Потомки запорожців [Олександр Петрович Довженко] (fb2) читать постранично, страница - 3

ненавиджу тебе!..

 Скидан. Не маю і я приязні до тебе, Забродо.

 Заброда. Коли б ти міг отут мене убить, повісити чи задушити зараз! Коли б душа моя покинула мене і полетіла геть з подвір'я, коли б лежав я трупом отут-о і батько плакав надо мною, то навіть мертвий я б тремтів і бивсь об землю — так я ненавиджу тебе.

 Скидан. О, ти такий!

 Тихий. Яка страшенна сила!

 Скидан. Не сила тут. Безсилля скаженіє.

 Заброда. Проклятий голодранець!

 Скидан. Не заперечую. Про мене й пісню складено:

 «Вставай, проклятьем заклейменный...»

 Хор. «Весь мир голодных и рабов...»

 Заброда. Будь ти проклят!

 Гусак. Замовч, мироїд, уб'ю!

 Вигуки. Бий його!

 Скидан. Не смійте доторкатись! (До Заброди). Чого тепера вже клясти, хижак? І кого!?

 Заброда. Тебе і твою владу надо мною...

 Нечитайло. А бодай тобі язик усох!

 Заброда. ...твій урожай, і план, і навіть дощ, який я заклинаю не іітп на ваші ниви!

 Уляна. А куди ж йому йти? Вся земля тепер гуртова. Мино!

 Нечитайло. Помовч...

 Заброда. Я проклинаю запорізький степ, що обробляли ми його віками!

 Незаможники. Хто обробляв?

 Трубенко. Він обробляв?

 Левко Цар. Еге ж. Робили нашими руками!

 Ласкавий. Все одно. Хіба ж не козаки ми? Адже тут, де ми змагаємося нині, стояла Запорозька Січ ще за Хмельницького Богдана. Чи ж не всі ми...

 Паливода. ...нащадки славних запорожців!?

 Горлиця. Нe діти одної матері України?

 Скидан. Так. Всі ми козаки, та не всі однакові.

 Гусак. Он учитель каже, що запорожці — вигадка панів із Вукоопспілки.

 Скидан. Скажи учителю, що він блазень.

 Гусак (до вчителя). Чули?

 Сірик. Я так ие говорив! Я казав, що у XVII і XVIII століттях в районі діііпровських порогів перебував певний ррошарок певних продуктів епохи, обумовлених класовими економічними...

 Паливода. Дурниці мелете...

 Скидан. Годі! Обумовлений продукт.

 Сірик. Ой яка гидота! Не вірте мені. (Беззвучно). Я одмовляюсь!

 Заброда. Виходить, запорожців зовсім не було, чи як по-вашому?

 Скидан. Чому? Були і навіть є.

 Паливода. Чи не ви часом?

 Скидан. А хто ж? Хто був ворогом народу в старовину? Пани і дуки. Хто були запорожці? Збройні вороги ворогів народу! Отак і ми — ваші вороги й переможці. Скажете, ні?

 Паливода. Цю політграмоту чуємо з сімнадцятого року.

 Заброда. Прокляття!..

 Скидан (до ішроду). Чули? Все обчислив і зважив. І все прокляв. Колгоспний лад і нашу перспективу. Судьбу нащадків наших і батьків. І навіть степ.

 Заброда. І степ!!!

 Цар. І дощ прокляв небесний!

 Заброда. І дощ!!!

 Входить Мар'яна.

 Мар'яно, де дитя?

 Мар'яна. Умерло для тебе.

 Заброда. Дитина де, гадюко?

 Мар'яна. І ти вже мертвий.

 Заброда. Уб'ю! Дитина де?!

 Лаврик (вбігає). Дядьку Скидан! Забродиха підкинула дитя в колгоспний двір!

 Заброда. А-а!..

 Скидан. Чули? Ще один доказ: будуще за нами. (До Заброди). В тобі, Забродо, я не кляну нічого, бо нічого клясти. Ти весь у минулому.

 Заброда. Скидан, я не один, як бачиш, да і таких, як ти...

 Скидан. Таких нас мільйони.

 Заброда. Рахунки зводять отут по Марксу за століття. Ми пропащі.

 Скидан. Так, ви пропащі.

 Заброда. Подія ця в історії народу нашого велика, єдина...

 Скидан. ...і неповторна.

 Заброда. Так.

 Скидан. Ну?

 Заброда. Так от, як індивід, чия жінка немовля свое підкинула тобі...

 Скидан. Чого ти хочеш?

 Заброда. Я хочу битися з тобою особисто. Прошу тебе. Може, я вб'ю тебе індивідуально, а ні, — так ти мене. Адже обидва ми улани лейб-гвардії його величності.

 Скидан. Ми вахмістри, не офіцери. Яка там в нас дуель! До речі, е закон.

 Заброда. Закон?! До зброї!

 Бас і Буланий. Охляли...

 Заброда. Сибір нашого царя! (Подається до куркульського натовпу і, вхопивши шаблю, кидається на Скидана).

 Скидан. Гаркавий, швидко! (Бере в міліціонера Гаркавого шаблю і одним ударом вибиває в Заброди зброю), .Чортзна-що!

 Заброда. Здаюсь... Кінчай.

 Скидан. Заберіть гадів!

 Гусак. Куркулі, струнко! Равнєніе наліво, шагом марш!

 Заброда. Свят, свят, свят...

 Куркулі (співають). «Свят господь, господь Саваоф.  А до нас страшний суд наближається...» (Рушають зі сцени).

 Трубенко. Мино, а ти куди?

 Гаркавий. Громадяни! Обережно! Не плутайтесь між ворогами!

 Уляна. Мино, Мино! Куди ти-бо, га? Чи як?!

 Нечитайло. Да не страми мене, не дратуй на людях!

 Скидан. Дядьку Мино! Куди ви вплутались? Тітко Уляно! Ви ж середняки!.. Назад!

 Уляна. Куди? Ой!.. Пробочку! Мино!

 Нечитайло. Га? Куди, кажете?

 Скидан. Назад!

 Нечитайло. Так де ж воно? От біда, їй-богу...

 Уляна. А, рятуйте!

 Мар'яна (до Скидана). Прощай, Петре! (Іде).

 Скидан. Прощай.

 Мар'яна (обертаючись). Петре, скажи мені одне хоч слово на смерть.

 Скидан. Живи. (Дивиться вслід Мар'яні, що зникав в натовпі).

 Уляна. Пропала пісня... Повезли на Соловки.

 Пасічний. Чого пропала? Наші пісні — народні.

 Уляна. Наші, а співать кому? Всю півчу повезли. Дівчат хоч би не той...

 Пасічний.