіцяючий зв’язок законодавства і

судової діяльності повинен був принести багаті плоди і наслідки». Проте потім «цей зв’язок був

розірваний і країна надовго була кинута в стан юридичного сервілізму, сліпого схиляння перед

римським правом».

Таким чином, доля Чехії методом від зворотного доводить, що «найкраще законодавство і

найдовершеніший судовий устрій повинні узгоджуватися не з теорією, а з життям, повинні бути

пройняті самобутніми творчими устремліннями».

Далі доповідач жалкував про те, що підказаний «Російській правді» шлях законотворчості, який

зводиться до «запису юридичних норм, вже встановлених судовою практикою», не одержав

згодом продовження у вітчизняному праві, котре стало запозичувати принципи, застосування

яких, якими б не були вони «чудовими самі собою з теоретичної точки зору... може спричинити

величезні лиха, якщо вони не відповідають культурному стану народу в даний момент».

За допомогою такого роду зауважень до слухачів доводилася головна думка: мартиролог

самобутніх правових систем, полеглих жертвами римської рецепції, не вичерпувався однією лише

правовою системою Чехії.

ДЕЯКА АПОЛІТИЧНІСТЬ, з дисертації Л. Дуб’євої «Історична наука в тартуському

університеті в кінці XIX – початку XX століть»

Діяльність А. М. Ясинського проходила на тлі значних суспільно-політичних потрясінь, котрі

залишили свій слід на оцінці, яка звучала на її адресу.

... В статті Ю. Іванова спростовується думка про лібералізм світосприймання А. М. Ясинського і

обґрунтовується думка про деяку аполітичність його позиції, яка після революції, яка на тлі

загальних утисків «буржуазної інтелігенції», змінилася зближенням з «представниками колишніх

ліберальних кіл», що могло вплинути на сформовану пізніше оцінку.

Історичні погляди А. М. Ясинського розглянуті в статті М. Казакової, яка простежує їхню

еволюцію від розуміння спільності і закономірності історичного процесу як основного принципу

розвитку людської спільноти до переходу на позиції неокантіанства і відмови від визнання

закономірностей історичного процесу.


СЕНСАЦІЙНА ГІПОТЕЗА, з статті В. Корбута «Атлантида в гирлі Неміги»

У 1933 році помер Антон Ясинський, член Чеської і Білоруської академій наук. Після смерті

професора в його архіві виявили статтю «Менськ – Неміга – Дудутки». У ній учений намагався

з’ясувати, що стоїть за скупими рядками літопису, який оповідає про похід коаліції російських

князів на полоцького володаря Всеслава, внаслідок чого був узятий Менеськ, його чоловіче

населення знищене, а жінки і діти узяті «на щити». Після скоєного руйнівники відправилися «до

Немізе», де 3 березня 1067 року схопилися з воїнами Чародія.

На жаль, текст з дослідженнями Ясинського не зберігся. Про нього нам відомо з невеликої

замітки, опублікованої в газеті «Звязда» 27 травня 1935 року. Її автори – два Олександри, відомі

археологи Лявданський і Коваленя – відправилися в село Городище, де, за припущенням їх

старшого колеги, розташовувався первинний Мінськ. Там, недалеко від злиття річок Птичь і

Менка, в яку впадає струмок Дунай, вони виявили велике земляне зміцнення з високими валами,

поруч його – село і багато курганних могил X-XI століть.

За їхніми словами, тут знайдені клади арабських і візантійських монет. Що свідчить: на Менці

кипіло життя, розвивалася торгівля. Від річки місто одержало свою назву. А оскільки сучасний

Мінськ стоїть на Немизі, то, слід вважати, колись він був перенесений. Мабуть, після подій 1067

року.

Лявданський і Коваленя упевнено приєднали свій голос до думки Ясинського. Проте не відповіли

на одне істотне питання: що ж примусило жителів первинного Мінська проміняти «менську»

прописку на «немизьку»?

...У правильності гіпотези Ясинського набрався сміливості засумніватися після війни тоді ще

молодий археолог Едуард Загорульський. Він зрештою заявив: «Жодне з цих положень не було

доведено».

...Прихильники теорії перенесення – від Ясинського до Штихова, – як представляється, поза

сумнівом, мають рацію в одному: місто повинне було одержати (і одержало) свою назву від

гідроніма. Доречно привести приклад з польським Мінськ-Мазовецьким, на початку XV століття

ще відомим як Mensko, Myensko. Назва цього міста виводиться від річки Мень. Таких топонімів і

гідронімів багато в Підмосков’ї, в Чернігівській області України, але в першу чергу в Білорусі і

Литві.