КулЛиб электронная библиотека
Всего книг - 579319 томов
Объем библиотеки - 869 Гб.
Всего авторов - 231783
Пользователей - 106441

Впечатления

Влад и мир про (Cyberdawn): Музыка Имматериума (СИ) (Космическая фантастика)

Общее впечатление начала книги - словесный панос. Однозначно в мусорную корзину. Не умеет автор содержательно писать, не матом (Краб), не псевдоумным философствованием. Философия - это инструмент доказывания с элементами логики, а не пустой трёп, типа я вот какие слова знаю и какой я умный, дивитесь мной! Не писатель, а чудо-юдо какое то. Детсад, штаны на лямках с комплексами. А кому это надо? У хороших авторах даже мат и пошлости в тему и к

подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Евдокимов: Котяра (СИ) (Самиздат, сетевая литература)

Простенько, но читается легко и интересно.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Stribog73 про Довбенко: Сбор и заготовка грибов (Справочная литература: прочее)

Уважаемые пользователи!
В нашей библиотеке появилась новая функция. Теперь вы можете добавить в "Избранное" понравившиеся вам книги, авторов, серии и жанры. Все они появятся в секции "Избранное" вашей "Книжной полки". Просто нажмите на сердечко возле книги, автора, серии или жанра. Это значительно упростит вам навигацию по нашей библиотеке.
Данная функция особенно полезна для

подробнее ...

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
DXBCKT про Доценко: Срок для Бешеного (Боевик)

Самое забавное — что прочитав 2-ю, 3-ю и четвертую части, я так и не удосужился прочитать начало... В конце концов в той стопке книг (которую я взял по случаю) ее не было... вот я и решил пропустить часть первую «по уважительным обстоятельствам»)). Но начав читать — все же решил (пусть и с опозданием) соблюсти хронологию и ознакомиться с первой книгой данного цикла.

С одной стороны — первая часть книги такова, что я уже хотел

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Калашников: Гнев орка (Публицистика)

Вообще-то не совсем в моих правилах комментировать (еще) непрочитанную книгу, но поскольку поток мыслей «уж очень велик»)), рискну сформулировать кое-что прямо сейчас (ибо к финалу боюсь забуду если не все, то большее) из того что пришло на ум...

С одной стороны, на «вторичном рынке» (книг!)) полным полно всяческой литературы, написанной десятилетия назад... Так опять зайдя в старый «книжный развал» (на самом деле — мини-магазинчик),

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про серию Гром

Книга сухая, читается как справочник. Много повторов и пафоса. И глупости с крышей. Оказывается, что бы одному человеку или 50, без разница сколько, жить в своё удовольствие нужно всех поставить раком и враждовать со всеми. Спрашивается, что есть счастье? Посидеть утречком или вечерком с удочкой на речке, сходить в лес за гребками или плюнуть в чужой огород? Есть тонны взрывчатки для уничтожения прохода к нам и никаких проблем. Хочется

подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Элвиг про Санин: У Земли на макушке (Путешествия и география)

Отсутствует большой фрагмент текста даже в исправленной заливке

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

Щаспобут [Станіслав Лем] (fb2) читать постранично

- Щаспобут (пер. Іван Сварник) 179 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Станіслав Лем

Настройки текста:




Станіслав ЛЕМ.
ЩАСПОБУТ



© ЛЕМ Станіслав. Кіберіада. — К.: Дніпро, 1990. - 816 с.

© СВАРНИК Іван, переклад з польської, 1990.


Одного дня надвечір славетний конструктор Трурль прибув до свого приятеля Кляпавція, мовчазний і задуманий, а коли той спробував розважити його найсвіжішими кібернетичними анекдотами, зненацька озвався:

— Прошу тебе, не старайся обернути мого понурого настрою на жартівливий, бо в моїй душі прокльовується істина, настільки правдива, наскільки й сумна. Я саме доходжу висновку, що, працюючи протягом усього життя, ми не зробили нічого путнього!

Кажучи це, він спрямував сповнений осуду й відрази погляд на розвішану по стінах Кляпавцієвого кабінету багату колекцію орденів, відзнак і почесних дипломів у золочених рямцях.

— Яка підстава для такого суворого вироку? — споважнівши, запитав Кляпавцій.

— Зараз поясню. Ми мирили ворожі королівства, постачали монархів тренажерами влади, будували машини-оповідачки й спеціальні машини для полювання, перемагали підступних тиранів і галактичних розбійників, що чигали на нас, але тим самим лише вдовольняли своє честолюбство, підносили себе у власних очах, натомість не зробили по суті нічогісінько для Загального Добра! Всі наші заходи, спрямовані на поліпшення життя маленьких істот, яких ми зустрічали під час своїх міжпланетних подорожей, ані жоднісінького разу не привели до витворення стану Досконалого Щастя. Замість справді ідеальних розв’язань ми створювали лише ілюзії, протези й замінники, за що заслуговуємо звання престидижитаторів онтології, вправних софістів дії, але не високого звання Ліквідаторів Зла!

— Коли я чую, як хтось розводиться щодо програмування Загального Щастя, мені починають мурашки по спині бігати, — відповів Кляпавцій. — Отямся, Трурлю, хіба тобі не відомі незліченні приклади саме так розпочатих дій, що ставали потім руїною і могилою найшляхетніших замірів? Хіба ти забув уже про фатальну долю пустельника Добриція, котрий намагався ощасливити Космос за допомогою препарату, званого Альтруїзином? Хіба ж ти не знаєш, що можна лише певною мірою обмежити побутові проблеми, домогтись дотримання справедливості, почистити закіптюжені сонця, налити бальзаму на триби суспільних механізмів, але щастя не випродукуєш ніякою машинерією? Про його загальне панування можна лише потай мріяти отак у сутінках, як оце нині, намагатися уявити його собі в ідеалі, п’янити солодкими видіннями око духу, але ж це, приятелю, все, на що спроможна наймудріша істота!

— То лише слова! — буркнув у відповідь Трурль. — Може, зрештою, — додав він за хвилину, — ощасливлювати тих, хто вже віддавна існує, і то рішучими, явно тривіальними способами — завдання нездійсненне. Але ж можна створити істот, запланованих так, аби вони нічого, крім щастя, не знали. Уяви собі, яким чудовим пам’ятником нашого конструкторства (яке час усе одно оберне колись на сірий порох) була б ясніюча десь там на небі планета, до якої з надією звертали б свої погляди маси туманностевих племен, щоб сказати: «Так! Справді, щастя у вигляді нескінченної гармонії можливе, і це довів великий Трурль із незначною участю свого друга Кляпавція, і доказ цього живе і пишно розквітає перед нашим захопленим поглядом!»

— Сподіваюся, ти не сумніваєшся, що сам я не раз уже роздумував над порушеною тобою проблемою, — признався Кляпавцій. — Але тут виникає серйозна дилема. Науки, яку дала Добрицієва пригода, ти, бачу, не забув, і тому хочеш ощасливити істот, яких не існує, себто прагнеш створити щасливців на порожньому місці. Отож спершу належало б розв’язати питання, чи взагалі можна ощасливити того, хто не існує. В мене щодо цього серйозні сумніви. Найперше ти мав би довести, що стан неіснування з будь-якого погляду гірший від стану існування, хоча б і не надто приємного, оскільки без такого доказу з феліцитологічного експерименту, ідеєю якого ти так захоплюєшся, міг би вийти пшик. І до мурашника нещасних, якими аж кишить Космос, додав би ще юрму нових, тобою створених, — і що тоді?

— Певна річ, експеримент ризикований, — визнав, хоча й неохоче, Трурль. — І все ж я вважаю, що його слід було б здійснити. Природа тільки з вигляду безстороння і нібито фабрикує що попало і як вийде. Тобто порівну приємних і прикрих, лагідних і жорстоких, але досить зробити переоблік, аби переконатися, що переможцями завжди залишаються тільки істоти жорстокі й лихі, котрі пожирають тих, інших. А коли негідникам спадає на думку, що вони чинять негаразд, вони вигадують для себе пом’якшувальні обставини або вищі виправдання: наприклад, що зло буття є гострою присмакою для збільшення апетиту до раю чи подібних місць. Як на мене, то з цим слід покінчити. Природа сама по собі не є злою, вона лише тупа, як чобіт, і тому діє по лінії найменшого опору, отже, її треба замінити і самому створити променисті істоти, вже сама поява яких буде справжнім оздоровленням буття. Вони з лишком