Пригоди Електроніка (квадрологія) [Євген Серафимович Велтистов] (fb2) читать постранично, страница - 181


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

електронний хлопчик, - що Макар ніколи не задаватиметься. Передай, будь ласка, Рессі, що я обов’язково буду людиною... Я допоможу їй...

І почув по рації відповідь Електронички: “Що ж ви, хлопці?.. Ех, ви... Які ж ви товариші?..”

- Тримайся, Елечко! - гукнули дружно дівчатка. - Ми з тобою!

Слова Електронички, промовлені майже пошепки, оглушили Електроника. Він схопився, ступив на борт і на повному ходу сплигнув з ваговоза.

- Ти куди? - встиг лише крикнути Сергій Сироїжкін.

Лікар затарабанив по кабіні. І раптом обличчя його просвітліло. Електроник не упав, не розбився. Він на бігу порівнявся з ваговозом, що пригальмував, обігнав його, помчав уперед. Дівчатка закохано дивилися йому вслід: от якби до них хтось так поспішав!

Шофер, увімкнувши граничну швидкість, напружено стежив, як поступово зменшується на шосейній стрічці хлопчача постать.

- У вас усі такі відчайдушні? - запитав він професора.

- Коли йдеться про справжнє... про людське ставлення до людей, то всі, - коротко відповів професор, попахкуючи люлькою. - Жени!

В кузові, підганяючи швидкі колеса, лунали дівчачі голоси:


Лиш гукну, і постане як стій

Друг кошлатий, улюбленець мій...


Решта дітей підхопили табірну пісню, складену Елечкиною командою:


Здрастуй, Рессі, друже Рессі,

Гарно разом нам ведеться -

Рідкісне створіння,

Супер та уміння...


Елек вийшов на берег моря і зразу ж побачив її.

Вона стояла на великому гладенькому камені й дивилася за горизонт. Біля її ніг сидів кудлатий пес.

Він підійшов до неї неквапливим кроком, уважно подивився в її обличчя:

- Ти зовсім інша, - ледь здивовано промовив Електроник. - У тебе... у тебе усміхнені очі. - Він простягнув руку. - Мир?

Електроничка у відповідь міцно потиснула її і засміялася.

- Мир!

Вона здогадалася: її очі бачили світ по-новому.



© ВЕЛТИСТОВ Є. С. Нові пригоди Електроника: Повісті. - К.: Радянська школа, 1990. - 160 с.

© ВИДИШ Микола, переклад з російської, 1990.



1

Вірші Леоніда Мартинова.

(обратно)