Рональд Рейган: людина, яка перемогла Імперію зла [Олекса Підлуцький] (fb2) читать постранично, страница - 2

уникав читати підручники, втім, як і будь-які інші книжки, і свої оцінки отримував за рахунок феноменальної пам’яті — уже тоді міг, прослухавши кілька сторінок тексту, повторити їх без жодної помилки. Головним його заняттям у ті роки був спорт. «Голландець» Рон, як чомусь прозвали Рейгана, був худорлявим і слабеньким хлопчиком. Але він довго і настирливо «качався» і за кілька років мав уже атлетичну фігуру «чоловіка-красеня», яку зберіг завдяки тривалим та інтенсивним щоденним вправам до глибокої старості. У віці 15 років йому вдалося влаштуватися рятувальником на міському пляжі Діксона. І працював він там щоліта 7 років підряд. При цьому «ідейний» трієчник відкладав щотижня по 20 доларів на… навчання в коледжі.

Час закінчення Рейганом школи співпав із початком Великої депресії 1929–1933 років. Мільйони американців втратили роботу. Серед них був і Джек Рейган. Але Рон таки став студентом. Він, відшукавши дешевий коледж у крихітному містечку Юріка за 150 кілометрів від Діксона, домовився, що з урахуванням його спортивних успіхів плату за навчання для нього буде знижено вдвічі — до 90 доларів на рік. Рейган-студент, попри величезний рівень безробіття, знайшов собі аж дві роботи — мив посуд у чоловічій студентській їдальні і на кухні жіночого гуртожитку. Він не тільки утримував себе сам, але й допомагав матеріально батькам, а через рік витягнув до коледжу і старшого брата, навчання якого теж частково оплачував. Окрім миття посуду Рейган у студентські роки активно займався спортом, грав у самодіяльному студентському театрі. Але він практично не… вчився. «Професор знав, що мені потрібен лише диплом, — згадував Рейган через багато років, — і тому не був занадто вимогливим до мене». «Отож я ніколи не мав оцінки вище «С» (трійки)». Попри це Рональд зрештою здобув ступінь бакалавра економіки, а через кілька десятиріч став першим в історії Сполучених Штатів президентом, який міг стверджувати, що має вищу економічну освіту.

Рейган завжди пишався тим, що ані він сам, ані його родина навіть у найскрутніші часи не користувалися ніякими видами соціальної допомоги. І якщо в 60-70-і роки ХХ століття ліберальні американські політики любили розводитися про своє бідне, важке дитинство — син мільйонера Ліндон Джонсон натякав виборцям, що підлітком голодував, а Джіммі Картер, який успадкував від батька велику плантацію, називав її «маленькою фермою» — Рейган згадував свої дитинство та юність як «гідні та щасливі». А ще з неприхованою недоброзичливістю ставився до всіх тих, хто «намагався сидіти на шиї» у федерального уряду чи влади штату — безробітних, інвалідів, самотніх та багатодітних матерів тощо.

Тьмяна зірка

Закінчивши коледж, Рейган зіштовхнувся з проблемою пошуку роботи — Велика депресія тривала, в країні було 13 мільйонів безробітних. Його економічні знання були, за власним визнанням майбутнього президента, вкрай слабенькими. І Рейган вирішив стати… радіокоментатором. Але всі провідні радіостанції у Чикаго та інших великих містах давали відкоша юнакові без фахової освіти, досвіду роботи та зв’язків. Та упертий Рон вирішив за будь-яку ціну влаштуватися на будь-яку радіостанцію «хоч підмітайлом». І за кілька місяців йому зрештою поталанило — на радіостанції містечка Давенпорт у сусідньому з його рідним Іллінойсом штаті Айова йому дозволи підмінити хворого коментатора і провести репортаж з футбольного матчу. Винагорода склала 5 доларів. Дебют вийшов вдалим і вже за кілька тижнів Рейган отримав постійну роботу з платнею 100 доларів на місяць. А за півроку нову зірку ефіру запросили на радіо найбільшого міста Айови Де-Мойн з платнею 75 доларів на тиждень.

Причиною успіху Рейгана став його… голос. Через багато десятиріч, коли він уже став президентом, журнал «Тайм» писав: «Жоден президент від часів Кеннеді не мав такого водночас характерного і чарівливого голосу. Він в потрібні моменти стає тихим, ледь чутним, і набирає соковитості в напружених ситуаціях». А ще Рейган вирізнявся чудовою здатністю до імпровізації.

За кілька років Рейган став місцевою зіркою в Де-Мойні — окрім радіорепортажів підробляв ведучим на різних політичних бенкетах та вечірках, тамадою на весіллях, влаштував на свою радіостанцію менеджером старшого брата, що врешті закінчив коледж, та практично утримував батьків.

1937 року життя Рейгана знову круто змінилося. Відправившись коментувати черговий бейсбольний матч в Лос-Анджелесі, Рейган за протекцією уродженки Де-Мойна Джой Ходжес, яка стала на той час уже досить відомою голлівудською акторкою та співачкою, отримав змогу пройти кінопроби на кіностудії «Ворнер бразерс». Суворі екзаменатори нічого не сказали Рональду, пообіцявши повідомити свій вердикт згодом. І Рейган повернувся до Де-Мойна, переконаний, що провалив пробу. А за кілька тижнів отримав звістку, що з ним укладено контракт на півроку з правом подовження з боку студії на сім років. З оплатою 200 доларів на тиждень і