Мустель Эвальд [Николай Михайлович Сухомозский] (pdf) читать постранично, страница - 2

регіонах, які мають
схильність до засух, в періоди високої сонячної активності посилюється вірогідність засух. У
районах, в яких складна метеорологічна обстановка, пов’язана з можливими потопами, повенями,
там посилюється вірогідність цих повеней.
Поки не дуже ясно, в чому полягає механізм цієї дії.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА СОНЦЕМ, з статті З. Ястржемської «Далекосхідна уссурійська»
Уссурійська сонячна станція створена за ініціативою Комісії з дослідження Сонця при
Астрономічній Раді Академії наук СРСР, очолюваної у той час відомим радянським ученим
членом-кореспондентом АН СРСР Мустелем Евальдом Рудольфовичем. За узгодженням з
Президією Далекосхідного філіалу Академії наук СРСР було вирішено розмістити її на території
Гірничо-тайгової станції ім. Академіка В. Л. Комарова, підпорядкувавши астрономічну групу в
господарському відношенні керівництву цієї станції.
Завдання і програми обсерваторії – спостереження: 1) плям і факелів на Сонці; 2) швидких
процесів в хромосфері; 3) магнітних полів і плям; 4) хромосферних спалахів; 5) змін потоку
радіовипромінювання Сонця на хвилі 1,4 м.
КРАЩЕ ФАРБУЙМО АСТЕРОЇДИ, з інтерв’ю О. Боярчука В. Губарєву «У зірок все, як у
людей»
– Ви контактуєте з фізиками?
– Безумовно. У нас багато спільних робіт. Адже ми вивчаємо властивості речовини, яку
неможливо найближчим часом одержати в лабораторії, а тому потрібно об’єднувати зусилля.
– Ви захоплювалися «яскравими» зірками. Чому це було необхідно?
– Моїм керівником в аспірантурі був Евальд Рудольфович Мустель. Ви його знаєте?
– На початку шістдесятих ім’я цього академіка гриміло – він коментував багато запусків в
космос! Він, здається, займався Сонцем?
– І ним, і зірками. Хоча віддавав перевагу Сонцю. Я у нього був аспірантом. Працював на
інструменті в Кримській обсерваторії. Знімали тоді ми на пластинки. Зараз техніка зробила крок
далеко уперед, зйомки в п’ятсот разів чутливіші! Проте тоді було саме так. Тому і доводилося
обмежуватися яскравими зірками...
– Я бував на деяких конференціях, присвячених астероїдній небезпеці. Фізики-атомники і
ракетники доводять, що потрібно створювати «Службу безпеки Землі» і ставити на її озброєння
ядерні ракети, аби за їх допомогою або розбивати небезпечні для планети позаземні тіла, або
відводити їх убік. Як ви ставитеся до цієї ідеї?
– Ставлюся спокійно. Поки ми не зможемо запобігти небезпеці, якщо вона з’явиться. Припустимо,
астероїд прилетить до нас через два роки. Він знаходиться за Сонцем. Треба до нього добратися,
«приклеїтися» і малою тягою змінити траєкторію його польоту. Це правда. Однак не вся. А вся
полягає в наступному: ми твердо не знаємо, чи потрапить цей астероїд на Землю, оскільки всі наші
обчислення не настільки точні. І можна досягти зворотного ефекту: астероїд пройде мимо, якщо
ми не «втрутимося»...
Між іншим, можна запропонувати таку ідею: досить фарбувати небезпечний астероїд в інший
колір, і він пролетить повз Землю.

ВИЯВИВ НЕТЯМУЩИХ В НАУЦІ, з книги Г. Колчіна «НЛО: факти і документи»
У жовтні 1967 р. було створено відділення з НЛО Всесоюзного комітету космонавтики ДОСААФ
на чолі з П. Столяровим. 10 листопада 1967 р. Столяров і Зігель виступили по Центральному
телебаченню із закликом до населення повідомляти про всі спостереження НЛО, після чого в
редакції газет і журналів надійшли сотні листів.
Проте в цьому ж місяці ЦК ДОСААФ прийняв ухвалу про розпуск відділення з вивчення НЛО, а в
грудні Відділення загальної і прикладної фізики АН СРСР, очолюване академіком Арцимовичем,
винесло ухвалу, яка засуджувала вивчення НЛО в СРСР, оголосивши його антинауковою
сенсацією.
У лютому 1968 р. в «Правді» з’явилася розгромна стаття під заголовком «Знову літаючі тарілки»,
підписана членом-кореспондентом АН СРСР Е. Мустелем, професором О. Мартиновим і В.
Лешковцевим, в якій проблема НЛО називалася міфом і домислом, а люди, котрі ставилися до неї
серйозно, оголошувалися «нетямущими в науці».
У відповідь на цю публікацію група викладачів і науковців Військово-повітряної академії імені
Жуковського (зокрема три доктори наук і п’ять кандидатів наук) надіслала в редакцію «Правди»
колективного листа, в якому підкреслювалася важливість внесення ясності в проблему НЛО для
оборони країни і стверджувалося, що стаття Мустеля, Мартинова і Лешковцева приносить
безперечну шкоду. Одночасно 13 провідних авіаконструкторів та інженерів, котрі входили до
складу відділення з НЛО, звернулися до Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна з
пропозицією створити в нашій країні спеціальну організацію з вивчення НЛО.
У березні 1968 р. вони одержали відповідь за підписом академіка Щукіна, в якій вказувалося, що
«питання про природу так званих літаючих об’єктів розглядалося із залученням низки
компетентних організацій Президії АН СРСР, Головного управління гідрометеослужби,
Міністерства оборони та інших. В результаті