Радченко Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

...Було утворено спеціальну установу – Головторф при ВРHХ РРФСР. Його очолив І. І. Радченко.

...Саме він і створив у середині 20-х років Торф’яну дослідну станцію (ТДС). Селище, назву для

якого вибрали найпростіше – ТДС, будували прямо в лісі.

Одночасно створювався Центральний HДІ торф’яної промисловості – Інсторф. Його

директором призначили І. І. Радченка.

У цехах і лабораторіях почалося інтенсивне життя. Створювалися машини і механізми для

видобутку, транспортування і переробки торфу. У філіалі Інсторфа займалися вивченням

«горючої землі», як називали цю корисну копалину в давнину.

Торф виявився не лише паливом, а й цінною сировиною для різних галузей господарства. Його

можна було використовувати в текстильній, паперовій, хімічній промисловості, при виробництві

будівельних матеріалів. З’ясувалося, що спеціально приготований торф при горінні дає майже

такий же ККД, як і нафтове паливо. При цьому він характеризується малою кількістю золи і сірки.

З торфу виробляли металургійний кокс. Торф’яний дьоготь містив цінні хімічні продукти, які

йшли у тому числі й на виробництво рідкого пального. З торфу виготовляли термоізоляційні

матеріали для будівництва, торф’яне клоччя, торф’яну повсть, торфофанеру тощо.

У сільському господарстві торф’яна підстилка уживалася в тваринництві – вона виявилася

гігроскопічнішою, ніж тирса чи солома, і стерильнішою. Використана підстилка йшла в

рослинництво як багате азотом добриво, поліпшуюче структуру ґрунту. У торф’яних стаканчиках

виганяли розсаду.

Виняткові якості використовувалися навіть у медицині. Багато фахівців відзначали, що в

грязелікуванні він кращий, ніж інші види мінеральної сировини, нетоксичний і не викликає

алергії. Зате довше тримає тепло і рівномірно його віддає.

І так далі – можливості торфу невичерпні...