Євгеній Онєгін [Олександр Сергійович Пушкін] (fb2) читать постранично, страница - 35


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

би крихту міг найти.

Прощай. Прийшли ми до мети.



L



Прощай, мій вірний ідеале,

І ти, супутнику чудний,

І ти прощай, натхнення стале

Труда малого. Чар живий,

Поету щастя принесли ви:

Забув я з вами світ бурхливий,

До милих серцем говорив.

Багато проминуло днів,

Відколи молода Татьяна

І мій герой у тьмянім сні

Враз появилися мені,—

І вільноплинного романа

Іще не ясно бачив даль

Я крізь магічний свій кришталь.





А ті, кому я вечорами

Початок повісті читав,—

Одних нема, а ті не з нами,

Як Саді те давно сказав.

Без них портрет дорисував я

З Онєгіна. А та, що взяв я

Татьяні молодій за взір...

О, скільки втрат було з тих пір!

Блажен, хто міг лишити рано

Бенке́ти юності, до дна

Її не випивши вина,

Хто не скінчив її романа

І враз умів розстаться з ним,

Як я з Онєгіним моїм.