Шельменко-денщик [Григорій Федорович Квітка-Основ`яненко] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (24) »
Скворцов. Смотри, Шельменко, работай проворно; я тебя награжу; а не то - палки по обещанию. (Уходит.)
Шельменко (один, в размышлении). Палки, палки!.. Чи думав ти, пан Шельменко, об палках, як був при волості писарем?.. Гай-гай! Не тепер споминки. Тогді не тільки уся волость трепетом мене трепетала, не тільки голова прийдіте поклонімося, та й сам засідатель не знав, на яку ступити перед Шельменком. А тепер не можна Шельменку і пари з уст пустити, та усе по артикулу: і ходи, і говори, і дивися усе по артикулу... Ой, Микито, Микито! а пуще його стара мати: заїли ви мою голову, чим би я досі, будучи, був? (Задумывается.)
ЯВЛЕНИЕ ТРЕТЬЕ
Шельменко и Мотря.
Мотря. Чего вы меня, господа служивый, звали?
Шельменко. Отже, спасибі нам, що ви, будучи, вийшли. Ось ходіте же сюди, під сюю грушу, я вам щось таке, будучи, скажу, таке гарне.
Мотря. Говорите же скорей, мне некогда.
Шельменко. Знаєте, будучи, що? Які ви повновиді, мов місяць... та, теє-то... які чорняві… Я вас, душко, кріп-ко, будучи, полюбив.
Мотря. А мне какое до того дело? Вот еще!.
Шельменко. Як, яке діло? Я вас так кріпко, будучи, полюбив, що удень не сплю, а уночі не їм, так, будучи, на стіну деруся та вас, теє-то, бажаю.
Мотря. Деритеся себе куда хотите, а мне нужды мало.
Шельменко, Як-то, нужди мало? Полюбіть-бо, кришечко, і ви мене.
Мотря. Пожалуй, полюбить недолго, да какой из того толк будет?
Шельменко. А такий товк, що ми собі, теє-то, поберемося.
Мотря. Чтоб я не дождала за солдата выйти!
Шельменко. Отак. Який я салдат? Був колись салдатом, як і усяк наш братчик воєнний, та знаєте, як я у службу пішов, будучи, охотою, так такий хвабрий був, що тільки де забачу турка, то так його, будучи, і ізрубаю, так за се мене і пожаловали чином, і вже я, стало бить, з простих вийшов, а став, будучи, капітанський денщик. От що!
Мотря. Так вы уже и благородные?
Шельменко. Еге!
Мотря. А не брешете ж вы? Или, может, вы такой благородный, как за денежку пистолет?
Шельменко. Стану я, будучи, у такім важнім ділі брехати.
Мотря. Отчего же, когда вы благородные, а служите капитану?
Шельменко. Се вже у нас, будучи, у воєнних така поведенція, щоб старшому прислуговувати. Артикул так велить. Ось як ще послужу та стану, будучи, генеральським денщиком, так тогді вже теє-то, і охвицери до мене прийдіте поклонімося.
Мотря. Когда выйду за вас, то буду ли я благородная?
Шельменко. Та-таки точнісінько, як і я.
Мотря. Так присылайте же сегодня старост меня сватать; я уже вас крепко полюбила.
Шельменко. Отак би, будучи, й давно! Знаєте що? Часом пани ваші за мене вас не віддадуть, так ми ось що зробим: нехай мій, будучи, капітан та на вашій панночці, теє-то, ожениться.
Мотря. Так мои господа не отдают ее за него и уже барышне приказано, чтоб она об нем и не думала.
Шельменко. Так ми зробимо так, щоб вони побралися, хоч старі і не хочуть. Коли ж побачите, що вам непереливки, так ви з нами, теє-то, утечіть. Нате ж лишень оце, будучи, письмечко до панночки; тут усьо написано; у яку пору вам і куди вийти; тільки ви нам дайте, теє-то, звістку. Нате ж, нате, та віддайте, будучи, бережненько.
Мотря. Этого никогда не будет. Что за находка идти за вашого капитана? Кругом бедный и ничего нет. А вот к обеду будет жених, пан Лопуцьковский, так-так! Богатый и перебогатый! Человек его рассказывал, что при сватаньи всем дворовым людям будет дарить шелковые платки. Так вот что!.. А ваш капитан что? Тьфу!
Шельменко. Та нехай же капітан, будучи, і тьфу, так я цяця. Будете, будучи, благородні і чиновні по мені.
Мотря. Я лучше соглашусь выйти за богатого, чем за чиновного. Повесьте свои чины себе на шею; плевать я на вас хочу.
Шельменко. Ось послухайте, душко, що я вам, будучи, скажу...
Мотря. Чтоб вы не дождали, чтоб я барышню согласилася отдать за капитана; с тем меня и отпустите. Мне некогда: у нас такие приборы идут в доме, что не то что!..
Шельменко (в сторону). Та і бриклива ж! Але не лається улад. Ну, ще попробую. (Вслух.) Та я вже не про панночку; як ви собі з нею, будучи, знаєте; а я вже про себе казатиму. Коли б ви знали, який я, стало бить, багатий, скільки в мене худоби... Ось послухайте... (Говорит ей тихо, а между тем.)
ЯВЛЕНИЕ ЧЕТВЕРТОЕ
Те же и Шпак в халате, колпаке и туфлях, неся большую кипу московских газет.
Шпак. Уж мне эти приборы. И в кабинете не дали покою. Недавно мыли полы, а тут, для приема жениха, опять поднялась возня. Выйди
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (24) »
Последние комментарии
4 часов 22 минут назад
4 часов 33 минут назад
4 часов 35 минут назад
4 часов 42 минут назад
4 часов 42 минут назад
4 часов 46 минут назад