Інтерв'ю з колоритним дідом [Андрій Крижанівський] (fb2) читать постранично

Андрій Степанович Крижанівський

Інтерв’ю з колоритним дідом

ЕТЮДИ З МАНЖЕТІВ

ДИСКУСІЯ

Відомий боксер захищав кандидатську дисертацію на тему «Удар – вирішальний фактор диференціального аналізу (розкладу) суперника у боксі».

Виступив опонент.

– Головне у боксі – маневр, – заявив він.

– Ні, удар, – спростував опонента дисертант.

– Ні, маневр, – спростував дисертанта опонент.

– Ні, удар, – захищався претендент на здобуття вченого ступеня.

– Ні, маневр, – перекреслював опонент здобутки претендента.

– Ні, удар!

– Ні, маневр!

– Удар!

– Маневр!

Дисертант ударив.

Опонент не встиг зманеврувати.

Вчена рада одностайно проголосувала за надання дисертантові звання кандидата.

... Інститут оголосив конкурс на заміщення вакансії опонента.

ВАРІАНТ КЛАСИЧНОГО СЮЖЕТУ

У нашій конторі велика радість.

Директор забарикадувався шедеврами світової лірики і невтомно творить віршовані тостиекспромти.

Заступник майнув літаком аж на Кавказ за видатним тамтешнім тамадою.

Експерти одностайно включились у змагання на краще оформлення банкетного залу.

Секретарки невтомно розучують естрадний сюрприз «Лиш той бадьорість не втрача, хто може втнути «чачача».

Референти впріли у пошуках екзотичних напоїв.

Я добув вітчизняний кальвадос та шотландський самогон і блискавично отримав посаду старшого товарознавця.

У нашій конторі велика радість.

До нас знову їде ревізор.

БАТЬКИ І ДІТИ

– Танцював рок з Галькою?

– Та не рок, а шейк.

– Одна холера. Викаблучувався на шкільному вечорі?

– Таке скажете, тату. Танцював. Все одно, як наш гопак, тільки навпаки.

– І оце витанцював навпаки самі трійки?

– Є така думка, тату, що трійка – оцінка задовільна.

– І в життя на трійках підеш?

– Молодим усюди в нас дорога, тату.

– Хто ж тебе виховував, іроде?

– Ви, тату, школа і громадськість.

– Таак... З передовиць чешеш?

– Газета – наш друг і порадник, тату.

– Ааа... А якщо я тебе зараз паском по нульовому циклу?

– Не ті часи, тату. Діти – наші квіти. Ще Макаренко писав...

Важка батьківська длань непедагогічно впала нижче синівського попереку. З криком «більше не буду!» юний мораліст вихопився з кульмінаційного моменту і з квартири.

А поруч жив письменник. І слухав пульс життя. Крізь вібропанель. Зараз він пише повість «Боротьба поколінь».

КОНСУЛЬТАЦІЯ ПОСТФАКТУМ

– Дозвольте за ваш столик? Ні, дякую, непитущий... Як засвідчують сумні тости, ви успішно завалили екзаменаційну сесію? Ні, навряд чи зможу допомогти... Думаю, що вся справа у диспропорції. Наука гайнула вперед, а шпаргалізм – могутнє знаряддя інтелектуального прогресу – тупцює на старих позиціях. Отож і трапляються масові поодинокі випадки, коли окремі студенти з’являються на деякі сесії темні як ніч.

Ну, погодьтеся, шановні мікрозоологи... Що? І мікрофілологів теж нема? Ах так, так! Мікробіологи... Вибачте, я людина макротемна... Отож погодьтеся, що студент і нині тягне шпаргалкову гармошку з рукава, а підручник – зза пояса. Підручник падає, штани падають, викладач наголошує, що він ще не зовсім дурний, студент з переляку заперечує, і відбувається вульгарна сцена вигнання. Потім невдаха падає ниць перед екзаменатором і белькоче, що напередодні сесії його вкусив кажан. Який примітив!

А коли поворушити звивинами? Ось лише одна з можливих комбінацій. Ви ангажуєте на період сесії гіпнотизера. Так і так, мовляв, шановний телепате, хочу примножити ряди дипломованих фахівців, але на заваді стоїть екзаменатор. Телепатніть зануду! Гіпнотизер їде з вами на вищу математику, навіює викладачеві думку спитати, скільки буде двічі по два. Ви задумливо відповідаєте: – «Чотири» – і отримуєте «п’ять».

Або інший варіант. Запрошуєте відомого футболіста Ігоря Петрушанського. Який, скажіть, професор утримається від спокуси отримати з перших ніг подробиці про мадрідський матч? А ви тим часом спокійно списуєте відповіді. Бо коли говорить футбол, наука мовчить. Окрім, зрозуміло, науки про футбол, складовими частинами якої, за останніми даними, є біоніка, психологія, кібернетика...

Дивак, кажете? Добре, хоч «чокнутим» не охрестили. Бачите, у мій час кафе, дансингів, барів було обмаль, а часу та грошей ще менше. Отож і доводилось над підручниками та саморобними пристроями гнутись. І так гнувся, що якось в академіки проліз... Та куди ж ви, хлоп’ята? Я свою каву допив – і в бібліотеку, дещо підучити треба. А ви лише третю пляшку замовили. Часу у вас, як кажуть енциклопедисти, навалом – аж до