Додаток до особливого стату [Володимир Дмитрович Михайлов] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

перевiримо...

А потiм пiшов до ванни i Амей, щоб пробути там доти, поки доведеться лягати на прямий курс до Сонця. Тодi настане черга Командора, аж до орбiти Плутона. Решту шляху вони поведуть зорелiт разом. А поки що Командор залишився один. День у день вiн переглядав записи, знiмки, зразки, пiдводив пiдсумки. Непомiтно наблизився i кiнець змiни.

Але, ранiше нiж попрямувати до Сонця, ранiше нiж розбудити Амея, Командор послав потужний сигнал, вiддавши йому майже всю енергiю.

"ВСIМ, ВСIМ, ВСIМ.

ПЛАНЕТА БЦ-1387 ОМЕГА, ЯКУ МИ ДОСЛIДЖУВАЛИ ЗГIДНО З ПРОГРАМОЮ, ВИЯВИЛАСЯ ЗАСЕЛЕНА Й АГРЕСИВНО НАСТРОЄНА ЩОДО НАШОЇ ЦИ

ВIЛНАЦII. У НАЙБЛИЖЧI ЧАСИ НЕ ПОСИЛАТИ НIЯКИХ ЕКСПЕДИЦIЙ У ТОЙ БIК МИ НЕ ПОВЕРНЕМОСЬ, ДОКЛАДНИЙ ЗВIТ У ПОШТОВIЙ РАКЕТI, ЯКУ Я ВИСИЛАЮ СЛIДОМ I ЩЕ ОДНЕ ПРИТЬМОМ ВИМАГАЮ ЗАНЕСТИ ДО ОСОБЛИВОГО СТАТУТУ КОСМОНАВТА ОБОВ'ЯЗКОВИЙ ДОДАТОК - НIХТО НЕ ПОВИНЕН ПОВЕРТАТИСЯ З КОСМОСУ ПIСЛЯ ТОГО, ЯК ВIН УЖЕ НЕ ПОВИНЕН ПОВЕРНУТИСЯ

ПРОЩАЙТЕ, ДАН"

Командор довго вдивлявся в екран радара, проводжаючи поштову ракету. Вона мчала у напрямку до Сонця, до Землi, сповненої запахiв трав i росяних свiтанкiв, якi вiн так любив i якi йому вже нiколи не доведеться побачити.

"Ех, Амею, Амею, - думав вiн, - я не помилився в тобi. Ти до кiнця був моїм другом, до кiнця був Людиною. Я гадаю, що ти зрозумiв мене i вибачиш за те, що я отруїв тебе тою останньою чаркою. Якби випало йти менi, я випив би отруту сам. Вона вбила б рiвно через десять хвилин пiсля того, як настав би час зробити це самому. А ти б знищив корабель, як тiльки побачив би мене на екранi радара. Бо мертвi не повиннi повертатись. Особливо двiчi мертвi".

Командор пiдвiвся. Вимкнув радар i повiльно пiднiс руку до червоної цяточки пiд склом.

В останню мить Командору здалося, що вiн чує якийсь шум, чиїсь кроки. Але це, мабуть, тiльки здалося. Хiба може людина самотужки вийти з герметично замкненої ванни?

Якби поблизу були розумнi iстоти, їм би здалося, що спалахнула нова зiрка.