Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок [Роберт Шеклі] (pdf) читать постранично, страница - 79

втримати.
— Я чомусь не багато пам’ятаю про нього, —
зітхнув Арнольд. — Він їсть людей?
— Ні. Як я пригадую, він просто кришить їх на
капусту.
Дим почав формуватись у величезну сіру постать Буркотуна. Вони сховалися в наступний відсік
і замкнули двері. За якусь мить і туди просотався легкий димок.

Роберт Шеклі. Пастка

на людей

Привид V
— Просто смішно, — промовив Арнольд, кусаючи
губи, — коли тебе переслідує уявне чудовисько… Чекай-но! Водяний пістолет ще у тебе?
— Так, але…
— Давай його сюди!
Арнольд підбіг до бака з водою і наповнив пістолет. Буркотун знову сформувався і наближався до
них із лиховісним стогоном. Арнольд вдарив по ньому струменем води.
Буркотун і далі рухався вперед.
— Я пригадав, — сказав Грегор, — водяний пістолет не може зупинити Буркотуна.
Вони відступили в сусіднє приміщення і зачинили
двері. Лише одна стіна відділяла їх тепер від смертоносного космічного вакууму.
Грегор поцікавився:
— Чи не можна щось зробити з атмосферою корабля?
Арнольд похитав головою.
— Вона поступово очищується. Але потрібно
близько двадцяти годин, щоб ефект Лонгстиду вичерпався.
— А немає якоїсь протиотрути?
— На жаль, немає.
Буркотун знову матеріалізувався і поводився
якось не надто спокійно й не сказати щоб люб’язно.
— То як же нам із ним упоратися? — заметушився
Арнольд. — Має ж бути якийсь спосіб. Чарівні слова?
Може, дерев’яний меч?
Грегор похитав головою.
— Я пригадав Буркотуна, — промовив він
скрушно.
— То що ж його вбиває?
— Його не можна знищити ні водяним пістолетом,
ні пістонами, ні петардами, ні рогатками, ні смердю269

270
чими бомбочками, ані будь-якою іншою дитячою
зброєю. Буркотун абсолютно нездоланний.
— Ох, цей мені Флінн із його клятою фантазією!
Якого дідька нас тільки повело на розмови про нього? Як же тепер позбутися цього Буркотуна?
— Я ж кажу тобі: нічого не вийде. Він повинен
зникнути просто сам по собі.
Буркотун досяг свого повного розміру. Грегор
з Арнольдом заскочили в тісний спальний відсік і зачинили двері.
— Думай, Грегоре, — благав Арнольд, — жоден
хлопчисько не вигадуватиме чудовисько, від якого
не можна врятуватися. Пригадуй!
— Буркотуна не можна вбити, — мов заведений
повторив Грегор.
Плямисте чудовисько сформувалося знову. Грегор
пригадав усі нічні жахи, які будь-коли переживав.
Мабуть, у дитинстві він мав певний спосіб боротьби
з невідомими силами.
Раптом — ще мить, і було б запізно — він пригадав…
Під керуванням автопілота корабель мчав до Землі з Буркотуном на борту, й останній почувався тут
повноправним господарем. Він ходив порожніми
коридорами, пробирався крізь сталеві стіни в каюти
й вантажні відсіки, стогнав, охкав і лаявся, але не зміг
знайти жодної жертви.
Корабель досяг сонячної системи, автоматично
вийшов на орбіту навколо місяця.
Грегор обережно визирнув, готовий, у разі чого,
знову сховатися. Не було чутно жодного підозрілого
руху, ніхто не стогнав і не охкав, лиховісний туман
не просотувався попід двері або крізь стіни.
— Усе гаразд, — гукнув він до Арнольда, — Буркотун зник.

Роберт Шеклі. Пастка

на людей

Привид V
Приятелі, які врятувалися найнадійнішим засобом проти нічних жахів — загорнувшись у ковдри
з головою, повилазили зі своїх ліжок.
— Я ж казав, що водяний пістолет не допоможе, —
заявив Грегор.
Арнольд ледь всміхнувся у відповідь і заховав пістолет до кишені.
— Я таки залишу його собі. Якщо коли-небудь
одружуся й матиму малюка, це буде моїм найпершим
подарунком йому.
— Ну, таке не для моїх дітей, — сказав Грегор.
Він ніжно поплескав рукою по ліжку.
— Ніщо тебе не дістане, якщо загорнешся з головою у ковдру.