Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. [Наталія Яковенко] (fb2) читать постранично, страница - 193

class='book'> 31 Гетьман – від нім. гауптманн за посередництвом чеського гейтман – воєначальник. У Польщі згадується з 70-x років XV ст. в значенні ватажка найманих загонів, згодом – заступника короля у військових справах, головнокомандувача (гетьман коронний); першим гетьманом Великого князівства Литовського у 1497 р. став князь Костянтин Іванович Острозький. Щодо козацтва, то в офіційній урядовій термінології частіше вживалося поняття старший Війська Запорозького, a термін гетьман послідовно почав прикладатися тільки до Богдана Хмельницького.

(обратно)

32

Направа – тут у значенні ремонт, відбудова (пор.: направа замку).

(обратно)

33

Книга з текстами церковних служб і викладом порядку проведення треб, тобто тих чи інших молитов і обрядів.

(обратно)

34

Горе переможеним. Крилатий латинський вислів яким традиційно констатують вседозволеність переможців і беззахисність переможених.

(обратно)

35

Хроніку Софоновича видали друком Юрій Мицик і Володимир Кравченко аж у 1992 р.; у XVII–XVIII ст. ходила в численних списках-копіях, один з яких 1687 р. був навіть вивезений до Швеції, де зберігається донині (у XVIII ст. окремі розділи з цього списку були перекладені шведською мовою).

(обратно)

36

Сюди належить додати ще три листи мазепинських часів, схоже, справді автентичні.

(обратно)

37

Яскравим дидактизмом саме такого змісту наповнена знаменита картина славетного польського художника Яна Матейка "Вернигора", написана між 1875–1883 рр.: постать натхненного віщуна розділяє дві групи персонажів – поляків та українців, проте на передньому плані художник зобразив дитя в білій одежі – символ з'єднання обох народів у щасливому майбутньому.

(обратно)

38

Саме так у польській вимові стало звучати старовинне родове ім'я князів Чорторийських. Оскільки гучна політична слава членів цього роду, здобута впродовж XVIII – першої половини XIX ст., асоціюється вже з польським варіантом прізвища, вживаю його в не українізованому написанні.

(обратно)

39

Нагадаю, що сейми Речі Посполитої спиралися на принцип одноголосного прийняття рішень. Таким чином, незгода одного-єдиного з послів, який міг оголосити veto на ту чи іншу сеймову ухвалу, зривала засідання сейму в цілому. Вперше такий прецедент був зафіксований, як уже згадувалося, на сеймі 1651 р., коли через це не була ратифікована Білоцерківська угода. У XVIII ст. liberum veto (вільне вето) стало хронічною хворобою сеймування.

(обратно)

40

Як сказано у відповідному маніфесті, справедливо остерігаючись цілковитого розпаду держави через анархію та дух угруповань (l'esprit de faction).

(обратно)

41

Свобода, Рівність, Братерство.

(обратно)

42

Наприклад, Катерина II в одному зі своїх приватних листів напередодні Великого сейму пише про це з граничною відвертістю: "Слід відкласти усі особисті наміри і короля, і його міністрів, зберігши таку конституцію, яка зараз є, бо, правду кажучи, для Росії немає ні потреби, ні користі, щоб Польща стала дієздатною".

(обратно)

43

До цього місця текст супліки складено польською мовою, а далі погрози орендарів селяни викладають по-українськи (латинською, звичайно, абеткою).

(обратно)

44

Фрагменти цього лісового масиву донині існують між містами Смілою, Кам'янкою і Чигирином.

(обратно)

45

Так згодом стали називати гайдамацький вибух червня 1768 р. (від слова колій, яким на Черкащині й Київщині називають різників, що спеціалізуються на забиванні свиней). Говорячи про Коліївщину, не можна оминути прислужницької аморальності радянської історіографії, яка навіть "Етимологічному словнику української мови" нав'язала пояснення терміну Коліївщина не від слова колій, а від слова кіл, тобто дрючок, бо, мовляв, коли були зброєю більшості повстанців (пор.: УРЕ, т. VII, с.5).

(обратно)

46

Чин Святого Василія Великого Русинів (ЧСВВР).

(обратно)

47

У 1814 р. орден був відновлений. Катерина II не визнала касації єзуїтів на території Білорусі, тож єзуїтські колегіуми діяли там і після 1773 р.

(обратно)

48

Як уже оповідалося, резиденцією лівобережних гетьманів був спершу Гадяч, а згодом Батурин.

(обратно)