Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок [Роберт Шеклі] (pdf) читать постранично, страница - 2

себе.
Суддя чекав, і на мить Стіву Бакстеру захотілося вийти з самовбивчої авантюри. Напевне, й він,
9

10
і Адель, і діти, й тітонька Фло, й дядечко Джордж могли б і надалі вдовольнятися своїм затишним однокімнатним помешканням у Ларчмонтсі, в житловому
масиві імені Фреда Аллена для людей середнього
статку. Врешті-решт, він не був людиною ні надто
дієвою, ні дужою, ані схильною до бійок. Працював
консультантом з деформації систем, причому вважався гарним фахівцем. Мав худорляву статуру,
слабкі м’язи й відчутну задишку. Чому, заради Бога,
він має поринути в небезпеки похмурого Нью-Йорка,
у найвідоміші міські джунглі?
— Краще відмовся від цього, Стіве, — хтось уголос
повторив його думки.
Бакстер повернувся й побачив Едварда Фрейхоффа Сент-Джона, свого заможного, огидного сусіда з Ларчмонтсу, високого, елегантного, бадьорого
й натренованого завдяки веслуванню на байдарці.
Вигляд у Сент-Джона був чудовий, а прижмурений
погляд його очиць надто часто зупинявся на білявій
красуні Адель.
— Тобі нізащо це не вдасться, Стіві, дитинко, —
провадив Сент-Джон.
— Може, й так, — спокійно відповів Бакстер. —
А ти, гадаю, сподіваєшся, що це вдасться тобі?
Сент-Джон підморгнув і за звичкою почухав носа
вказівним пальцем. Він кілька тижнів натякав на
спеціальну інформацію, яку начебто роздобув у продажного контролера Земельних перегонів. Ця інформація мала значно підвищити його шанси під час
перетину району Мангеттена — найбіднішого і найнебезпечнішого урбаністичного утворення в світі.
— Облиш це, Стіві, дитинко, — найогиднішим своїм тоном правив своєї Сент-Джон. — Облиш, і я, можливо, зароблю для вас це майно. Що ти скажеш на це,
пуцьвірінку?

Роберт Шеклі. Пастка

на людей

Пастка

на людей

Бакстер помотав головою. Не вважав себе сміливцем, та волів би радше вмерти, ніж прийняти милість
від Сент-Джона. І в будь-якому разі все вже не могло
залишатися таким, як раніше. Згідно з прийнятим
минулого місяця «Додатком до Закону про розширення сімей» Стів тепер був зобов’язаний прийняти
трьох неодружених двоюрідних сестер із тіткою-вдовою, чиє однокімнатне помешкання в підвалі промислового комплексу Лейк Плесід знищили під час
будівництва нового тунелю Олбані-Монреаль.
Навіть по застосуванні антишокових ін’єкцій десять осіб в одній кімнаті — це вже занадто. Йому просто-таки доведеться виграти цю ділянку!
— Я залишаюся в перегонах, — стиха озвався
Бакстер.
— Гаразд, дитинко, — Сент-Джон насупився і його
жорстке обличчя набуло злобливого виразу, — але
пам’ятай: я тебе попереджав.
Головний суддя закликав:
— Панове, прошу зайняти місця!
Учасники замовкли. Всі завмерли на лінії старту зі
стиснутими губами, втупившись у одну точку.
— Приготуйтеся!
М’язи сотні ніг напружилися, п’ятдесят чоловіків
нахилилися вперед.
— Рушайте!
І перегони почалися!
Хвиля інфразвуку ненадовго паралізувала натовп
навколо. Учасники пробилися крізь непорушні ряди
й рвонули вперед — хто над низкою зупинених автомобілів, а хто в обхід їх. Далі кожен обрав свій шлях,
але переважно у східному напрямку, до Гудзону та
незугарного міста, яке лежало на далекому березі
річки, напівприховане пухнастим шлейфом з недогорілих вуглеводнів.
11

12
Стів Бакстер не подався на схід.
Лише він, єдиний з усіх учасників повернув на північ, убік мосту Джорджа Вашинґтона та Бі Маунтейн
Сіті. Стиснувши зуби, він рухався мов уві сні.
У далекому Ларчмонтсі Адель Бакстер спостерігала за перегонами по телевізору. Мимоволі жінка затамувала подих. Її восьмирічний син Томмі закричав:
— Мамо, мамо, він іде на північ, до мосту! Але міст
цього місяця закритий. Він не зможе пройти цим
шляхом!
— Не хвилюйся, любий, — відповіла Адель. — Ваш
батько знає, що робить.
Вона говорила впевнено, не відчуваючи жодної
впевненості. І коли чоловікова постать загубилася
в натовпі, їй залишилося чекати — й молитися. Чи
справді знає Стів, що робить? Чи просто він у сум’ятті?

2
Проблема позначилася в ХХ столітті, а жахливі наслідки визріли за сто років. Після повільного тисячолітнього зростання чисельності населення у світі
раптом стався демографічний вибух, людство щодалі
подвоювалося. Хвороби давно здолали, харчами забезпечили достатньо, рівень смертності й далі падав,
а народжуваність зростала. Людська популяція, спіймана у пастку збільшення в геометричній прогресії,
розросталась мов ракова пухлина.
Чотири вершники Апокаліпсису, стародавня поліція, більше не могли підтримувати порядок. Хвороби та голод у цю добу виявилися поза законом, війна
стала марнотратством. Лише смерть залишилася —
значно слабша, лише тінь колишньої.

Роберт Шеклі. Пастка

на людей

Пастка

на людей

Наука й далі з непробачною легковажністю працювати над подовженням життя більшості людей.
І люди наступали, їхня чисельність зростала, поки
не заполонила