Тіло [Стівен Кінг] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

укриття на дереві. Це був Верн Тессіо, один з постійних учасників нашого клубу. І він важко дихав.

- Зараз я вам таке розповім, хлопці, – сказав він.

- Ти про що?

- Дайте віддихатися, бо я біг від самого дому.

- Від свого будинку? – Кріс недовірливо перепитав, – Чуваче, ти збожеволів, – до будинку Верна було більше двох миль, – Це просто неможливо.

- Це жахливо, – видихнув він, – Ви просто не повірите.

- Та що ж, в дідька, трапилося, Верне?

- Ви можете всі сьогодні відпроситися на ночівлю до мене? – Верн виглядав на диво збудженим. Його очі видавалися чорними і жорстокими на його милому обличчі, – Маю на увазі, чи зможте ви сказати своїм батькам, що ми хочемо влаштувати ночівлю в палатках на моєму полі?

- Так, я думаю зможу, – відповів Кріс викладаючи карти на стіл, – Моєму батькові всеодно. Він знову п’є... Ну ви знаєте.

- Ти повинен, чуваче, - сказав Верн, – Серйозно, ти просто не захочеш в це повірити. Ти зможеш, Ґорді?

- Можливо.

Зазвичай я без проблем міг робити все що завгодно, тим паче я майже не бував вдома все літо, з тих пір, як в квітні мій брат Деніс загинув в автокатастрофі. Він лиш тільки починав проходити службу в армії і в той день поїхав з приятелем в гарнізонний магазин. На перехресті в їхню автівку на скаженій швидкості врізалася машина. Брат загинув негайно, а його приятель ще досі не вийшов з коми. Йому лишалося кілька днів до двадцятиріччя. Мої батьки...

- То що ж все таки трапилося, Верне? – Запитав Тедді. Вони з Крісом все ще грали в карти, а я читав детективний журнал.

І тут Верн промовив:

- Хлопці, чи хочете ви поглянути на труп?

Всі завмерли повідкривавши від здивування роти.

Ліс Мену

Звісно ж, ми всі про це чули по радіо. У нас було старе радіо, щоб слухати музику - Елвіса Преслі, Роя Орбісона та інших. Коли починалися новини ми зазвичай переставили його слухати, але у випадку з Реєм Бравером була інша справа: він був нашого віку і жив в Чемберлені, який знаходився за 40 миль від Касл-Року.

За три дні до того як Верн прибіг до нас в хатинку, ми почули, що зник такий собі Рей Бравер. Він подався до лісу з відерцем, щоб назбирати ягід. Коли впала ніч і він не повернувся, його матір викликала поліцію та пошукову команду. Але через три дні він все ще не був знайдений. Ми знали, з почутої історії на радіо, що його, скоріш за все, не знайдуть живим. Раніше чи пізніше вони припинять пошуки. Та все ж вони постійно посилали пірнальників на дно річок та озер.

Нічого такого не могло б трапитися на південному-заході Мену сьогодні.

Зараз передмістя розкинулося на навколишні землі. Ліс все ще густий подекуди, та все ж якщо пройти кілька миль навпростець через нього, то рано чи пізно можна вийти на автостраду або до чийогось будинку. Але тоді, в 1960 році цей ліс являв собою непролазні хащі.

Колекція монет

Того ранку Верн Тессіо був повінстю поглинутий розкопками в себе під ґанком. Перш ніж я продовжу розповідь, хотілося б пояснити що він там шукав. І хотілося б сказати, що Верн та Тедді були на одному рівні розвитку, без особливих розумових навиків, а брат Верна – Біллі, був, мабуть, найтупішим з усіх кого ви знаєте.

Чотири роки тому, коли Верну було вісім, він закопав колекцію монет у себе під ґанком, в темряві, яку він називав своєю печерою. Верн вдавав ніби він пірат і ховає своє багатство від поліції. Він намалював карту на якій було позначено місце захоронення скарбу, поклав її в себе в кімнаті та й забув про неї приблизно на місяць. Одного дня, коли він хотів потрапити у кіно, а в нього не було кишенькових грошей, він згадав про закопані гроші і пішов шукати карту. Але його матір перед тим прибирала кімнату і викинула карту разом зі старими журналами та іншим непотребом. Вона використала весь той папір, щоб розпалити пічку на кухні, і разом з тим зникла і карта зі скарбом.

З того часу Верн почав шукати свій скарб з монетами. Спочатку він казав, що там всього лиш близько трьох доларів. Але з часом сума все збільшувалася і збільшувалася, і ось зовсім нещодавно, коли він вкотре розповідав про свої пошуки, він сказав, що за найменшими підрахунками там знаходиться близько десяти доларів. Але ми здогадувалися, що він їх так ніколи і не знайде.

Інколи ми намагалися пояснити йому, що його старший брат Біллі знав про ці гроші і сам вже давно їх відкопав. Але Верн відмовлявся в це вірити, але також він і ненавидів свого брата. Верн боявся запитати Біллі, чи бува не він випадково викопав його скарб. А ще більше боявся почути відповідь типу: «Так, це я його викопав, довбню ти малолітній. І знаєш що? Там було більше двадцяти баксів, і я їх всі вже прогуляв».

Тож, тієї п’ятниці він як завжди заліз під ґанок і почав свої нескінченні пошуки. Через деякий час він почув як відчинилися вхідні двері і на ґанок вийшли його брат