Загадки (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">168. У зеленім кожушку,

Костяній сорочечці

Я росту собі в ліску,—

Всім зірвати хочеться.

169. Стоїть дід над водою із чорною бородою.

170. Сини в шапках, а батько — ні.

171. Батько тисячі синів має,

Кожному мисочку справляє,

А собі ні.

172. Два столи, два човни, п’ята мисочка.

173. Біла-білява перед богом стояла. «Боже мій милий, моє тіло рубають, а кров мою п’ють!»

174. Біла, а не сніг; зелена, а не лист; кучерява, а без волосся.

175. Лізу, лізу по білому залізу; ліз би далі, та вломиться.

176. На дереві я родився в кожусі, кожух розірвався, і я на землю впав.

177. Зимою і літом однакове цвітом.

178. Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан.

179. І літом, і зимою Одне вбрання у нас,

А можна нас побачить,

Як рік почався в вас.

Ї96. Цвіти ангольськиї, а кігті диявольськиї.

197. Стоїть, колихається,

Як торкнеш — то кусається.

198. Що за трава, що й сліпий знає?

199. Що пече без вогню?

200. Ні сучечок, ні листочок, а на дереві росте.

201. Що без ложки їсть?

202. Чотири ходаки, два бодаки, а сьомий помахайло.

203. Посеред дзора стоїть копиця, Спереду вила, а ззаду віник.

204. І своє дитя не забула, і чужих погодувала.

205. Спереду страшне, а ззаду рясне.

206. Іде в поле — як дощечка,

А йде з поля — як бочечка.

207. Голодна — мукає, сита — жує, Всім дітям молоко дає.

208. Як був малим, у чотири дудки

грав,

А став рости — став віз везти.

209. Йде — гуде село й гай; Незнайомий — утікай!

210. Носять мене четверо, показують двоє — блискучі обоє; два в мене слуха (то будуть уха); як б’ють— везу.

211. Мале, забавненьке воно:

У дворі гуляє,

Або підійде під вікно,

Хлібця дожидає.

Буває з двору як чкурне,

Шукать його — робота!

Або дивується, дурне,

Що перед ним ворота.

212. Хвіст кордюком, ніс п’ятаком, ще й два ряди гудзиків.

213. Під тином лежить, хвостиком вертить.

214. Не хвора, а все стогне, нічого не згубила, а все шукає.

215. Бігає, галасає, землю копирсає, Курличе і плаче, а світа не баче.

216. Прийшли німці під бабині сінці, стукотять, а одчинити не вміють.

217. Під горою під крутою купка хвостиків лежить.

218. Не балакає, не співає,

А коли хто йде, то господаря сповіщає.

219. Він ні бриє, ні стриже,

І корів не доїть,

Лише двору стереже,

Людям одяг кроїть.

220. Один всю роботу робить, другий господаря молоком поїть, третій хату стереже.

221. Ходить по городу кожух та свитина.

222. Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться.

223. З бородою, а не мужик,

З рогами, а не бик,

З пухом, а не птах;

Лико дере, а личаків не плете.

224. Довгі ноги — не осел; єсть і роги — да не віл.

225. У нашої бабусі сидить дід у

кожусі,

Проти печі гріється, без води умиється.

226. І вдень і вночі

У кожусі на печі.

227. Умивається часто, але рушником не витирається.

228. Живе в домі, лобок кругленький, кожушок тепленький, очі вузенькі, видющі, як ті зіроньки, блискучі, вуха малі, проте чуткі, вуса хоч і довгі, та рідкі, ноги короткі та прудкі. Удень на сонечку ляже, гарну казочку розкаже. Вночі бродить, на лови ходить.

229. Маленьке, сіреньке, а хвостик як шило.

230. Хвіст — як ниточка,

Само — як калиточка,

А очі — як сім’я.

231. Сіреньке, маленьке, хоч якого кота з місця стягне.

232. Літає крилами, ходить ногами, Падає вниз догори лапками.

233. Сам собі у пітьмі світить.

Щоби з’їсти когось — мітить.

234. Ой за лісом, за пралісом коні іржуть, а додому не йдуть.

235. По полю гасає, овечок хапає і нас лякає.

236. Жиє в лісі, хижий, дикий,

Душить кури та індики.

237. Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід.

238. Горбатий мішок на чотирьох стовпах стоїть.

239. Хто на собі ліс носить?

240. Вік свій ходить з клумаками, та ще й сідають на нього з мішками.

241. Літом наїдається, а зимою висипляється.

242. Хто влітку гуляє, а зимою спочиває?

243. Біжить чимчик по долинці У сіренькій кожушинці.

244. Влітку сірий, взимку білий.

245. Звірок маленький,

Зимою біленький,

Літом сіренький,

По полю стриб-стриб,

По снігу тик-тик.

246. Бідному Савці нема