Подвійне життя [Сандра Мост] (fb2) читать постранично

Мост Сандра Подвійне життя

Подяка

За створення і появу цієї книги я вдячна: Богу — за дар бачити прекрасні сни; Духовному Учителеві Михайлові Юрійовичу Міаніє — за навчання тримати серце гарячим, а розум ясним; Тетяні Вікторовні Перехрест — за нескінченне натхнення і віру у себе; мамі — за моє народження в цьому світі; дідусеві — за те, що навчив мене не вміти програвати, та бабусі за любов, моїм вчителям української — Л. Г. Шабельник (перейняті літературні уподобання), А. П. Бєліченко, О. І. Красниковій, а також: Марині Гримич та епатажному видавництву «Дуліби», Ю. Журавльовій, Т. Борисенко, О. Максименко, І. Чалому, О. Ї. Лазурко, Дж. Селінджеру (заповіт письменникові), Харукі Муракамі та багатьом іншим, які є моїми сусідами за тимчасовим місцем перебування — на нашій чудовій планеті.

Сандра Мост

Подвійне життя

Передмова

Можливо, моя точка зору була деякою мірою застарілою, здавалося — якщо мою першу книгу прорецензує хтось з відомих, бажано з тих, хто обертається неподалік, от, наприклад, Жадан, то вона здобуде успіх значно швидше. Коли я зрозуміла, що чекати на таку перспективу немає сенсу, бо ми, по-перше, із паном Жаданом зовсім незнайомі, по-друге, мені важко дається знайомитися із зірками, гадаю, кожен, хто бачить зірку, коли сам не зірка, думає лише про одне: чи здатна ця зірка оцінити мої шедеври? Так от, я вирішила написати передмову сама.

Власне, хочу сказати про чотири речі.

1. Гадаю, що коли хтось вважає, що нічого нового створити в нашому світі неможливо, він помиляється. Нове існує. Як мінімум — це просто нова якість. Хоча ми можемо принести у цей світ не просто нову якість.

2. Коли навкруги не залишилося нічого б нового, то, логічно, це нове є у нашому серці. Звідки воно там береться — то вже інша тема. І ми можемо це нове витягувати з нашого серця. Кожен це робитиме по-своєму, звичайно.

3. Щодо мене — зобов'язуюся постачати цей світ тим, що є в моєму серці, більш-менш регулярно.

4. Пам'ятайте, що цей світ витягне з кризи лише сильна любов.

Бачите, це було недовго. Дякую за увагу.

1

Берем лист бумаги. Делим его пополам. Берем тело, договариваемся считать половину левой.

Берем жизнь. Полжизни будет кошмаром, абсолютным хаосом. Другая же будет вместилищем покоя, уравновешенного счастья, Самого Бога.

Все как-то начинается. Затем развивается, затем обретает форму. Все, что будет потом, может сопровождаться болью при неправильном поведении.

2

У меня грустные глаза, я много раз пыталась что-то сделать с этим. В случае чего грусть быстро сменяется гневом. Иногда мне больно смотреть, но я не отвожу взгляд.

Очень многого я не в силах понять, но остро нуждаюсь в понимании. Я задаю вопросы в пустоту. Я нагружаю любовь к тебе избыточными дефинициями. Все правильно, тебе совсем не обязательно нести это.

Я родилась очень грустным ребенком. Но вы увидите, что моя грусть едва не переросла в слепую ярость. Спотыкаясь на ровном месте, я взлетаю над обрывом.

Давайте познакомимся.

3

Скажи им, тем, кто готов спрашивать, что несмотря ни на что, ты так и не стал умен.

Ведь у тебя есть по-настоящему красивая женщина, у тебя есть талант. Но в настоящее время ты таешь на глазах.

4

Все как-то начинается. Это серьезный вопрос, которым я всерьез задаюсь. Откуда появляются желания, которых не возникает, к примеру, у твоих друзей? Мы живем в одном пространстве, но у каждого боль своей силы.

Нет, вы не поняли.

Я не живу своей жизнью.

5

На моєму початку нічого особливого не було. Я відчував реальність вибору, але, мабуть, мій вік не дозволяв мені поставитися до всього цілком серйозно.

Утім, Конрад завжди був надто серйозним.

Надто.

Отже, моє ім'я Конрад.

6

Желание рассказать свою историю возникло от того, что я читала много книг. Я филолог по образованию, литература должна была стать не только вдохновением, но и моим хлебом. Я нигде и никогда не читала о нас в стопроцентном совпадении. Я напишу все по-другому, потому что это наша жизнь. Нет ни одной песни о нашей жизни, кроме написанных мной. Простите, поверьте: мне самой нелегко.

7

Щойно вийшов чудовий повнометражний фільм за його сценарієм. Це був справжній успіх — на тлі помаранчевих стрічок, помаранчевого кольору в цілому, що заполонив Україну своєю позитивністю та надією. То були чудові дні, коли він почувався щасливим не лише сам за себе, за своє реалізоване життя, але й разом з іншими. Власне, у той момент він відчував усіх людей собою, їх усіх.

На цьому дивовижному тлі щастя само-реалізації і, окрім того, щасливе