Ярослав [Маркіян Шашкевич] (fb2) читать постранично, страница - 2
- Ярослав (а.с. Класика української літератури -101) 242 Кб скачать: (fb2) - (исправленную) читать: (полностью) - (постранично) - Маркіян Шашкевич
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
вівці, тісно обключивши.
Первий бой нам втрачен, втрачен вторий...»
Татари ся в Польщі розложили,
Ближче й ближч всі села сполонили,
Продерлися люто к Оломуцу.
Біда тужча стала по країнах.
Не встояло-сь нич перед поганим..
Боролись день, боролись день вторий -
Нікуда ся не клонить звитяга.
Ой та множінь татар розмножилась,
Як ся множить в осінь тьма вечерня,
А в повені - серед татар лютих -
Холибалось військо християнів,
Насильно ся к сему горбку дручи -
На нім ж мати божа чуда творить!
«Ну же, братя, ну же!» - Внеслав кличе,
У срібельний щит мечем ударив
I хоругвов над головов точить.
Мужаються всі, в татари рвуться;
Ізбилися в одну силу сильну,
Вирвалися, мов огонь із землі,
3-меж татарів премнога д' горбкові -
Горбком горі взадними кроками.
На підгорб'ю вшир ся розступили,
У гран острий звузилися сподом,
Вправо, вліво покрилися щитьми,
На рамена вклали острі коп'ї -
Другі первим, а пак другим треті.
Тут стріл хмари - з гори на татари...
В тім ніч темна засунула землю,
Розвалилась із землі до облак,
Заступила очі, розжарені
Против собі, христян і татарів.
Вергуть наспи в густій тьмі христяни,
Наспи, вколо верха обкопані.
Лиш на всході рано починалось,
їздвигнувся веський врагів табор.
Табор сей був кругом горба: страшний -
В таку далінь, що й не заглянути!
На борзих тут конях л и ш ш е п ш і л и,
Настромлені на коп'ях несучи
Христян глави горі к шатру хана.
Тут зглотилась множінь в одну силу.
Всі в сторону одну замірили,
І горі, під горб, ся мітко мчали,
І скричали криком, над все страшним,
Аж ся гори-доли роздягали.
Вкруг на наспах христяни стояли,
Мати божа дала їм хоробрость.
Натягали борзо тугі луки
І махали сильно мечем острим -
І татарам було уступати.
Роз'ярився народ татар лютих,
І займився хан їх крутим гнівом.
Розступився в три струї весь табор,
Гнали трьома струї під горб люто.
Дерев двадцять звалили христяни,
Усі двадцять, що тамка стояли,
Покрай наспів сточили колоди.
Вже-вже в наспи татари ся гнали,
Ревли криком, аж в облаках страшно,
Вже ся ймали розкидати наспи -
З наспів дужі колоди звалені
Ізм'язкали татарів, як черви,
Істерли їх в рівноті ще дальше.
І ще довго воювали круто,
Аж ніч темна кінець боям ставить.
«Ой про бога! - бачте, славний Внеслав,
Славний Внеслав зметен стрілов з наспів!»
Тут жаль крутий рвав їм тужне серце,
Шкварить круто люта жаждь їм внутрє,
Стлілим горлом вогку траву лижуть.
Вечер тихий пройшов в ніч холодну,
В сіре ране ніч ся ізмінила,
А в таборі татар було тихо.
Під полуднє день став розтлівати.
Лютов жаждов падали христяни,
Випражені уста розтворяли,
Піли к божой матері хропливо;
К ней понилі обертали очі,
Жалісливо руки си ломали,
Тужно з землі в облаки глядали.
«Годі дальше жаждою тиратись,
Не мога нам про жаждь воювати;
Кому житє, здоровлячко миле,
Тому ждати милості в татарів»,-
Так казали одні, так і другі:
«Лютше жаждов, як мечем, згибати -
Досить буде води нам в неволі!»
Кликнув Вестонь: «За мнов, хто так мислить!
За мнов, за мнов, кого жажда мучить!»
Тут Вратислав ярим туром скочит,
Вестоня за сильні схватав руки:
«Що!? Ти, зрадо, скверно христян вічна,
В гибель вергти хочеш добрі люди?..
Хвально ждати милості од бога,
Не в неволі - од дивих татарів.
Самі, братя, не спійте в погибель!
Найлютіший жар єсьмо стерпіли -
Бог кріпив нас в гаряче полуднє;
Надіючим бог нам пришле поміч
Стидайтеся, мужі, такой мови,
Сли хочете зватись витязями!
Як погинем на сім горбі жаждов,
Смерть та буде богом намірена;
Як ся здамо мечам врагів наших,
Самі вражду над собою здієм.
Господеві мерзка є неволя,
Гріх самохіть в ярмо шию дати.
За мнов ходіть, мужі! Хто так мислить -
За мнов, д' престолу матері божойї»
За ним множінь к святому йде храму:
«В своїм гніві стань, о господине,
Понад враги двигни нас в
Последние комментарии
1 день 5 часов назад
1 день 5 часов назад
1 день 6 часов назад
1 день 18 часов назад
1 день 18 часов назад
1 день 18 часов назад