Україна в лещатах сіонізму [Василь Яременко] (fb2) читать постранично, страница - 2
Книга 153972 устарела и заменена на исправленную
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (15) »
«Заступникові міністра закордонних справ України О. Майданнику Шановний Олександре Івановичу! Нас прикро вразила інформація (якби не МЗС, то голова „Просвіти“ так би і не знав, що діється в обласній харківській „Просвіті“, у цьому основна прикрість. — В. Я.), викладена у Вашому листі щодо матеріалів, надрукованих у журналі „Джерело“ (насправді в дитячій газеті „Джерельце“, журналу „Джерело“ взагалі не існує, йдеться про статтю з народних прислів'їв, що відбивають українсько-єврейське співжиття в різні історичні епохи під назвою „На одного мирянина — сім жидовин“. — В. Я.). Повідомляємо, що це видання не підконтрольне Центральному правлінню ВУТ „Просвіта“, не рецензується нами і не фінансується (принципово) у зв'язку з хибною лінією журналу. (У чому принциповість П. Мовчана: солідаризуватися з О. Фельдманом, а не з україномовним „Джерельцем“, не в захисті видання, столичний керівник якого навіть не знає правильної назви, а в „принциповому“ осуді. — В. Я.) У матеріалі, вміщеному в журналі, є певні натяки, але відвертого расизму, який кваліфікувався б як злочин, на наш погляд, не існує. Але ми вважаємо, що такі дії Харківського облоб'єднання „Просвіта“ не прийнятні для Товариства (сиріч, повна солідарність з україножером О. Фельдманом і осуд професора Кіндратенка, керівника обласної „Просвіти“. — В. Я.) Це питання буде винесене на обговорення ЦП, дана відповідна оцінка (о, дуже знайома термінологія із „світлого минулого“. — В. Я.) цим діям і будуть застосовані організаційні заходи відповідно до Статуту Товариства.Цей документ — свідчення рабської психології, страху перед фінансове спроможними розбійниками, одночасно засвідчує цілковите небажання боротися за істину, за українську ідею.
З повагою, голова Товариства, народний депутат (підпис) Павло МОВЧАН».
А тепер послухаймо, як говорить єврей про свою історичну батьківщину, де зараз неприхований розгул фашизму і державного тероризму уряду Аріеля Шарона, де окупант звинувачує поневоленого в тероризмі. Тимур Литовченко у редагованій ним же газеті «Хадашот» («Новости», січень 2004 р.) розвиває теорію, до якої варто прислухатися: «… нельзя одновременно и быть противником Израиля, и любить евреев, т. е. исповедующий антисионизм автоматически впадает в антисемитизм… У нас на глазах многие клянутся в любви ко всем украинцам и божатся в преданности всему украинскому (песням, вышиванкам, шароварам, вареникам, горилке с перцем… да мало ли еще чему), но при этом отрицают право Украины на независимость. Так разве не называют их врагами не только Украины, но и украинцев, т. е. „шароварними ура-патріотами“, усиленно маскирующимися украинофобами».
Отак, Павле Михайловичу, орле далекозорий: не захистив українця, його справу — зрадив Україну. А ви, кажуть, і будинок у Музейному провулку, 8, який ще радянська влада виділила для Товариства української мови, продали. За яким правом? І кому?
Тільки Верховний Суд України визнав безпідставними претензії хабадника О. Фельдмана до харківського «Джерельця», а не міфічного журналу «Джерело». Ви зрадили українську дітвору у Харкові й Україну. «С чего начинается Родина? — С картинки в твоем букваре», а Мовчан із Фельдманом вирвали її з рук дітей і розпатякують про якусь принципову позицію. Учіться у сіоністичних ідеологів, п. Мовчан! Сказав правду про «брудну роботу сіонізму» — і відразу став антисемітом. Отже, захистив сіонізм — упав в україножерство.
Що треба нині зробити, щоб вільно поговорити з Україною, по-синівськи висповідатися перед нею — і знову починати з нуля, бо суєслови прокричали, пробазікали Україну? Сіоністи розікрали багатства і стали олігархами. Ньюйоркські сіоністи формують в основному політику великої держави щодо України і без кінця, з будь-якого приводу і без приводу лякають погіршенням іміджу України в Європі і США, якщо в Україні обговорюватимуть єврейські проблеми. То, може, купимо той «імідж» у Рабиновича? Імідж за сіоністичну вседозволеність в Україні, за право сіоністів із паспортами Ізраїлю позивати до суду українську інтелігенцію лише за те, що вона має на уряд Шарона інший погляд, ніж Шлаєн чи Рабинович. Чи незалежна думка, свобода слова і преси тільки для Видавничого дому «Сіон» (CN) Рабиновича та інших жовтих рептильок. А ми ними приречені бути вічними антисемітами.
У позовній заяві Самуїл Шлаєн навів 34 цитати з моїх двох
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (15) »
Последние комментарии
12 часов 17 минут назад
12 часов 18 минут назад
12 часов 26 минут назад
12 часов 34 минут назад
13 часов 32 минут назад
13 часов 51 минут назад