В целом средненько, я бы даже сказал скучная жвачка. ГГ отпрыск изгнанной мамки-целицельницы, у которого осталось куча влиятельных дедушек бабушек из великих семей. И вот он там и крутится вертится - зарабатывает себе репу среди дворянства. Особого негатива к нему нет. Сюжет логичен, мир проработан, герои выглядят живыми. Но тем не менее скучненько как то. Из 10 я бы поставил 5 баллов и рекомендовал почитать что то более энергичное.
Прочитал первую книгу и часть второй. Скукота, для меня ничего интересно. 90% текста - разбор интриг, написанных по детски. ГГ практически ничему не учится и непонятно, что хочет, так как вовсе не человек, а высший демон, всё что надо достаёт по "щучьему велению". Я лично вообще не понимаю, зачем высшему демону нужны люди и зачем им открывать свои тайны. Живётся ему лучше в нечеловеческом мире. С этой точки зрения весь сюжет - туповат от
подробнее ...
начала до конца, так как ГГ стремится всеми силами, что бы ему прищемили яйца и посадили в клетку. Глупостей в книге тоже выше крыши, так как писать не о чем. Например ГГ продаёт плохенький меч демонов, но который якобы лучше на порядок мечей людей, так как им можно убить демона и тут же не в первый раз покупает меч людей. Спрашивается на хрена ему нужны железки, не могущие убить демонов? Тут же рассказывается, что поисковики собирают демонический метал, так как из него можно изготовить оружие против демонов. Однако почему то самый сильный поисковый отряд вооружён простым железом, который в поединке с полудеманом не может поцарапать противника. В общем автор пишет полную чушь, лишь бы что ли бо писать, не заботясь о смысле написанного. Сплошная лапша и противоречия уже написанному.
вогкою ковдрою листя липи, вони не відчували холоду осінніх туманів. Усе взаємопов’язане, і, навіть відходячи до осіннього сну, живі створіння та природа допомагають одне одному. Вони знають, що якоїсь холодної ночі на них спаде біле снігове покривало, заколисуючи до зимового спокою. У такій своїй природній простоті рослини й тварини і становлять одне ціле.
…Ну що ж, добра всім, хто мене слухав, і пам’ятайте сказане мною. А коли показав я вам щось, здавалося б, незначне, великим та вартим уваги, а щось видатне — простим, то повірте на слово: ніщо з того, що ми пережили, не може бути ціннішим, ніж велич нашої душі, і все, що нам трапляється, вартісне настільки, наскільки ми від нього будемо щасливі. Майте це за чисту монету, закликаю вас!
Нам усім треба по-новому вчитись усміхатися. А всміхаючись, маємо озиратися на пройдений життєвий шлях, скороминущі діла й турботи, бо за той невеличкий проміжок часу, який перебуваємо на цьому світі, дізнаємося про землю та про нас самих надзвичайно мало. Тому не варто тішити себе думкою, що наше перебування тут наділене якимось особливим значенням відносно усього нашого буття. Ми всі народилися з радості і до радості повертаємось.
Якоб Ернст Вальдемар Бонзельс народився 21 лютого 1880 року в Аренсбурзі, помер 31 липня 1952 року в Амбаху, що коло Штарнберґерського озера. У 20 роках минулого століття — один з тих німецьких письменників, котрим найбільше зачитувалися. Світову славу письменникові принесла «Бджілка Майя та її пригоди», яка вийшла з друку 1912-го та була перекладена більш ніж сорока мовами світу, й опублікований у 1915 році «Небесний народ».
Як уже було сказано, Вальдемар Бонзельс народився 21 лютого 1880 року другою дитиною (загалом було п’ятеро) у сім’ї аренсбурґського аптекаря Райнольда Бонзельса (1843–1922 pp.). У 1884 році батько продав свою аптеку в Аренсбурзі та перебрався до Берліна, де почав вивчати стоматологію. З 1890 по 1897 рік він мав приватний стоматологічний кабінет у Кілі. Тут юний Бонзельс ходив до гімназії, проте навчання у ній покинув сімнадцятирічним. У Білефельді він здобув економічну освіту і з кінця 1900 року до 1902-го працював спеціалістом з торгівлі у друкарні міста Карлсруе. Після цього Якоб Ернст Вальдемар навчався у Бетелі, Базелі та Англії, освоюючи фах торгового місійного представника, після чого за дорученням Базельської місії 1903 року поїхав до Ост-Індії, де пропрацював, однак, лише по квітень 1904-го. Критику роботи згаданої місії в Індії Бонзельс виклав у відкритому листі «Чому я покинув Базельську місію». Цей лист побачив світ у видавництві «Е. В. Бонзельс та компанія». Його майбутній письменник заснував невдовзі після повернення з Індії разом зі своїми друзями Гансом Бранденбургом Берндом Іземанном та Карлом Штраусом. Містилося воно у районі Швабінґа (Мюнхен).
Спочатку Бонзельс був одружений із Карлою Бранденбург, сестрою одного зі співзасновників друкарні, проте з народженням другого сина вони розлучилися. Кілька років по тому він одружується з Елізою Остенмаєр, її батько допоміг колись Вальдемару влаштуватися на роботу в Базельську місію. У цьому шлюбі в Бонзельса також народилося двоє синів. На початку 1910 року сім’я перебралася у будинок друга та співвласника друкарні Іземанна. Будинок розташовувався у Шлясгаймі, коло Мюнхена. Саме там письменник написав «Пригоди бджілки Майї». Як уже згадувалося, повість вийшла з друку в 1912 році, була перекладена понад сорока мовами і зробила Бонзельса відомим у цілому світі. Того ж 1912-го Бонзельс виходить зі згаданого видавництва, яке він колись заснував з однодумцями.
Коли вибухнула Перша світова війна, Якоба Ернста Вальдемара, як військового кореспондента, посилають спочатку в Галіцію, а пізніше — в Балтійський регіон. 1918 року письменник купує будинок в Амбаху, що примістився на східному березі Штарнберґського озера. Там Бонзельс прожив аж до самої смерті. Його дружина та сини, проте, не переїхали в Амбах: батько сімейства хотів жити сам. Таким чином, сім’я розпалася.
У 20-х роках письменник був одним з найбільш читаних авторів Німеччини. Аж до 40-го року він плідно працює, а ще виступає з лекціями і читає свої книги у Німеччині, Австрії, Швейцарії та США.
Коли до влади приходить Гітлер, друг юнацьких років Ганнс Йост, котрий був у той час президентом міністерства літератури та письменності Третього Рейху, допомагає Вальдемарові стати членом цієї установи. Під час Другої світової війни Бонзельс працює видавцем «Мюнхенського журналу польової пошти». 1943 року накладом у 100 примірників та «не для широкого загалу» виходить роман Бонзельса «Грек Дозітос». Після закінчення війни письменник потрапляє до американо-британської окупаційної зони і йому забороняють друкуватися. 1947-го він виступає свідком захисту у процесі денацифікації проти Генрієтти фон Шірах.
Близько 1948 року
Последние комментарии
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад
1 день 2 часов назад
1 день 14 часов назад
1 день 14 часов назад
1 день 14 часов назад