Гумористичний Самвидав [Святослав Караванський] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]




S. Karavansky

P. O. Box 131

Denton, MD 21629, USA












С. Караванський


Гумористичний

Самвидав


S. KARAVANS`KYJ





HUMOROUS

SELF-PUBLISHING


Humorous-satirical

poems















Philadelphia

1982


С. КАРАВАНСЬКИЙ









ГУМОРИСТИЧНИЙ САМВИДАВ


Гумористично-сатиричні вірші
















«КИЇВ»

Філядельфія

1982



















Мистецьке оформлення

ЮРІЯ ГУРИ









ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ



Жодна політична система не викликала такої зливи нецензурованих згори анекдотів, як політична система створена у так званому СССР.

Чому?

Тому що претензії совєтських лідерів про побудову справедливого, забезпеченого і духовно розвинутого суспільства не відповідають фактам життя. Іншими словами, існує велика прірва між словами та ділами. Ця розбіжність між словом та ділом, це відхилення одного від другого і є одна з головних причин сміху.

Анекдоти про совєтське суспільство виникають завдяки наявности комічних, смішних ситуацій у всіх ділянках людської діяльности.

Якби анекдот, який висміює певне явище, не відповідав би фактам життя, він би не жив, він не міг би переходити з уст до уст і поширюватись серед членів суспільства.

Совєтські терористичні лідери та їхній цербер — КҐБ — переслідує тих, хто розказує та слухає анекдоти. Та дарма! Анекдоти живуть і поширюються в народі. Вони живуть поширюються навіть серед тих, проти кого вони спрямовані — серед бюрократичної еліти.

Нецензурована публіцистична і літературна творчість дістала в СССР назву Самвидав.

«Гумористичний Самвидав» — це нецензурована творчість сотень і тисяч безіменних народніх гумористів.

У цій збірці читачі знайдуть зразки нецензурованої народної творчости в літературній обробці автора.

Слово тепер за читачем.

АВТОР

20.5.81

Колюмбія






ЗАСАДИ СОВЄТСЬКОЇ ВЛАДИ





ЩО МОЖНА Й ЧОГО НЕ МОЖНА


Один японський репортер

Прибув додому з СССР.

А перед тим він років з десять

В Берліні працював у пресі,

А ще до того років шість

В Парижі жив, як журналіст.


Його й питають у родині:

Яка в цих націях відмінність?

Чим відрізняється життя

В краях, де жив він півжиття?


Японець мав чудову звичку

У мові бути лаконічним:

— У німців, — каже — те, що можна,

Ви твердо знаєте, що можна,

Зате вже те, чого не можна,

Хоч ґвалт кричи, того не можна.


У Франції все те, що можна

Немає сумніву — то можна;

Зате і те, чого не можна,

У тій країні також можна.

А в СССР, чого не можна,

Того уже ніяк не можна,

І навіть те, що ніби можна,

Так само в СССР не можна.


28.12.80





СТАЛІНСЬКА ЛЕКЦІЯ


Як вірний у війні союзник,

До Сталіна звернувся Рузвельт:

— Тепер у нас нема секретів,

Я б хтів про ваш почути метод:

Чому голодні ваші люди

Ніколи уряд свій не гудять —

Обдерті, голі, а працюють,

Ура кричать і не страйкують.

Чи ви б сказати не могли,

Як ви такого досягли?


— Це дуже просто, — каже Сталін, —

Ви пса бодай-коли тримали?


— О, я й тепер тримаю кілька!


— Тоді з малим лише зусиллям, —

Бо жодних тут нема чудес —

Навчіть, щоб їв гірчицю пес;

І хай-но тільки навчите,

Наш метод махом збагнете.


Додому повернувся Рузвельт, —

Десь, Сталін взяв його на глузи —

Не хтять гірчицю їсти пси,

Хоч їх навколішках проси.


За рік на зустрічі новій

Підносить Рузвельт клопіт свій:


— Гірчицю їсти пси не хочуть...

А Сталін тут, як зарегоче,

Й велить, як стій, привести пса,

А далі заходився сам:

Мастить гірчицю псу під хвіст,

А той вилизує та їсть.

— Наш метод — каже вождь трудящих —

Хіба від вашого не кращий?


20.5.81





ВЛАСНА ДУМКА


Вступав до партії Петро,

І на партійному бюро

В організації первісній

Свій кандидатський держить іспит.


Цікавить, бач, партійний клан

Петрова думка про Іран,

Чому до партії вступає,

У чому бачить блуд Китаю

І що у Польщі за біда?