Ясинский Антон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ЯСИНСЬКИЙ Антон Микитович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: білоруський.

Історик.

З купецької родини.

Народився 22 вересня (4 жовтня) 1864 р. в с. Межиріччі Канівського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – Канівський район Черкаської області України).

Помер 13 листопада 1933 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Київську гімназію №1 (1884), історико-філологічний факультет Київського університету

(1884-1888).

Був професором Юр’ївського університету (1896-1911), директором Московського педагогічного

інституту (1911-1919), професором Московського археологічного інституту (1920-1922),

викладачем Білоруського, Воронезького, Смоленського університетів (1922-1928).

Дійсний член Чеської академії наук (1907).

Дійсний член Білоруської академії наук (1928).

Член-кореспондент Королівського чеського товариства наук (1902).

Член Історичного товариства імені Нестора-літописця.

Голова Науково-літературного товариство при Тартуському університеті (1901).

Лауреат наукових премій ім. Ломоносова та ім. Котляревського.

Друкувався в «Університетських вістях».

Основні праці – «Історія Великої Хартії в XIII сторіччі» (1888), «Твори князя Курбського, як

історичний матеріал», «Московський державний архів в XVI столітті», «Донесення про Московію

Марка Фоскаріні» (усі – 1889), «Занепад земського устрою в Чеській державі X-XIII ст.» (1895),

«Про етнографічні і культурні відносини в середні віки» (1897), «Чеське свідоцтво XIV століття

про російське металеве виробництво», «Сприяння чехів успіхам германізації на берегах

Балтійського моря», «Причини падіння стародавньої Лівонії» (усі – 1898), «Про охорону і

заселення степової околиці Московської держави в кінці XVI і початку XVII століть» (1900),

«Основи соціального устрою чеського народу в епоху панування звичаєвого права», «Нариси та

дослідження з соціальної й економічної історії Чехії в середні віки» (обидві – 1901), «Основні риси

розвитку права в Чехії XIII-XV століть» (1902), «Федір Якович Фортинський, як учений і

професор» (1903), « Вступ до німецького права в селах Чехії XIV століття» (1903), «Присяга селян

за чеським середньовічним правом» (1904), «Лекції з історії середніх віків. Раннє середньовіччя»

(1910).

Наш земляк всебічно відстоював думку про переваги самостійності соціально-економічного

розвитку Чехії та негативний вплив на цей процес зайд.

Я. також вивчав проблеми руського й західноєвропейського середньовіччя.

Серед друзів та близьких знайомих Я. – В. Антонович, М. Конрад, Є. Тарле, М. Бречкевич, М.

Красножон, В. Іконников, О. Будилович, Ф. Крузе, Т. Фортинський, В. Богачов та ін.

***

ПРАГНЕННЯ ДО НОВОГО

, з професійного кредо А. Ясинського

Медієвізм – це прагнення до нового.

ІСТОРИК ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ, з статті А. Москаленко «До вивчення життя

і діяльності А. М. Ясинського»

Він підходив до явищ слов’янської, у тому числі чеської, історії як медієвіст взагалі. Власне, він

був, насамперед, істориком європейського середньовіччя, а потім уже істориком Чехії, що

значною мірою і визначило плідність його чеських зусиль.

РЕТЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ І ПОДІЙ, з статті М. Заборова «Хрестові походи у працях

російських істориків початку XX ст.»

Курс («Історія хрестових походів») А. Ясинського базувався на кращих на той час зразках

спеціальної і загальної медієвістичної (вітчизняної і зарубіжної) літератури і був відзначений

самобутнім талантом історика, його абсолютно самостійним іноді ставленням до історичного

матеріалу, подекуди вельми ретельним власним аналізом джерел і подій, неодноразово описаних в

літературі.

БЕЗЦЕРЕМОННА ПЕРЕРОБКА ЧУЖОГО ТВОРУ, з розвідки В. Огородникова «Донесення

про Московію другої половини XVI століття»

У 1889 р. була надрукована замітка А. Ясинського під заголовком «Донесення про Московію

Марка Фоскаріні». Під цим донесенням автор розуміє «Relazione», вперше надрукований п.

Тургенєвим, і приписує його венеціанському послові Фоскаріні, що був у Росії. Донесення, на

думку, А. Ясинського, не можна назвати «чудовою розповіддю» і не може включатися до джерел

Російської історії, оскільки воно є безцеремонною переробкою твору П. Іовія «De Legatione

Basilii».

Компілятивний характер «Relazione» автор замітки підтверджує зіставленням окремих місць