Ашкинази Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Ось про що я хотів попросити Максима: до виходу книжки Блека нікому не давати моїх віршів, які я посилаю. Якщо мені вдасться тепер як слід попрацювати, я постараюся видати книжку взимку.

Чи не зберетеся Ви на різдво до нас до Фінляндії?

Ще раз прошу Вас прийняти мій найсердечніший, найдружніший привіт, дорога Катерино Павлівно.

Ваш С. Маршак.

ЦЬКУВАННЯ ВОВКІВ, з статті В. Розанова «Кривдник і скривджені»

Ще трохи, і, мабуть, Чуковський змусить замовкнути навіть великого Волод. Азова. Просто жах. А хотів би я подивитися єдиноборство Чуковського з Азовим. У обох зуби... не потрібно ходити на цькування вовків.

САТИРИК ВИСОКОГО ГАТУНКУ, з статті Р. Соколовського «Володимир Азов. Літературні фейлетони»

За свідченнями «Ілюстрованої Росії», в Парижі Ашкіназі з’явився 1928 року, з чим пов’язана публікація оповідання «Заява Васі Зяблого» – першого виступу його в емігрантській пресі.

...Ознайомитися з творами Азова можливості немає: вони не перевидавалися, а ті п’ять оповідань, що поміщені в антології «Сатирикон» і сатириконівці», уявлення про письменника не дають: вони не найхарактерніші для нього.

Перш за все, Володимир Азов не «тяжів до сатири», а був сатириком, про що свідчить книга «Кольорові скельця». Головним об’єктом викриттів письменника було грубе знехтування цивільних прав і свобод, які дарував цар Маніфестом від 17 жовтня, розгул мракобісся чорносотенців.

З’явися у читачів можливість заглянути в «Кольорові скельця», вони переконалися б, що зовсім не тверду владу висміює сатирик, а всесилля «Союзу російського народу». Якийсь маляр з цього «Союзу» здатний звалити своїми доносами самого губернатора. Не стільки манія загальної підозрілості, скільки патологічна ксенофобія «істинно російських патріотів» викривається в оповіданні «В палаті № 6», пацієнт якої одержимий комплексом націоналізму: для нього навіть кури кохінкінки і корови симентальської породи – інородці.

Всесильною фігурою виглядає звичайний городовий, перед бляхою якого схиляються навіть сильні світу цього («Городового бляха № 76 в міністерстві народної освіти»).

Правове беззаконня висміяне у фейлетоні «Жертва фантазії»: Іван Іванович Іванов, підрахувавши якось, скільки разів його незаконно позбавляли свободи, робить для себе висновок, що в якійсь Австралії, наприклад, він швидко б розбагатів за рахунок відшкодування морального збитку, завданого незаконними арештами.

СУМНО, БО ВЕСЕЛО, бувальщина

Якось Володимир Азов читав трупі театру «Криве дзеркало» свою п’єсу. Читав добре – з почуттям, з толком, з розставлянням, підкреслюючи найсмішніші і найдотепніші, на його думку, місця. Актори слухали з напруженою увагою.

Коли він кінчив, зненацька повисла зловісна тиша. Народ мовчав...

– Ну, що ж, панове, як вам подобається моя п’єса? – не витримав Азов і перервав обтяжливе мовчання.

Піднявся актор Н. В. Грановський:

– Я не знаю, чи пристануть товариші на мою думка, але мені хочеться сказати про вашу п’єсу словами поета: «Мені сумно тому, що весело тобі».

Вибухнув дружний, гомеричний регіт...