Інтерв'ю з колоритним дідом [Андрій Крижанівський] (fb2) читать постранично, страница - 3
- Інтерв'ю з колоритним дідом 1.56 Мб скачать: (fb2) читать: (полностью) - (постранично) - Андрій Крижанівський
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (69) »
Перший купив автомашину «Москвич».
А другий купив веломашину «Метеор».
Поспішайте! Купуйте велосипеди «Метеор»!»
– Шедеврально! – вигукнув Цезар Амвросійович. –
Музика, кантата, ораторія! «Лісова пісня»! «Шампаніана»! «Крейцерова соната»! Люблю я вас, літераторів, чортів собачих, за художній домисел, їйправо, люблю!
– Я той... не літератор. Я літпрацівник.
– Для мене ти Марко Вовчок плюс Жорж Санд! Таку рекламу утнув! Затоварились наші «Метеори», гори вони синім полум’ям!
І мене преміювали новеньким велосипедом «Метеор».
– За доблесні художні зусилля! – урочисто сказав Цезар Амвросійович. – І хай тебе супроводжує еротика дальніх доріг!
– Романтика...
– Я про це й кажу... Гайда у пробний виїзд!
Я натиснув на педалі. За хвилину мене наздогнав Цезар Амвросійович на своєму «Москвичі».
– Тримайся за мною, буде легше! – крикнув він.
На другому повороті я шугнув у кювет: неприємна то річ – ковтати газ із вихлопної труби!
Дім цей новий. Швидкопанельний. Тут і потоваришував я з сусідою. Познайомились ми якраз на новосіллях. Не встигли мої гості закусити, як знизу вдарила музика. Ми, звичайно, скористалися і вшкварили український народний танок циганську молдавеняску. Аж паркет хвилями пішов. Дев’ятим валом. Тільки відсапались, як знизу гука сусіда: – А тепер ви давайте! Щонебудь наше, змістовне – про любов! Щощо, а співає моя кумпанія не дуже погано. Затягли ми до болю знайому мелодію, а сусідська кумпанія підхопила. Ото увертюра була! Симфонія! Отак і заприятелювали. Бува, сусіда знизу кричить: – Агов! З яким рахунком наша збірна програє? – А звідки ти знаєш, що програє? – Невже виграє? – Ні, програє. – То на біса голову морочиш? Підкрути свого приймача голосніше – разом послухаємо, як наші крекчуть. Може, їхні форварди ворота переплутають? Бува, я йому крізь підлогу гукаю: – Егей! Прокидайся, бо проспиш царство небесне І земну роботу!
Чую: стукгрюк! Це у сусіди меблі сучасні. Комбіновані. Стілліжко. Від поштовху розвалюються. Шезлонг виходить. – Спасибі, що розбудив, – сусіда кричить, – бо вчора я прийшов втомлений, як чіп. – Чому? – Та свято ж було! – Яке свято? – День грака. – Аа... Отак і живемо – перегукуємось. Він мені магнітофон знизу крутить, я йому приймач згори вмикаю на всі заставки. Дружба! Погано, що інші сусіди нам заважають та ще й гніваються. Вибачте, я зовсім забув сказати: друг мій живе на першому поверсі, а я – на п’ятому. P. S. – Ну, це вже ти занадто, – сказав редактор. І виправив мій п’ятий поверх на четвертий.
– Івасику... Івасику, вставай! – Ух... Ще рано... Спатоньки хочу... – Вставай, бо хлюпну води! – Ой! Встаю, уже встаю... Дай пиріжок! – Ось тобі по руках, невмивахо! Марш митися! – Бррр... Знову гарячої нема... – Гартуйся! Зубки почистити не забудь! – Емаль стирається... – Не знаю, як емаль, а штани ти стер... На тебе не напасешся! Ні, щоб сидіти тихо, либонь, крутишсявертишся... – А на сорочці... той... чорнила нема? – Он, лишенько! Звичайно, є! Промокашка нещасна! Вуха шатир – там, мабуть, чорнильні озера. – Все! Помився! Чистий, аж бридко... – Не колупайся в носі! Вчиш тебе, вчиш... – То я думаю... Думаю з пиріжків почати... – Ага! Циганське весілля обійдеться без марципанів! Поклади пиріжок! Берись за манну кашку. Ну! Ложечку за себе, ложечку за мавпу... – Бррр... Що я – маленький? – Дурненький! – Чого ти, чого! ? – А того! Цукерки з шафи потяг? – Взяв... – Не взяв, а поцупив! – Чого ти, чого! ? – А того! Не тягни капусту рукою – виделка є. – Все! Я пішов! – А що сказати треба? – Я більше не буду... – Більше снідати не будеш? – А! Дякую за сніданок! – Стій! Портфеля забув. Забудько! – Набрид той портфель – зошити, підручники... – Івасику! Щоб я цього не чула! – Добре, добре... – Обережно через вулицю... На зелене світло... – Та знаю! Побіг, бо сам директор сьогодні на дверях чатуватиме... – Дожилися! Вже до науки вас ломакою заганяють... – Біжу! – Щасливо, Івасику! Івасик, а якщо офіційно – кандидат педагогічних наук Іван Іванович Пацанівський – поцілував дружину і стрілою полетів до інституту.
Погладив по голові. І зняв скальп. - Гімн канцелярщині: концерт для скрепки з реєстром. - З анкети: «освіта – висча». - І від стирання грані можуть гострішати. - У буфеті кібернетичного центру відвідувачів обраховував електронний касир. - Боєць літературного фонду. - Він був безпощадний у своєму гуманізмі. - – Так, фальшивлю! Але ж на високій ноті!
ДІМ, В ЯКОМУ Я ЖИВУ
Дім цей новий. Швидкопанельний. Тут і потоваришував я з сусідою. Познайомились ми якраз на новосіллях. Не встигли мої гості закусити, як знизу вдарила музика. Ми, звичайно, скористалися і вшкварили український народний танок циганську молдавеняску. Аж паркет хвилями пішов. Дев’ятим валом. Тільки відсапались, як знизу гука сусіда: – А тепер ви давайте! Щонебудь наше, змістовне – про любов! Щощо, а співає моя кумпанія не дуже погано. Затягли ми до болю знайому мелодію, а сусідська кумпанія підхопила. Ото увертюра була! Симфонія! Отак і заприятелювали. Бува, сусіда знизу кричить: – Агов! З яким рахунком наша збірна програє? – А звідки ти знаєш, що програє? – Невже виграє? – Ні, програє. – То на біса голову морочиш? Підкрути свого приймача голосніше – разом послухаємо, як наші крекчуть. Може, їхні форварди ворота переплутають? Бува, я йому крізь підлогу гукаю: – Егей! Прокидайся, бо проспиш царство небесне І земну роботу!
Чую: стукгрюк! Це у сусіди меблі сучасні. Комбіновані. Стілліжко. Від поштовху розвалюються. Шезлонг виходить. – Спасибі, що розбудив, – сусіда кричить, – бо вчора я прийшов втомлений, як чіп. – Чому? – Та свято ж було! – Яке свято? – День грака. – Аа... Отак і живемо – перегукуємось. Він мені магнітофон знизу крутить, я йому приймач згори вмикаю на всі заставки. Дружба! Погано, що інші сусіди нам заважають та ще й гніваються. Вибачте, я зовсім забув сказати: друг мій живе на першому поверсі, а я – на п’ятому. P. S. – Ну, це вже ти занадто, – сказав редактор. І виправив мій п’ятий поверх на четвертий.
ВИХОВНИЙ МОМЕНТ
– Івасику... Івасику, вставай! – Ух... Ще рано... Спатоньки хочу... – Вставай, бо хлюпну води! – Ой! Встаю, уже встаю... Дай пиріжок! – Ось тобі по руках, невмивахо! Марш митися! – Бррр... Знову гарячої нема... – Гартуйся! Зубки почистити не забудь! – Емаль стирається... – Не знаю, як емаль, а штани ти стер... На тебе не напасешся! Ні, щоб сидіти тихо, либонь, крутишсявертишся... – А на сорочці... той... чорнила нема? – Он, лишенько! Звичайно, є! Промокашка нещасна! Вуха шатир – там, мабуть, чорнильні озера. – Все! Помився! Чистий, аж бридко... – Не колупайся в носі! Вчиш тебе, вчиш... – То я думаю... Думаю з пиріжків почати... – Ага! Циганське весілля обійдеться без марципанів! Поклади пиріжок! Берись за манну кашку. Ну! Ложечку за себе, ложечку за мавпу... – Бррр... Що я – маленький? – Дурненький! – Чого ти, чого! ? – А того! Цукерки з шафи потяг? – Взяв... – Не взяв, а поцупив! – Чого ти, чого! ? – А того! Не тягни капусту рукою – виделка є. – Все! Я пішов! – А що сказати треба? – Я більше не буду... – Більше снідати не будеш? – А! Дякую за сніданок! – Стій! Портфеля забув. Забудько! – Набрид той портфель – зошити, підручники... – Івасику! Щоб я цього не чула! – Добре, добре... – Обережно через вулицю... На зелене світло... – Та знаю! Побіг, бо сам директор сьогодні на дверях чатуватиме... – Дожилися! Вже до науки вас ломакою заганяють... – Біжу! – Щасливо, Івасику! Івасик, а якщо офіційно – кандидат педагогічних наук Іван Іванович Пацанівський – поцілував дружину і стрілою полетів до інституту.
КОНТЕКСТИ
Погладив по голові. І зняв скальп. - Гімн канцелярщині: концерт для скрепки з реєстром. - З анкети: «освіта – висча». - І від стирання грані можуть гострішати. - У буфеті кібернетичного центру відвідувачів обраховував електронний касир. - Боєць літературного фонду. - Він був безпощадний у своєму гуманізмі. - – Так, фальшивлю! Але ж на високій ноті!
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (69) »
Последние комментарии
4 часов 42 минут назад
13 часов 34 минут назад
13 часов 37 минут назад
2 дней 20 часов назад
3 дней 19 минут назад
3 дней 2 часов назад