КулЛиб электронная библиотека
Всего книг - 584351 томов
Объем библиотеки - 881 Гб.
Всего авторов - 233348
Пользователей - 107188

Впечатления

vovih1 про Доронин: Цикл романов"Черный день". Компиляция. Книги 1-8 (Современная проза)

Автор пишет-9-ая активно пишется. В черновом виде будет где-то через полгода, но главы, возможно, начну выкладывать месяца через 2-3.Всего в планах 11 книг.Если бы была возможность вместить в меньшее число книг - сделал бы. Но у текста своя логика, даже автору неподвластная. Только про одиннадцать могу сказать, что это уже всё, точка.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
pva2408 про Кокоулин: Бог-без-имени (Самиздат, сетевая литература)

Такая аннотация у автора на странице.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Azaris4 про lanpirot: Позывной «Хоттабыч» (Альтернативная история)

У этой книги должно быть возрастное ограничение 60+. Вроде описание мира нормальное, но вот подача такое себе. Бросил книгу прочитав от нее 2/3. Не советую.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
дохтор хто про Тримбл: Рапунцель (Сказки для детей)

Неплохая новеллизация мультфильма.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Azaris4 про Гримм: Гридень и Ратная школа! (Альтернативная история)

Мне понравилось. Весьма интересно мир описан.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Stribog73 про Прокофьев: Стеллар. Прометей (Боевая фантастика)

2 vovih1: Вот а почему бы Вам было не заменить ознакомительный фрагмент на полную версию? Ведь это доступно каждому пользователю.
Или Вы барин: чтобы убрать за вами в сортире - нужен личный золотарь, чтобы подмести за вами полы - нужна личная уборщица, чтобы приготовить вам пожрать - нужна личная кухарка?

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
vovih1 про Прокофьев: Стеллар. Прометей (Боевая фантастика)

Зачем тут этот огрызок, когда на сайте есть полная версия
https://coollib.net/b/583751-roman-yurevich-prokofev-prometey-si

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

Казки роботів. Кіберіада [Станіслав Лем] (fb2) читать постранично

- Казки роботів. Кіберіада (пер. Іван Сварник, ...) 11.57 Мб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Станіслав Лем

Настройки текста:




КАЗКИ РОБОТІВ КІБЕРІАДА

КАЗКИ РОБОТІВ



ТРОЄ ЕЛЕКТРИЦАРІВ

[1]

Жив собі великий конструктор-винахідник, й одного разу створив він справжніх живих істот з льоду, і поселив їх на далекій та дуже холодній планеті. Планета ця так сяяла та переливалась своїми крижаними скарбами, що багато хто хотів ними заволодіти. Та наважились напасти на її мешканців лише троє електрицарів — Латунний, Залізний і Кварцевий.

Жив колись один великий конструктор‑винахідник, який невтомно винаходив незвичайні прилади й виготовляв дивовижні апарати. Змайстрував він був собі машинку‑пушинку, яка гарно співала, і назвав її пташкою. Печаткою у вигляді сміливого серця був позначений кожен атом, який виходив з‑під його рук, і дивувались потім учені, знаходячи в атомних спектрах миготливі сердечка. Змайстрував він багато корисних машин, великих і малих, і якось спала йому на думку химерна ідея поєднати воєдино смерть із життям і в такий спосіб досягти неможливого. Поклав він собі створити розумні істоти з води, але не тим жахливим робом, про який ви зараз подумали. Ні, думка про тіла м’які й мокрі була йому чужою, викликала в нього відразу, як і в кожного з нас. Вирішив він створити з води істоти по‑справжньому гарні й мудрі, а саме кристалічні. Вибрав він тоді планету, від усіх сонць віддалену, з її замерзлого океану вирубав крижані брили, а з них, як з гірського кришталю, витесав кріонідів. Звалися вони так, бо могли існувати лише при страшному морозі й у безсонячній порожнечі. Збудували невдовзі кріоніди міста й палаци крижані, а що будь‑яке тепло загрожувало їм згубою, освітлювали вони свої житла полярними сяйвами, які ловили й тримали у величезних прозорих посудинах. Хто був багатший, той мав більше полярних сяйв, цитринових і сріблястих, і жили кріоніди щасливо, а що любили не тільки світло, а й коштовні камінці, то славились вони своїми дорогоцінностями. Вони витесували їх із затверділих газів і шліфували. Тішили їх ці коштовності вічної ночі, в якій, немов ув’язнені духи, палали полярні сяйва, схожі на зачаровані туманності в кришталевих брилах. Чимало космічних загарбників мріяло заволодіти тими багатствами, бо ж уся Кріонія була видна ген‑ген звіддалік, виблискуючи, неначе діамант, який повільно обертається на чорному оксамиті. Різні шукачі пригод прибували на Кріонію спробувати воєнного щастя. Залетів на неї і електрицар Латунний, який, коли ступав, то наче дзвін дзвонив, та тільки‑но він поставив на лід ногу, як від жару крига під ним розтанула, і ринув електрицар у безодню Льодового океану, і води зімкнулись над ним, і там, на дні кріонських морів, спочив він до кінця віку.

Не налякала доля Латунного інших сміливців. Слідом за ним прилетів на планету електрицар Залізний, рідким гелієм так упившись, що в його сталевих нутрощах аж булькало, а паморозь, що вкрила його панцир, зробила його схожим на сніговика. Але, опускаючись до поверхні планети, електрицар розжарився від тертя об атмосферу, рідкий гелій із свистом випарувався з нього, а він сам, розпечений до червоного, впав на крижані гори, які тут‑таки розсипалися. Виліз електрицар звідти, немов киплячий гейзер, вивергаючи клуби пари, та, хоч би до чого він торкався, все миттю перетворювалось на білу хмару, з якої випадав сніг. Сів тоді Залізний і став чекати, поки вистигне, і ось, коли сніжинки перестали танути на його панцирних наплічниках, вирішив електрицар устати й кинутись у бій, проте мастило в суглобах так загусло, що він і випростатись не міг. І досі сидить він там, а сніг, падаючи, перетворив його на білу гору, з якої тільки стирчить вістря шолома. Називають ту гору Залізною, і в очницях її виблискує замерзлий погляд.


Почув про долю своїх попередників третій електрицар, Кварцовий, котрий удень мав вигляд не інакше як скляної лінзи, а вночі скидався на віддзеркалення зірок. Не побоювався він, що мастило в суглобах загусне, бо не змащувався; не лякався, що лід під ногами в нього розплавиться, бо міг лишатися холодним, якщо цього бажав. Одного він повинен був уникати – напружених роздумів: розжарювався від цього кварцовий мозок, і це могло занапастити електрицаря. От і вирішив він убезпечити себе й добитися перемоги над кріонідами бездумністю. Прилетів він на планету й так охолов за тривалий свій політ крізь вічну галактичну ніч, що й залізні метеорити, які вдарялись об його груди, розбивалися, видзвонюючи, на дрібні скалки, мов скло. Опустився Кварцовий на білі сніги Кріонії під її чорним небом, схожим на горнятко, повне зірок, і був він, мов чисте дзеркало. Замислився був Кварцовий, що ж йому далі робити, але сніг під ним миттю почорнів і почав обертатись на пару.

– Ого! – сказав собі Кварцовий. – Кепсько! А втім, дарма, аби тільки не думати, і наша